Версiя для друку Обговорити в форумi

На станції київського метро «Золоті Ворота» експонується виставка «Вчителі важливі». На ній представлено фото і стислі життєписи часу нинішньої російсько-української війни дев’яти вчителів із різних міст і сіл України.

 Учителька української мови та літератури Катерина Протасова із селища Кирилівка Мелітопольського району Запорізької області, яке росіяни окупували першого дня повномасштабного вторгнення. В учнів розпочалися вимушені канікули. Селищна адміністрація організовувала евакуацію для тих, хто хотів виїхати.

 Пані Катерина пам’ятає, як у Кирилівку заїхала ворожа техніка. Окупанти почали ходити подвір’ями та шукати проукраїнських громадян, учасників АТО на сході України. Таких людей вивозили у невідомому напрямку. З кожним днем учительці все сильніше здавалося, що її душать. Від реальності відвертало увагу онлайн-спілкування з учнями. Вчителька потайки з ученицею взяла участь у фестивалі, де школярка зачитала вірш Сергія Жадана. З іншим учнем пані Катерина в телефонному режимі складала вірші про українських захисників і перемогу. Спільно з двома колежанками з інших міст проводила безплатні ігрові онлайн-заняття для дітей з Кирилівки. З часом почали приєднуватися діти з Херсонської області та інших країв. Пані Катерина тільки тепер почала усвідомлювати, як ризикувала. Адже тоді серед колежанок вона одна була в окупації.

 Активізувались зрадники, які здавали односельців. Зростав тиск на вчителів, які не погоджувалися співпрацювати з окупантами (із колективу пані Катерини нв це не пішов ніхто). Не стало Інтернету й українського телебачення. Продуктові запаси вчительки закінчувалися. Пангі Катерина залишалась в окупації майже чотири місяці, але в червні 2022 року родина виїхала з Кирилівки. Рухалися колоною через ворожі блокпости, де наглядачі з автоматами перевіряли речі, документи та шукали на тілах чоловіків патріотичні татуювання. Обабіч дороги бачили розстріляну техніку, цивільні автомобілі.

 Першого дня біженців не пропустили – спали в машині та чули, як ворог обстрілює позиції українських військових. Це була одна з найдовших ночей в житті Катерини.

 Вибратися змогли наступного дня. У Кам’янському родину вітали рідною мовою.

 Директор школи в Каховці Віктор Пендальчук, який за відмову співпрацювати з окупантами, був ув’язнений, згадує: «Ні тижні, проведені в підвалах окупантів, ні допити з тортурами не зламали мою любов до України».

 Завідувачка дитсадка № 20 у Миколаєві Олена Осипова 25 лютого 2022 року добровільно записалася до лав ЗСУ і надає медичну допомогу нашим бійцям у найгарячіших точках фронту.

 Іван Верещака, вчитель математики із села Чулаківка Херсонської області.

Село Чулаківка розташоване приблизно за 120 кілометрів від Криму. 14 березня 2022 року в нього на БТРах і «Уралах» заїхали російські загарбники та почали диктувати свої умови.

 Вчителі відновили дистанційне навчання, яке було налагоджене під час епідемії ковіду. Діти успішно завершили навчальний рік в українській школі навіть в окупації.

 Але на початку червня росіяни повністю вимкнули в селі Інтернет і мобільний зв'язок, тому будь-яке онлайн-спілкування стало неможливим.

 З кожним днем ситуація в Чулаківці погіршувалася. Окупанти влаштовували рейди та катували селян. На допитах була практика бити електричним струмом у голову. Бувало, що викрадені люди не поверталися додому. Влітку вчителів почали пресувати за відмову співпрацювати з окупаційною владою. У місцевій школі з 40 вчителів лише п’ятеро під тиском погодилися працювати з росіянами.

 Окупанти погрожували розстріляти рідних Івана Верещаки. Вчитель з родиною виїхав на вільну територію України.

 Українські вчителі продовжують навчати та виховувати дітей і борються за незалежність нашої Батьківщини.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 10.11.2023 > Тема "Українці мої..."