Вибори Президента - на сьогодні питання номер один. Від нього залежатиме доля десятків мільйонів людей, майбутнє великої європейської держави. А ми, як показує попередній досвід, ще не навчилися відрізняти справді народних кандидатів від замаскованих під них. Принаймні останні три спроби точно виявились невдалими: самі ж і лаємо своїх обранців. Нинішня помилка може бути ще трагічнішою, адже на карту вже поставлено не лише добробут народу, а й саме існування незалежної держави. Як не схибити тут? Звичайно, великою перешкодою на шляху до розквіту і достатку є сама аморфність суспільства. Частина громадян лише на папері є членами нашого народу, а насправді ненавидять Україну, шкодять їй. Є і такі громадяни, які в своєму розвитку не досягли рівня усвідомлення різниці між добром і злом, патріотизмом і зрадою, порядністю і негідництвом. "А нам всё равно!" - пихато заявляють вони, хизуючись своїм невіглаством. Неважко здогадатись, кого такі "громадяни" обиратимуть для України. На щастя, ні перші, ні другі не є головними складовими суспільства. Більшість - порядні, розумні люди, патріоти нашої Батьківщини. І якщо вони обирають не ту владу, причину слід шукати не в суспільному суїциді. (Нема в світі народів, які бажали б власної загибелі), а в дезінформації, якою зомбують свідомість наших громадян чужомовні ЗМІ. Тому за нинішньої ситуації нам слід змінити своє ставлення до ЗМІ й інформацію сприймати не як керівництво до дії, а як спонукання до аналітичних роздумів. Тоді не важко буде зрозуміти: голосувати чи ні за кандидатів, вся виборча програма яких складається з цебра помиїв на голови опонентів: віддавати свої голоси чи ні кандидатам від партії, яка обіцяла комунізм, а побудувала суспільство, в якому не було навіть мила, щоб помити руки, я вже не кажу про такі жахливі речі, як геноциди й голодомори. І це за умови, що вся монополія влади належала КПРС. Що ж очікувати від її нинішніх апологетів, які не матимуть і сотої долі можливостей своїх попередників? Розвалу колгоспів і радгоспів? Їх уже розграбували за президентства головного ідеолога комуністів Кравчука. Нищення невгодних "Камазами" та відрізанням голів? Їх уже знищують за президентства парторга Кучми. То що, обрати ще одного ленінця, щоб продовжити комуністичні експерименти і замість 7 млн. жебраків стало 48 млн.? Ніхто, а тим більше злочинець, не скаже вам, що він грабує народ. Навпаки, запевнятиме, що це ж заради вашого блага він знімає з усіх останню сорочку. Та коли за солодкими обіцянками стоять гіркі реалії буття - ріст цін випереджає ріст зарплат і пенсій; держава, яка могла б прогодувати всю Європу, сама закупала хліб; людина беззахисна перед свавіллям чиновників; в суспільстві насаджується аморальність. Неважко здогадатися, що нас просто дурять. Якщо влада заявляє, що вона піклується про народ, а за 10 років мирного життя в одній з найбагатших країн Європи не спромоглася підняти пенсії і зарплати хоча б до прожиткового мінімуму, то вона бреше. Обіцяти може лише опозиція. Влада повинна агітувати не словами, а конкретними справами. Тільки не такими, як останнє "підвищення" пенсій (кинули подачку, щоб купити голоси одурених виборців). Аморально обманювати "незрячих", і кандидату від такої влади нема довіри. Тим більше, коли всі його переваги над опонентами - наявність кримінального минулого та невідомого в цивілізованому світі звання "проффесор". Тож думаймо. Бо лише пошук істини може привести до неї. Не даваймо зомбувати себе. Проявімо здоровий глузд, адже голова нам дана не тільки для того, щоб постачати шапки для розваг всіляких "хамів". У нас є людська гідність і совість. Нам потрібна не "зона", а держава, і Президент, а не "пахан". Зробімо правильний вибір! Помилки нам не пробачать ні історія, ні діти, ні внуки.
с. Олександрівка Красногвардійського району в Криму.