Версiя для друку Обговорити в форумi

28 липня – День Хрещення Київської Русі-України, свято рівноапостольного князя Володимира Великого.

Хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало саме князю Володимиру (Святославичу) Великому. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їхніх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояла подоба Перуна, з’являється сім різноплеменних богів – Дажбог, Хорос, Стрибог, Сімаргл , Мокош, Велес і залишається той же Перун, як верховний бог.

Але трохи згодом Володимир переконався, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра, нова релігія, яка б ширше об’єднала племена східних слов’ян. На той час Київська Русь підтримувала найтісніші стосунки з Візантією – найбагатшою, могутнішою і найбільш впливовою державою континенту. Так він вирішив прийняти християнство і охрестити весь свій народ. Князь Володимир 25 років був язичником, а 27 років – у християнській вірі.

Після офіційного хрещення киян у 988 році християнство стає державною релігією. Християнізація України йшла поступово. Спершу її прийняли більшу осередки, пізніше провінція, віддалені від Києва поселення. Не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві, хоча і тут був невдоволений люд. Головний опір чинили служителі язичницької віри – волхви. І якщо на південних теренах Київської Русі вплив їх був незначний, то на півночі – у Новгороді, Суздалі, Білоозер’ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти християнських священиків, місіонерів.

 Ще довго співіснували між собою деякі елементи язичницької віри, переважно обрядів, із християнством. Виникло так зване двовір’я. Та й тепер у відзначенні деяких церковних свят ми спостерігаємо у народних традиціях синкретизм релігійних культур.

Для унормування церковного життя у своїй державі князь Володимир (згодом названий Великим і канонізований Церквою) видав указ, призначивши десятину прибутків на утримання Церкви, та визнав права духовенства.

Князь Володимир намагався дати структурне оформлення нової релігії, подібне до візантійського. Перша згадка про митрополита на Русі датується 1037 роком (ним був грек Теотемпт). Хоч раніше мусів бути архієпископ, який «наглядав» над Руською Церквою.

Християнство, проповідуючи милосердя та любов до ближнього – підвалини цивілізованого і мирного життя, об’єднало релігійно велику державу Володимира і позитивно вплинуло на мораль керівної верхівки і населення.

З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир Великий закладав школи, будував церкви спершу у Києві (зокрема Десятинну церкву – Різдва Пресвятої Богородиці), а загалом по інших містах. Учителями були священики з Корсуня, які добре знали слов’янську мову. Факт, що прийняття християнства не призвело до безпосереднього політичного опанування Київської Русі Візантією, а відкрило новій християнізованій спільності зв’язки з далекими і близькими сусідами, слід вважати найпозитивнішим наслідком акту Хрещення Русі і слов’ян Сходу.

СУХИЙ ГАВРИЇЛ

26 липня – Собор Архангела Гавриїла. (Ще одне свято Собору Архангела Гавриїла відзначаємо 8 квітня).

За цим днем, який у народі називають – Сухим Гавриїлом (рідше – липневим Гавриїлом, Гаврилом), передбачали погоду на майбутню осінь, принаймні, її першу половину.

Народні прикмети:

-Хороша погода в цей день віщує хорошу осінь.

-Сухий Гавриїл – осінь буде сухою і теплою; з дощем – на мокру осінь.

-Хмари зібралися «докупи» - до тривалої негоди.

-Туман над лісом кілька ранків поспіль висне і довго не спадає, а то й піднімається вгору – до дощу, але підуть гриби.

-З вербових листків стікає сік – перед дощем.

-Миші їдять (точать, подрібнюють на тирсу) сіно чи солому у стіжках – до ранньої осені, холодної і тривалої зими.

-Якщо на Сухого Гавриїла ще озвалася зозуля (щоправда, таке рідко трапляється) – на сухий серпень і погожий вересень.

За фенологічними спостереженнями, від дня Сухого Гавриїла пташенята диких пернатих поступово, але назавжди покидають батьківські гнізда. Зокрема на водоймах побачиш живі «вервички» потомства диких качок; ще, тулячись до батьків, плавають малі лебеді; головами вниз заглядають з гнізд пташенята лелек. Мине місяць часу і птахи почнуть відлітати у вирій. Але вже тепер це нагадує людям про наближення осені.

МОКРИНА ЗАМОЧИТЬ,

а Ілля доточить…

1та 2 серпня, відповідно, вшановують Святу Мокрину (Макрину) і Святого пророка Іллю. У народному календарі українців цих два дні тісно взаємопов’язані. За ними спостерігали за погодою і казали: «Якщо на Мокрини дощ, то негода встановиться на сорок днів». Отож, «Мокрина замочить, а Ілля доточить».

На півдні і в деяких центральних регіонах України цієї пори подекуди вже завершували жнива. Дожинаючи ниву, господиня залишала оберемок незжатого колосся, переплітала його перевеслом і прикрашала польовими квітами. У середині оберемка облаштовувала імпровізоване гніздечко для перепілки чи куріпки. У нього клала скибку хліба, посипаного сіллю, ставила кухлик з водою, щоб і «пташка оселилася», і «хліба наступного року було вдосталь». Такий витвір флористики ще називали «Спасова борода», «Спасові на бороду», або «Іллі на бороду». Недоторканим він залишався аж до оранки.

Народні прикмети:

-Грім з дощем на Іллю – на сльотаву погоду.

-Небо на Іллю безхмарне – хліб не вродить.

-На Іллю не буде волоття – не буде в млині молоття.

-Літо на Іллі до обіду, а після обіду вже осінь.

-Мужик до Іллі купається, а після Іллі з рікою прощається (вода у річка та озерах стає холодною).

У БІЛОМУ ОДЯЗІ

Жнива для селянина – це не тільки важка фізична праця, а й певна урочистість, своєрідні ритуали з проханням благословення і подяка за зібраний врожай. Тому урочисто відзначали зажинки, свято першого снопа, завершення жнив, обжинки… Але завжди починали з молитви.

Колись побутувала ще одна жниварська традиція, на яку мало хто з етнографів звертав увагу. На жнива наряджалися виключно у білий одяг: у чоловіків – довгі білі сорочки, білі штани, а на голові – солом’яний бриль; у жінок – також довгі білі сорочки, спідниці, на головах – легкі хустки. Одягали навіть вишиті сорочки і спідниці. Інколи біле полотно заміняло ледь сіре, лляне. Та все ж воно мало бути світлим. І не тому, що в літню спеку білий колір відбиває сонячне проміння, стає не так парко. Хоча під час жнив і без того добре впрієш від праці! Є тут інший аспект…

Святий хліб (їжу) завжди береш чистими руками. Так само хліборобська праця потребує чистоти помислів, намірів, добрих сподівань. Білий колір (зокрема в іконописі) якраз і є символом чистоти, непорочності, святості…

Про жнива у народі кажуть:

-Важкі жнива, важка праця, зате хліб смачний!

-Без жнив не буде хліба на столі.

-Як на жнивах не впрієш, то взимку зголоднієш.

-Хлібом хвалися тільки після жнив!

-Від жнив до жнив живемо з хлібом…

ІДУ НА ЗАЖИН

У давнину практикували цікавий спосіб колективної праці на жнивах – зажин. Коли у господаря було багато землі, а сам не міг впоратися зі збиранням хліба, тоді він винаймав додаткову робочу силу.

В основі зажину був договір про взаємні обов’язки та умови оплати праці «зажинщикам» (так називали найнятих женців): чи то зерном, чи то грішми… Для найбіднішого селянства це ставало ледь не єдиним джерелом існування, хоч якогось статку.

Пошуки такого заробітку вже починалися з Великого посту. Та найчастіше із зажинщиками домовлялися напередодні Трійці.

Замість грошей чи зерна розмір оплати праці міг дорівнювати кожному третьому сніпу. (І це була велика плата!). Крім того, господар мав забезпечити наймитів належним харчуванням. Дехто з наймитів зголошувався на продовження праці і приходив на обмолот зерна, але вже за окрему плату.

Договір був усним, однак здебільшого укладався при свідках, навіть у корчмі (частував, звісно, господар). Його порушення з боку господаря-землевласника піддавався строгому громадському осуду. Порушника «брали на кпини», кепкували з нього, бувало, що й не пускали до церкви. Зрештою, самому господарю такі порушення не були вигідними. Наступних жнив він міг і не набрати помічників…

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.07.2023 > Тема "Душі криниця"