"Кримська Свiтлиця" > #25 за 23.06.2023 > Тема "Українці мої..."
#25 за 23.06.2023
Олександр Положинський, л╕дер гурту «Тартак», солдат ЗСУ: НАЙСКЛАДН╤ШИМ П╤Д ЧАС НАВЧАННЯ У ЛИТВ╤ БУЛО СП╤ЛКУВАННЯ З ╤НСТРУКТОРАМИ РОС╤ЙСЬКОЮ МОВОЮ
Л╕дер гурту «Тартак», солдат 47-╖ окремо╖ механ╕зовано╖ бригади Збройних Сил Укра╖ни Олександр Положинський розпов╕в Страткому, як зм╕нилося його життя п╕сля вступу до лав ЗСУ.
- Пане Олександре, ви п╕дписали контракт з╕ Збройними Силами Укра╖ни ще до повномасштабного вторгнення. Яка у вас була мотивац╕я?
- Я не знаю, коли це почалося, але в мене – тривалий шматок мого життя, от було в╕дчуття, що рано чи п╕зно мен╕ доведеться переживати справд╕ велику глобальну в╕йну такого масштабу, яку ми зараз пережива╓мо. ╤ це було пов'язано в т╕м числ╕ й з тим, що, ну, я багато ц╕кавився ╕стор╕╓ю, розум╕в... знав, що це буде в╕йна з Рос╕╓ю.
Не може Рос╕я отак ось просто дати можлив╕сть Укра╖н╕ жити, розвиватись як незалежн╕й держав╕...
Я багато прочитав ╕сторичних, науково-популярних книжок, розум╕в, що це все не в╕дбудеться так просто, лише г╕бридною в╕йною. Рано чи п╕зно вони це зроблять.
У мене було оце в╕дчуття, що ось воно наближа╓ться, це вже було написано неоновими л╕терами на кожному перехрест╕. Я розум╕в, що треба щось робити.
- ╤ що робити?
- Щоб отримати в╕дпов╕дь на це питання, я й вир╕шив п╕ти в Територ╕альну оборону. Тод╕ мен╕ цей вар╕ант був прийнятний. Здавалося, що для якогось там повноц╕нного контракту з╕ Збройними Силами Укра╖ни – я вже занадто старий ╕ недостатньо п╕дготовлений.
Гадав, ТРО, за сво╓ю концепц╕ю, це те, що мен╕ п╕дходить. Вважаю себе людиною вмотивованою, у принцип╕ в б╕льш-менш нормальному ф╕зичному й розумовому стан╕, з певним житт╓вим досв╕дом. Я читав багато л╕тератури, але практичних навичок у мене було недостатньо. Здалося, що от якби ТРО – це те, що мен╕ близьке, зрозум╕ле. Ну, ╓дине, правду кажучи, я не думав, що москал╕ пол╕зуть уже прямо в лютому.
З мо╓╖ точки зору, з мо╓╖ лог╕чно╖ позиц╕╖, здавалося, ну, який лютий? Лютий – це ж останн╕й м╕сяць зими, вже ось-ось почнеться весна, усе розкваситься, важко буде воювати, оборонятися ще б╕льш-менш нормально, а нападати – взагал╕… Вважав к╕нець весни, початок л╕та б╕льш ╕мов╕рним часом.
Гадав, у мене ╓ к╕лька м╕сяц╕в, щоб п╕дготуватися, пройти якусь п╕дготовку, злагодження, чогось навчитися, щось зрозум╕ти.
Луцьку Тероборону почав шукати значно ран╕ше, ан╕ж я в не╖ потрапив. Справа в тому, що ╖╖ ще не ╕снувало. Зда╓ться, у реальному вар╕ант╕ вона почала з'являтися т╕льки наприк╕нц╕ 2021 року. А ╕нформац╕ю про те, куди звертатися, я отримав т╕льки наприк╕нц╕ с╕чня 22-го вже року. Тобто фактично там м╕ж моментом, коли я д╕знався, де шукати ту Тероборону, ╕ м╕ж моментом, коли я туди вже прийшов записуватися, пройшло к╕лька дн╕в.
Тож для мене це було просто лог╕чним вар╕антом в╕дпов╕д╕ на питання: “А що робити?” ╤ тод╕, до реч╕, коли я оприлюднив, я, знову ж таки, ще не зор╕╓нтувався в ситуац╕╖.
Виглядало так: я п╕дписав контракт ╕ мен╕ видали особову справу, щоб я зав╕з безпосередньо в батальйон, сфоткався (але спершу спитав дозволу), адже нам теж треба ж популяризуватися, написав пост у Фейсбук – ╕ до мене вже тод╕ оф╕ц╕йно звернулися представники Тероборони вже загальноукра╖нсько╖, чи не м╕г би я погодитися давати ╕нтерв'ю на тему “чому я прийняв таке р╕шення”, тобто про свою мотивац╕ю, аргументац╕ю.
Тод╕ я давав к╕лька ╕нтерв'ю на ╖хн╓ прохання. Чесно кажучи, я не дуже хот╕в на ц╕й тем╕ п╕аритися, але мене попросили, щоб п╕арити Тероборону.
У принцип╕, я дос╕ вважаю, що це дуже важливий компонент нашо╖ оборони. Шкода т╕льки, що трошки зап╕зно ми почали ╖╖ формувати. Якби вона була краще п╕дготовленою на початок цього масштабного вторгнення, то москалям ╕з нами ще важче було б.
М╕ж моментом, коли я п╕дписав контракт, ╕ м╕ж першими ракетними прольотами – я дав був к╕лька ╕нтерв'ю. У цих ╕нтерв'ю повторював: якщо у вас виника╓ питання «що робити», то тут ви можете отримати в╕дпов╕д╕. Я був переконаний, як т╕льки щось станеться ╕ зривають по тривоз╕, я вже знаю, де ╕ в який час мен╕ бути, куди мен╕ йти, що треба мати з собою.
╢дине, на що мен╕ не вистачило часу, щоб я повноц╕нно до цього п╕дготувався, – пройти як╕сь вишколи.
- Якщо, вже спираючись на досв╕д, повернутися в той час, – ви б зробили так само чи це був би якийсь ╕нший план д╕й?
- А як далеко ми можемо в╕дкотитися назад?
- Давайте на п'ятнадцять рок╕в.
- Ну, див╕ться, основн╕ проблеми, з якими я з╕штовхнувся в Збройних Силах Укра╖ни, – це недостатн╕й р╕вень ф╕зично╖ та недостатн╕й р╕вень теоретично╖ п╕дготовки.
Тож якби була можлив╕сть в╕дкотити все назад, то я почав би б╕льш активно прид╕ляти увагу цим двом аспектам.
Тому я зараз раджу це робити вс╕м, хто ще дос╕ не в Збройних Силах Укра╖ни. Рано чи п╕зно може таке статися, що вам доведеться стати частиною Збройних Сил Укра╖ни. Тому раджу завчасно подбати про свою ф╕зичну форму ╕ хоча б м╕н╕мальну теоретичну п╕дготовку, а ще краще – пройти як╕сь хорош╕ курси. Зараз ╓ дуже багато класних курс╕в в╕д класних ╕нструктор╕в, не тих, як╕ вже стали мемами, а в╕д авторитетних фах╕вц╕в. От я би радив ц╕ курси проходити.
Ф╕зична п╕дготовка – дуже важливо. Найг╕рше – те, що я все це розум╕в ╕ ран╕ше, але я завжди давав соб╕ можлив╕сть в╕дкласти все на пот╕м.
Тож якби мав змогу в╕дкотитися назад, то я от на ц╕ два фактори найб╕льш б звернув увагу.
- Ви якось розпов╕дали, що проходили навчання в Латв╕╖?
- Це був дуже крутий курс. Крутий наст╕льки, що я проклинав усе на св╕т╕, коли там проходив його. ╤ думав, нашо, нашо воно треба.
Також крутий за в╕дчуттям, коли я нарешт╕ пройшов, отримав св╕доцтво й думаю: ну, мало того, що ти це зм╕г, а ще – Боже, ск╕льки корист╕ я тепер зможу принести сво╖й кра╖н╕, сво╖м Збройним Силам з новими знаннями, з новими вм╕ннями.
- Яку спец╕альн╕сть ви там опанували?
- Я опанував спец╕альн╕сть командир в╕дд╕лення легко╖ п╕хоти.
- Що для вас виявилося найскладн╕шим п╕д час навчання?
- Вимушен╕ були там сп╕лкуватися не м╕ж собою, а з ╕нструкторами рос╕йською мовою, тому що ╕нструктори волод╕ли англ╕йською й рос╕йською. Але з наших англ╕йську далеко не вс╕ добре розум╕ють, я в тому числ╕. Доводилося сп╕лкуватися рос╕йською ще й тому, що, як я розум╕ю, ╕нструктори, а вони переважно вс╕ не дуже добре волод╕ли рос╕йською, намагалися п╕двищити св╕й р╕вень волод╕ння ц╕╓ю мовою, тому що Рос╕я для них – потенц╕йний ворог. Може, нав╕ть не потенц╕йний, просто ж вони ще не беруть безпосередню участь у бойових д╕ях. Але нав╕ть у т╕ моменти, коли ми пропонували ╕нструктору чи перейти на англ╕йську, чи допомогти якось там в адаптац╕╖ матер╕алу, в╕н казав: «Н╕, н╕, давайте я сам, мен╕ треба вчити мову також».
- Наск╕льки, на вашу думку, важлива присутн╕сть публ╕чних людей у Збройних Силах Укра╖ни?
- Публ╕чн╕ люди в Збройних Силах Укра╖ни важлив╕ так само, як вс╕ ╕нш╕ люди.
Проте присутн╕сть саме публ╕чних людей у ЗСУ ма╓ к╕лька аспект╕в. Для когось це просто приклад для насл╕дування. Для людей, як╕ ще вагаються, чи зголошуватися до лав Збройних Сил Укра╖ни, чи н╕, – додатковий фактор мотивац╕╖ вступити в лави ЗСУ. Для тих, хто вже перебува╓ в ЗСУ, вони бачать, що ЗСУ – це не арм╕я яко╖сь частини укра╖нського народу, а арм╕я всього народу.
У кожному п╕дрозд╕л╕ можна знайти людей р╕зних профес╕й. Якщо взяти наш п╕дрозд╕л, то в нас ╓ ╕ колишн╕, й д╕юч╕ депутати, ╕ державн╕ чиновники, ╕ б╕знесмени. ╢ кер╕вники великих п╕дпри╓мств, ╓ люди р╕зних спец╕альностей, напрямк╕в, р╕вня, матер╕альне забезпечення… Тобто, коли ти серед цих людей ще й бачиш людину публ╕чну, тоб╕ це допомага╓ переконатися в тому, що ЗСУ – для вс╕х. Це частина всього укра╖нського народу, а не, скаж╕мо, яко╖сь найменш захищено╖ частини укра╖нського народу.
- Що за цей р╕к вас найб╕льше вразило в Збройних Силах Укра╖ни?
- Найб╕льше вража╓ те, наск╕льки при вс╕х внутр╕шн╕х проблемах, недол╕ках, некомпетентност╕ багатьох людей, застар╕лост╕ процес╕в ╕ процедур ╕ так дал╕, ми все ж таки виявля╓мося довол╕ прогресивною та ефективною структурою. Мен╕ зда╓ться, що Збройн╕ Сили Укра╖ни використовують лише невеличку частину свого наявного потенц╕алу. ╤ от мен╕, з одного боку, дивно, як, використовуючи таку невеличку частину свого потенц╕алу, ми все-таки виявля╓мося ефективними з одного боку, а з ╕ншого боку – рано чи п╕зно ц╕ недол╕ки мусять бути викор╕неними. Це питання майбутнього ╕ Збройних Сил Укра╖ни, ╕ держави.
╤ я бачу, що процеси з викор╕нення вс╕х цих негативних явищ ╕ внутр╕шн╕х проблем в╕дбуваються. Та й рано чи п╕зно ми цього всього позбудемося. От мен╕ просто страшно уявити, якою силою ми станемо, коли це все буде виправлено на краще.
- Яку пораду ви б могли дати цив╕льним людям у тилу?
- В╕йна сама по соб╕ не зак╕нчиться. ╥╖ можемо зак╕нчити т╕льки ми, ╕ ми ╖╖ можемо зак╕нчити не переговорами, не проханнями про мир, не закликами до миру, а т╕льки перемогою, перемогою однозначною й остаточною, незаперечною.
Т╕льки перемога може бути фактором миру. ╤ якщо ми хочемо миру, – ма╓мо прагнути перемоги, а ця перемога сама по соб╕ не станеться. Збройн╕ Сили Укра╖ни без п╕дтримки народу, без активного резерву не здатн╕ отримати цю перемогу.
Розпов╕м одну ╕стор╕ю. М╕й товариш, який п╕шов добровольцем у Збройн╕ Сили Укра╖ни на самому початку повномасштабного вторгнення, перепов╕да╓ мен╕ такий д╕алог: «Ти уявля╓ш, там нашому сп╕льному знайомому на блок-пост╕ вручили пов╕стку. Як так можна?». Я такий: «Ну, типу, а що тут такого? Ми вс╕ громадяни Укра╖ни. У нас б╕да, у нас в╕йна, нам треба Укра╖ну захищати. Це не трагед╕я, це почесно – отримати пов╕стку, значить, ти ма╓ш можлив╕сть стати частиною Збройних Сил Укра╖ни ╕ захищати свою Батьк╕вщину». - «Але ця людина не хоче йти».
Ну, добре, не хоче, але мусить. Або ти громадянин ц╕╓╖ кра╖ни ╕ ти за цю кра╖ну борешся. Або просто переглянь сво╓ ставлення до громадянства – ╕ в╕дмовся в╕д нього. Знайди якийсь там ╕нструмент стати частиною яко╖сь ╕ншо╖ кра╖ни, тод╕, можливо, до тебе не буде запитань. Але чому громадяни ╕нших кра╖н мають при╖жджати ╕ воювати за нас, тому що розум╕ють, що питання тут – не т╕льки нав╕ть виживання нашо╖ кра╖ни. Це взагал╕ небезпека для всього св╕ту. Це ╕мпер╕я зла, це кор╕нь багатьох проблем, як╕ ╕снують у св╕т╕ вже багато-багато стол╕ть. От чому й ти…
Чому одн╕ мають це робити, а ╕нш╕ не повинн╕ це робити? Чому люди, як╕ уже б╕льше року в Збройних Силах Укра╖ни, не можуть мати нав╕ть над╕ю на те, що знайдеться достатня к╕льк╕сть людей, як╕ прийдуть ╖м на зм╕ну, коли просто прийде вже там моральне, ф╕зичне виснаження. Ус╕ хочуть ротац╕╖, ус╕ хочуть в╕дпочинку, ус╕ хочуть у цив╕льне життя.
Я не заперечую право кожно╖ людини жити там повноц╕нним життям, працювати, займатися улюбленою справою, розважатися, в╕дпочивати. У жодному раз╕ не заперечую це право, але н╕коли не можна розслаблятися наст╕льки, щоби забути про те, що трива╓ в╕йна, ╕ вона не зак╕нчиться, поки ми не переможемо. ╤ оце важливо.
- Як ма╓ звучати справжня укра╖нська музика?
- Давайте почнемо з другого. Сучасна укра╖нська музика ма╓ виглядати максимально р╕зноман╕тно. Чим б╕льше р╕зних стил╕в, напрямк╕в, форм, зм╕ст╕в укра╖нсько╖ музики, укра╖нських п╕сень буде ╕снувати – тим краще.
Роман Вовк, Стратком для Укр╕нформу
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 23.06.2023 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=25248
|