"Кримська Свiтлиця" > #11 за 17.03.2023 > Тема "Бути чи не бути?"
#11 за 17.03.2023
ВАЛЕНТИН БУТ: РЕМ╤Н╤СЦЕНЦ╤╥ НА ТЕМАТ КРИМСЬКОГО РЕХВЕРЕНДУМУ
Сьогодн╕, коли пишу ц╕ рядки, в Криму в╕дзначають дев'яту р╕чницю рехверендуму, спираючись на який, Москов╕я перетягнула п╕востр╕в у "р╕днугавань" Ну, як в╕дзначають: згадують у ЗМ╤, в С╕мферопол╕ та в райцентрах, мо', й оф╕ц╕оз якийсь в╕дбува╓ться, з промовами перед з╕браними принаг╕дно бюджетниками, студентами та школярами. В Артеку, на тамтешньому Палацовому майдан╕ напередодн╕ в╕дбувся флешмоб, де тридцять сотень д╕тей в син╕х артек╕вських одностроях, вилаштувавшись у к╕лька ряд╕в, вихилялись, демонструючи п╕д телекамери плакатики з зображенням триколора, а в Керч╕ група старшокласник╕в читала перед нечисленною аудитор╕╓ю завчений патетичний текст - дуже популярний жанр час╕в Великого застою, назву якого вже й не пригадаю. Також, напередодн╕, в телестуд╕ях збирали очевидц╕в тод╕шн╕х под╕й, аби вкотре згадати про "╕сторичний виб╕р" "народу Криму".
Напередодн╕ ж почали поширюватися чутки про можливий в╕зит на п╕востр╕в ╕ самого головного при╓днувача. З огляду на очевидну сакрал╕зац╕ю анекс╕╖ Криму у сприйнятт╕ Кремля, щось под╕бне, ц╕лком може статися чи завтра, а чи й 18 березня, у день тр╕умфального завершення тод╕шньо╖ спецоперац╕╖. Буде в╕н сам чи його коп╕я - нев╕домо.
На м╕сцевому р╕вн╕, проте, нав╕ть таких, про людське око, торжеств не пом╕тно. Не гримлять начищеною м╕ддю духов╕ оркестри, не ллються весел╕ п╕сн╕, не чутно хвацьких заяв про "камен╕ з неба". Не в останню чергу, дума╓ться, через те, що з неба таки стало щось прил╕тати. ╤ не лише з неба. Також ╕ дев'ятир╕чний досв╕д перебування у "р╕дн╕йгаван╕", вочевидь, не надиха╓ сьогодн╕ на святковий лад нав╕ть вчорашн╕х затятих пр╕д╕пут╕них. А що вже казати про тих, хто про н╕яку "р╕днугавань" ╕ не мр╕яв, кого в╕дгородили в╕д моря, в╕д ран╕ше загальнодоступних туристичних принад двометровими парканами, чий невеличкий б╕знес, якщо й не зведено нан╕вець, то в╕н ледь вижива╓. ╤ таких б╕льш╕сть. Не та, рехверендумно-дута б╕льш╕сть, зразка 2014. Реальна.
Н╕, автор зовс╕м не збира╓ться стверджувати тут, що в 2014 не було тих, хто рад╕сно в╕тав анекс╕ю, як порятунок в╕д примарних "по╖зд╕в дружби", напакованих страшними б╓нд╓ро-нацистам╕, що, "як в╕домо", вже гуркот╕ли по рейках, тягнучи в обоз╕ ненависну нату-гейропу, нелюбу "солов'╖ну", освенц╕ми та нацвайлери.
От, лиш, таких було, м'яко кажучи, не надто багато. ╤ то не дивно: дурн╕в та марнов╕р╕в серед кримчан не б╕льше, ан╕ж будь-де ╕нде.
Були ще т╕, хто небезп╕дставно боявся в╕дпов╕дальност╕ за злочини, вчинен╕ на Майдан╕ Незалежност╕ та в самому Криму, в час╕ протистоянь з громадянами, як╕ намагалися в╕дстояти укра╖нський виб╕р. ╤ то не лише про кримський "беркут". Але ж цих, нав╕ть у пор╕внянн╕ до марнов╕р╕в, було в рази менше.
Хтось ще нагада╓ мен╕ про в╕йськовослужбовц╕в, десятил╕ттями завбачливо осаджуваних Москвою на п╕востров╕, зокрема в Ак-Яр╕, б╕льше знаному як Севастополь, про багатосотл╕тню пол╕тику переселення до Криму вих╕дц╕в з центральних рег╕он╕в Москов╕╖ - тако╖ соб╕, демограф╕чно╖ корекц╕╖, внасл╕док яко╖ московити стали тут переважаючим етносом (близько 58,5% за переписом 2001 р.), а число кримц╕в - найчисельн╕шого аж до 19 стор╕ччя кор╕нного народу, було зведено до якихось 12 в╕дсотк╕в. Чи треба казати, що саме серед ц╕╓╖ страти було найб╕льше тих, кого гр╕ла думка про перебазування до багато╖ та могутньо╖, на поз╕р, Москов╕╖, хто щиро рад╕в "воз'╓днанню", кого пов╕домлення новоявлено╖ влади про п╕дстов╕дсотков╕ результати рехверендуму, попри всю ╖хню очевидну фантастичн╕сть, не дивували, не вражали, не обурювали, а т╕шили.
Все ж далеко не вс╕ етн╕чн╕ московити Криму кинулися палити сво╖ укра╖нськ╕ паспорти та вкидати бюлетен╕ на тому злощасному рехверендум╕, голосуючи за перебазування до "р╕дно╖гаван╕". А що вже казати про переважну б╕льш╕сть етн╕чних укра╖нц╕в та кримц╕в! ╥м таке було геть н╕ до чого.
Масов╕ протести по всьому Криму проти непередбаченого законами Укра╖ни рехверендуму напередодн╕ його проведення та в╕двертий бойкот з боку патр╕отично налаштованих укра╖нц╕в, а особливо кримц╕в в м╕сцях ╖хнього компактного замешкання, результувалися в день голосування у великому числ╕ нап╕впустих д╕льниць.
Одначе в замислен╕й ним спецоперац╕╖ Кремль не надто потребував реального схвалення б╕льшост╕ мешканц╕в Криму. Достатньо було яскраво╖ вистави, аби, посилаючись на "волю народу", наполягати на лег╕тимност╕ сво╖х д╕й. В╕дсотки ж можна було показати як╕ завгодно. Голосування прийшлих з Кубан╕ перевдягнених "козачк╕в", неск╕нченн╕ "карусел╕" з масовим "пакетним" вкиданням бюлетен╕в, небезсторонн╕сть самих член╕в ком╕с╕й - все те, неодноразово заф╕ксоване тележурнал╕стами, телеканалу ATR зокрема, було здатне забезпечити хоч би й триста в╕дсотк╕в.
За таких обставин н╕ про яку волю народу, зв╕сно, що не могло бути жодно╖ мови. Нав╕ть якщо закрити оч╕ на ман╕пуляц╕╖ в день голосування. Найперше, тому, що н╕якого "народу Криму" просто не ╕сну╓ в природ╕. ╢ три автохтонн╕ народи, як╕ ╕сторично сформувалися на теренах Криму ╕ мають, в╕дтак, незаперечн╕ права на сво╖й земл╕. Це нечисленн╕ кара╖ми, кримчаки ╕ найчисленн╕ший з них, найактивн╕ший у сусп╕льному, громадському та пол╕тичному житт╕ - кримц╕. Проте, якраз кримц╕ чи не найпосл╕довн╕ше заперечували проти проведення згаданого рехверендуму, не кажучи вже про в╕дд╕лення в╕д Укра╖ни.
По-друге, за укра╖нським законодавством, будь-як╕ питання, ╕н╕ц╕йован╕ окремим рег╕оном держави, мають вир╕шуватися на всеукра╖нському референдум╕. Не було закладено можливост╕ проведення под╕бного референдуму ╕ в законодавств╕ Автономно╖ Республ╕ки Крим. В╕дтак, вистава, з╕н╕ц╕йована, зрежисована ╕ проведена Кремлем 16 березня 2014 року, не ма╓ жодно╖ законно╖ ваги. Про те недвозначно було заявлено у р╕шенн╕ Конституц╕йного суду Укра╖ни в╕д 14 березня 2014 року та у висновку Венец╕йсько╖ ком╕с╕╖.
Б╕льше того, н╕ про яку лег╕тимн╕сть т.зв. Кримського рехверендуму не могло йтися вже через те, що в╕н в╕дбувався на щойно загарбан╕й Москвою територ╕╖, п╕д ╖╖ неприкритим кураторством, п╕д дулами ╖╖ "вв╕чливого" в╕йська.
Чи ж дивно, що вже за десять дн╕в п╕сля його проведення Ш╕стдесят восьма сес╕я Генерально╖ Асамбле╖ Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й прийняла резолюц╕ю № 68/262, якою не визнала проведений в Криму 16 березня 2014 року рехверендум про в╕дд╕лення в╕д Укра╖ни ╕ закликала вс╕ держави, м╕жнародн╕ орган╕зац╕╖ та спец╕ал╕зован╕ установи не визнавати н╕яких зм╕н статусу Автономно╖ Республ╕ки Крим та м╕ста Севастополя на п╕дстав╕ вищезазначеного рехверендуму ╕ утримуватися в╕д будь-яких д╕й або повед╕нки, як╕ могли б бути ╕нтерпретован╕ як визнання будь-яко╖ зм╕ни статусу. "За" резолюц╕ю проголосували 100 член╕в Генерально╖ Асамбле╖, утрималися - 58, а одинадцять проголосували "проти".
Чимало води зб╕гло в╕д того часу. Чимало под╕й в╕дбулося. Але в╕йна, розпалена Москов╕╓ю у лютому 2014 ╕з загарбання Криму, пала╓ дос╕. Та ще й як! В╕дтод╕ вона стала незм╕римо жорсток╕шою, кривав╕шою, непримиренн╕шою. Вже ж ск╕льки полягло з обох бок╕в, а апетити загарбника н╕як не вгамовуються. П╕дтягують йому в тому ╕ його кримськ╕ васали, заявляючи, як от сьогодн╕ пан Аксьонов в ╕нтерв'ю м╕сцевому телеканалу, що "...задля досягнення ц╕лей та завдань СВО, Рос╕╖ потр╕бно д╕йти до зах╕дних кордон╕в Укра╖ни." Ось так. Як то кажуть: "З'╖сти в╕н з'╖сть, та хто ж йому дасть..." Тимчасом, у самому Криму вже мало хто сумн╕ва╓ться, що в╕йна, у всьому ╖╖ тепер╕шньому жах╕тт╕, невдовз╕ докотиться ╕ до нього. ╤ те багатьох ляка╓. Чи гадали про таке, хороводячи на тому нещасному рехверендум╕? Але ж чи може бути ╕накше?
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 17.03.2023 > Тема "Бути чи не бути?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24997
|