"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2023 > Тема "Бути чи не бути?"
#8 за 24.02.2023
ВАЛЕНТИН БУТ: НА ПОРОЗ╤ УКРА╥НСЬКО╥ ВЕСНИ
На початку цього тижня якось непом╕тно проминула дев'ята р╕чниця в╕д початку ц╕╓╖ триклято╖ в╕йни, а сьогодн╕ вже й р╕к по повномасштабному вторгненню Москов╕╖ тепер вже на материкову Укра╖ну, яку кремл╕вськ╕, з уперт╕стю божев╕льного, йменують сво╖ми ╕сторичними землями. Хтось, щоправда, попередн╕ в╕с╕м рок╕в в╕йни за в╕йну не вважав. Ну, справд╕ ж, снаряди та ракети на голову не сипалися, во╓нного стану, моб╕л╕зац╕╖ не оголошували, та й Москов╕я, - ба! - нав╕ть наша укра╖нська влада у сво╖х оф╕ц╕йних заявах не визнавали ╖╖ в╕йною. Чому того не визнавала Москов╕я, зрозум╕ло. Роль гаранта волевиявлення нечуваних доти "народ╕в" Криму та Донбасу непор╕вняно принадн╕ша за чин кривавого агресора, чи не так? Та й спод╕вання на те, що свого можна буде добитися тихою сапою, були, схоже, довол╕ теплими. З якого дива тому так довго опиралася укра╖нська влада, та ще й так, що боролася, бувало, проти такого визнання у судах - ото питання. Н╕-н╕, наша влада в╕дпочатку засуджувала агрес╕ю ╕ в нац╕ональному Парламент╕, ╕ нав╕ть з високо╖ трибуни ООН. Але назовн╕, для св╕ту, то була все ж "укра╖нська криза", а всередин╕ кра╖ни нас привчили йменувати в╕йну як не АТО, то ООС. ╤ те, схоже, багатьох влаштовувало. Адже можна було жити майже як ран╕ше: влаштовувати яскрав╕ заходи, змагатися за право гостити Евробачення чи м╕жнародн╕ спортивн╕ змагання, концертувати за поребриком, ходити по ресторанах, ╖здити на престижн╕ курорти - ба! - нав╕ть до Криму. Можна було нав╕ть гендлювати з тим же Кримом та Донбасом - ц╕лий р╕к ц╕лком в╕дверто, пот╕м п╕д дахом спецслужб, а п╕сля того ╕ просто тихцем. Бо ж не одн╕ лише нелюб╕ нам ол╕гархи та корумпован╕ судд╕ ╕ дал╕ мали там свою нерухом╕сть, сво╖ п╕дпри╓мства, сво╖ б╕знеси, а й - страшно сказати! - деяк╕ записн╕ патр╕оти найвищого ешелону, чи то, пак, ╖хн╕ тещ╕. Для публ╕ки та г╕бридна поведенц╕я виправдовувалася бажанням запоб╕гти проблем з м╕жнародними позиками, не допустити в╕дтоку украй потр╕бних закордонних ╕нвестиц╕й, не просадити економ╕ку роз╕рванням налагоджених "горизонтальних" зв'язк╕в. Проте, як я те бачив, справжн╕ м╕ркування наших високопосадових прагматик╕в були дещо ╕ншими. Адже нин╕, он, ╕ в╕йну названо в╕йною, ╕ во╓нний стан запроваджено, ╕ моб╕л╕зац╕ю зад╕яно, а п╕дтримка Укра╖ни з боку св╕тово╖ демократично╖ сп╕льноти не те, що не здр╕бн╕ла - безпрецедентно зросла. Притому, сьогодн╕ вона не обмежу╓ться, як бувало, одними лише висловленнями "глибоко╖ стурбованост╕". Сьогодн╕ це серйозна дипломатична, матер╕альна, ф╕нансова та збройна допомога. Тож чи треба ще й тепер звертати увагу на те, що г╕дна позиц╕я нац╕╖, на противагу г╕бридно╖, забезпечу╓ ╖й таке саме г╕дне ставлення з боку сус╕д╕в, як╕ з╕ сп╕вчутливих спостер╕гач╕в стають партнерами, а дал╕ й над╕йними союзниками, в╕рними сп╕льниками?
Раз-по-раз упродовж ус╕х цих г╕рких рок╕в я наголошував у сво╖х статтях на важливост╕ пр╕оритету г╕дност╕, чим багатьом мо╖м читачам, певно, обрид, але нин╕ щасливий тим, що чинимо як годиться. Чинити як годиться, зв╕сно ж, дуже непросто, особливо, коли ма╓ш сильного, затятого ворога. Але це ╓диний шлях перемогти його, повернувши соб╕ честь та г╕дн╕сть, а держав╕ - суверен╕тет у м╕жнародно визнаних кордонах, визнання та повагу з боку св╕тово╖ сп╕льноти, широк╕ можливост╕ для прогресу та процв╕тання.
А що ж м╕й Крим? Де в╕н тут? Чи ╓ на п╕востров╕ розум╕ння того, що д╕╓ться довкола? А певно, що так. ╤ щодал╕ те розум╕ння ясн╕ше. Чи ╓ побоювання того, що страшна в╕йна, з╕ вс╕ма ╖╖ жахами, з руйнуваннями ╕ смертями невдовз╕ перейде на його терени? Ще б пак! Лише сл╕пий не бачить того, що в╕дбува╓ться на Донеччин╕-Луганщин╕, лише дурний не розум╕╓, з якого дива уздовж усього узбережжя риють транше╖ та капон╕ри, встановлюють бетонн╕ тетраедри та доти. Вочевидь, Москов╕я не в╕дступиться в╕д Криму просто так. Що те означа╓, чи й треба пояснювати. Через те чимало зал╕тних завбачливо в╕длет╕ли в сво╖ запоребриков╕ ра╖. Хтось ще в╕д л╕та, але б╕льше восени, коли перспективи стали значно ясн╕шими. Хтось, проте, трима╓ться ╕ дал╕ у благенькому спод╕ванн╕, що все може якось об╕йдеться, що "св╕това закул╕са" стомиться с╕яти м╕льярдами, домовиться з Кремлем ╕ не пустить страшних "б╓нд╓р-правосе╓ков" через Перекоп. А як того й не станеться, то ще буде час випурхнути в останн╕й момент. Чи й буде…
Не те з м╕сцевими. Нав╕ть звикле хитка б╕льш╕сть в казки про кровожерних "б╓нд╓р" не в╕рить, бо народилися й виросли в укра╖нському Криму, бо понад два десятил╕ття, в радост╕ й б╕д╕, Незалежна Укра╖на була ╖хн╕м домом, тож давати драла в╕д укра╖нського в╕йська, аби опинитися у в╕дсунутому на марг╕нес, замороженому на роки чи й десятил╕ття п╕дсанкц╕йному барац╕ пут╕нського режиму, вони не збираються. А що вже казати про почуття тих, хто н╕ на мить не забував свого укра╖нства!
Винятком з-пом╕ж м╕сцевих х╕ба що т╕, хто мають серйозн╕ п╕дстави не зустр╕чатися з укра╖нським законом. Але таких небагато. Як ╕ запеклих запут╕нц╕в.
Тимчасом, до мого Криму вже зазирнула весна. Вона щораз нав╕ду╓ нас цими днями, прил╕таючи на крилах п╕вденних в╕тр╕в, несучи сонячне тепло, рад╕сть в╕дроджуваного життя, а цьогор╕ч ще й велик╕ над╕╖. П╕сля цього ще будуть хмари, бридк╕ дощ╕, а то й холоди. Але те все ненадовго, бо наша весна нев╕дворотна.
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2023 > Тема "Бути чи не бути?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24944
|