Версiя для друку Обговорити в форумi

3 січня нинішнього року Івану Даниловичу Низовому, українському поету-шістдесятнику, прозаїку, публіцисту, журналісту, просвітянину, громадському діячу виповнився б 81 рік. Він народився в селі Рудка (нині Сумського району) Сумської області. Першу вищу освіту здобув на факультеті журналістики Львівського університету імені Івана Франка, другу – на філологічному факультеті Луганського педінституту ім. Т.Г.Шевченка. Останні 45 років свого життя прожив на Луганщині, де творив українську Україну. У 1992-1998 роках очолював Луганську обласну організацію Національної спілки письменників України. За 50 років літературної діяльності Іван Низовий написав понад сто збірок поезії, публіцистики, перекладів, творів для дітей. Книги Івана Низового виходили в Ужгороді, Львові, Рівному, Києві, Сумах, Донецьку, Луганську й інших містах України. Твори письменника перекладалися багатьма мовами. Він лауреат міжнародних літературно-мистецьких премій імені братів Лепких, імені Олекси Гірника та премії за кращий музичний твір-ораторію «Лелече». Нагороджений медаллю «Будівничий України». Іван Низовий помер 30 вересня 2011 року.

 У 2017-2021 роках вийшло друком 5-томне зібрання вибраних творів Низового «Бути – народом!». Видання впорядкувала донька Івана Даниловича Леся Низова. Протягом 2021-2022 років на вшанування пам’яті Івана Низового, а також з метою популяризації й вивчення його духовного спадку відбулося понад чотири сотні культурно-мистецьких і виховних заходів у Львові, Білопіллі, Києві, Одесі, Дніпрі, Кременчуці, Запоріжжі, Ірпені, Черкасах, Сватовому, Рубіжному, Маріуполі, Рівному, Острозі, Ковелі та інших.

 Напередодні 2023 року у Києві вийшла друком книга вибраних поезій Івана Низового «Українься, Вкраїно…» Видання побачило світ за сприяння палкого шанувальника творчості Низового з української діаспори в Німеччині Ярослава Залізняка. Редактор, упорядник і коректор книги – Леся Низова.

 Козацький нащадок Іван Низовий любив Україну і своїм словом утверджував незалежність Батьківщини, таврував перевертнів, переживав, що в нарешті українській державі до влади не прийшли патріоти. Проте він бачив і на зросійщеному Донбасі українських патріотів:

 «Ні, не всі донбасівці – ковбасівці,

 І не всі луганці є поганцями –

 Є ще патріоти у Дебальцевім –

 Вузловій і визначальній станції.

 Є ще козарлюги у Стаханові,

 Гайдамаки водяться в Лисичому,

 Не підвладні кланівському хамові,

 А відкличні прадідівським звичаям!

 В Сватовому досі україниться

 Думами державними і тлумами

 Те, що в’яже Ужгород і Вінницю

 В спільний вузол з Києвом і Сумами».

 Багато творів Низового є пророчими. Він застерігав від московської інтервенції, передбачив окупацію Росією Криму. Ще у 1993 році поет писав:

 «Ми кров чужу дарма не проливали,

 Не їли хліба із чужих полів,

 Свій край від азіатської навали,

 Від цісарів, царів і королів

 Ми боронили.

 Вчімося ж любити

 Незганьблену історію свою,

 Яку в нас підло вкрали московити,

 Не здатні нас осилити в бою.

 Пожовклі та нетлінні наші кості

 Розкидала недоля по світах,

 А в нашому краю

 Незвані гості,

 Зложивши кості, перетліли в прах.

 Все прахом стане, що на нас повстане

 Оружно – наш чорнозем збагатить.

 Наш гордий злет,

 Відродження останнє

 Не зупинити й кров’ю не залить!»

 А в 1998 році Іван Низовий сподівався:

 «Ще не скоро, ще колись-то

 Доростуть до козаків

 Ті, що нині ще в колисці

 Без штанів і без чубів».

 Ті, що були в колисках, уже доросли до козаків. Нині вони зі зброєю в руках спільно з героям із старшого покоління захищають Україну. У вогні війни Україна україниться.

 У передмові до видання «Українься, Вкраїно…» письменниця і журналістка Олена Бондаренко зазначає: «Ця книга Івана Низового – безцінний дар усім нам, хто любить Україну, воює за неї, працює заради неї, вірить у неї й прагне її Перемоги».

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 06.01.2023 > Тема "Українці мої..."