Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста тридцять перший…


ЧИ ГОТОВ╤ УКРА╥НЦ╤ ДО ТЕРИТОР╤АЛЬНИХ ПОСТУПОК ЗАДЛЯ ЗАК╤НЧЕННЯ В╤ЙНИ
Якщо мова йде про оф╕ц╕йне визнання окремих територ╕й частиною Рос╕╖, то переважна б╕льш╕сть...


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста двадцять четвертий…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста с╕мнадцятий…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста десятий...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 06.01.2023 > Тема "Бути чи не бути?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 06.01.2023
Валентин БУТ: САМОСТ╤ЙН╤СТЬ

Днями, слухаючи одного в╕домого тележурнал╕ста, був укотре прикро вражений часто вживаною у нашому ╕нформпростор╕ обмовкою про те, що якби, мовляв, наш╕ партнери вчасно надали нам всю необх╕дну зброю, ми б вже розтрощили всю в╕йськову ╕нфраструктуру на Донбас╕╖ та у Криму ╕ тепер залишалося б лише взяти ╖х тепленькими. Пекуча потреба збро╖, притому, ново╖ ╖╖ якост╕ ╕ велико╖ к╕лькост╕ не виклика╓ ан╕ найменших сумн╕в╕в. Адже ворог, що навалився на нас - то не якась третьорядна кра╖на, а одна з двох наймогутн╕ших ядерних держав св╕ту. Лише завдячуючи тому, що спершу стагнац╕я, а в подальшому перетворення на маф╕озну структуру, з╕ вс╕ма ╖╖ метастазами, такими, як всепроникаюча корупц╕я, дурисв╕тсво ╕ т.п., притлумили, загальмували, значною м╕рою ослабили потенц╕ал ╖╖ конвенц╕йного в╕йська, нам вдалося в╕дбити перший удар, переломити х╕д в╕йни на свою користь, а тепер вже й впевнено говорити про перемогу.

Чи могло б те статися без допомоги Заходу, без поставок "зах╕дно╖" збро╖? Навряд чи. Адже, попри те, що к╕льк╕сть, тим б╕льше, номенклатура поставлено╖ в Укра╖ну до початку повномасштабного вторгнення збро╖ була пор╕вняно незначною ╕ зводилася, в основному, до Javelin(╕в) та Stinger(╕в), вона таки в╕д╕грала сутт╓ву роль. Сотн╕ попалених Javelin(ами) ворожих танк╕в (ба, нав╕ть бойовий катер!), десятки "приземлених" Stinger(ами) л╕так╕в та гел╕коптер╕в - красномовний доказ тому. Зв╕сно, ми потребували ╕ дос╕ потребу╓мо б╕льшого. Значно б╕льшого. Але ж, зрештою, ╕ отриму╓мо його. Не все ╕ не одразу - це правда. Але ж, ма╓мо погодитися, що, окр╕м любо╖ багатьма консп╕ролог╕╖, де все зводиться, н╕бито, до догов╕рняк╕в та зрад, на те ╓ ╕ об'╓ктивн╕ причини.

Так, вже м╕сяц╕в зо три докоряючи партнерам за неготовн╕сть поставити нашому в╕йську Leopard(и), Abrams(и) та F-16, наша запальна публ╕ка якось забува╓, що опанування тими "цяцьками" дещо складн╕ше, ан╕ж Javelin(ами) чи Stinger(ами). Неможливо в одночасся пересадити наш╕ танков╕ ек╕паж╕ з╕ звичних ╖м в╕тчизняних машин на н╕мецьк╕ чи американськ╕ танки ╕ оч╕кувати ╖хнього ефективного застосування. Для того треба, щонайменше, к╕лька тижн╕в навчань, потр╕бна в╕дпов╕дна (добре захищена!) ремонтна база. З ав╕акрилом ╕ще складн╕ше. Перенавчання у цьому випадку розтягу╓ться вже не на тижн╕ - на м╕сяц╕. Не менш складно ╕ з забезпеченням техн╕чно╖ складово╖ бойових вильот╕в, адже, як кажуть фах╕вц╕, на в╕дм╕ну в╕д в╕дносно невибагливих М╤Г╕в та СУшок, "фантоми" вимагають ретельно╖ проф╕лактики як до, так ╕ п╕сля кожного вильоту.

Чи то непереборн╕ перешкоди? Авжеж, що н╕. З того, що просочу╓ться в ╕нформац╕йне поле, розум╕╓мо, що навчання танкових ек╕паж╕в вже, схоже, завершене. Нараз╕ завершу╓ться формування ╕ ремонтно╖ бази. Так само, не один вже м╕сяць йде осво╓ння нашими бойовими п╕лотами "зах╕дного" ав╕акрила. Тож все буде. ╤ невдовз╕.

- Але ж, ми зна╓мо, що тут ╓ ще й пол╕тичн╕ ╕ психолог╕чн╕ гальма, прост╕ше кажучи, страхи - скажуть мен╕. - Нам ╕ дос╕ н╕як не наважаться поставити ATACAMS(и), дос╕ на пауз╕ нав╕ть анонсована ще на початку кв╕тня передача польських М╤Г╕в.

Що ж, ╕ так╕ гальма ╓, ╕ до них треба ставитися з розум╕нням. Не раз же ╕ не два лунали застереження Москов╕╖ щодо поставок нам тих чи ╕нших зразк╕в зах╕дного озбро╓ння, значуще п╕дкр╕плен╕, притому, недвозначним брязканням ядерними причандалами. Чи м╕г будь-хто з зах╕дних л╕дер╕в не брати до уваги можлив╕сть, сказати б, повного сходження Кремля з╕ шпуль, а в╕дтак ╕ перетворення формально рег╕онально╖ в╕йни на ядерний апокал╕псис для усього св╕ту? В╕дпов╕дь риторична, чи не так?

Так само, не важко уявити, що б сталося з поставленими в Укра╖ну л╕таками, танками, як╕ б чекали завершення навчання сво╖х ек╕паж╕в п╕д безперервними ударами ракет та налетами дрон╕в.

А ще не варто забувати, що дядькосемов╕ чи там Натин╕ арсенали - то н╕яка не матусина комора, ╕ на те, щоб взяти щось зв╕дти, тамтешн╕м урядам потр╕бна згода, принаймн╕, б╕льшост╕ ╖хн╕х власник╕в, якими ╓ перес╕чн╕ громадяни. По-сут╕, надаючи нам допомогу, влада США, Канади, Польщ╕, Франц╕╖, будь-яких ╕нших кра╖н потребу╓ згоди всередин╕ сво╓╖ нац╕╖ щодо того. З огляду ж на те, що все те смертоносне зал╕зяччя ще й кошту╓ неймов╕рно дорого - груб╕ м╕льйони, а то й м╕льярди (б╕льше м╕льярда долар╕в кошту╓ один лише комплекс Patriot) - ма╓мо розум╕ти, що то далеко не простий процес, нав╕ть коли нин╕шня адм╕н╕страц╕я Сполучених Штат╕в чи уряд то╖ чи ╕ншо╖ кра╖ни Евросп╕лки ставляться до того ц╕лком прихильно.

Чи бачимо тут зрушення? Авжеж. Вони г╕гантськ╕: в╕д ледь не щоденних, на початку вторгнення, запевнень дядька Джо та оч╕льника НАТО про жодне невтручання у в╕йну (чим, на жаль, надихали агресора), в╕д н╕мецьких шолом╕в, передаваних на кордон╕ з Польшею, в╕д н╕рибан╕м'ясного концепту "непоразки" Укра╖ни, до твердо╖ позиц╕╖ адм╕н╕страц╕╖ президента Байдена та Евросп╕лки, що неспровокована агрес╕я Москов╕╖ ма╓ завершитися перемогою нашо╖ держави.

Нин╕ ж пан Столтенберг прямо ╕ недвозначно заявля╓, що кра╖ни НАТО в жодному раз╕ не полишать Укра╖ну наодинц╕ з ворогом, наголошу╓ притому на необх╕дност╕ розширення кра╖нами Евросп╕лки поставок збро╖ та бо╓припас╕в для укра╖нського в╕йська, забезпечення його вс╕м необх╕дним аж до само╖ перемоги.

В процес╕ цих вражаючих метаморфоз не можна не в╕дзначити неоц╕ненну роль Об'╓днаного Корол╕вства Велико╖ Британ╕╖ та П╕вн╕чно╖ ╤рланд╕╖, його народу, його парламенту. Так, на самому початку повномасштабного вторгнення, для нас була украй важливою збройна допомога, надана урядом ╥╖ Величност╕. Проте, чи не б╕льш значущим був кв╕тневий при╖зд до нещодавно зв╕льненого з облоги Ки╖ва тод╕шнього прем'╓ра Бориса Джонсона. Той його в╕зит розтопив злежал╕ сн╕ги недов╕ри Заходу до усталеного образу багатовекторно╖, зав'язано╖ на Москов╕ю Укра╖ни, розв╕яв його нев╕р'я у нашу р╕шим╕сть ╕ здатн╕сть протистояти нападников╕, зрушив л╕д застар╕лих страх╕в перед непередбачуваним Кремлем, нагадав св╕тов╕ про честь ╕ г╕дн╕сть. Дяку╓мо, пане Борисе!

А все ж, попри всю значущ╕сть зах╕дно╖ п╕дтримки, найважлив╕шим чинником в╕дбиття ворожо╖ навали, звичайно ж, було й залиша╓ться наше в╕йсько, наша власна налаштован╕сть на перемогу, наше прагнення за всяку ц╕ну в╕дстояти св╕й Край, повернути загарбан╕ ворогом територ╕╖. Дуже показово, притому, що зг╕дно найостанн╕ших досл╕джень соц╕олог╕в, за повернення вс╕х без винятку окупованих територ╕й сто╖ть абсолютна б╕льш╕сть укра╖нц╕в. Зр╕з по трьох групах населення - укра╖номовних, укра╖но/московомовних, московомовних - да╓ тут 98%, 96% та 76%. ╤ це, незважаючи на регулярн╕ ракетн╕ удари по наших м╕стах, по ╖хн╕й енергетичн╕й ╕нфраструктур╕, чим Москов╕я намага╓ться зламати наш дух, нашу волю до перемоги. Але перемога буде. Рано чи п╕зно. Рано чи п╕зно, Москов╕╖ доведеться дорого заплатити за св╕й сентимент до великодержавност╕, за непереборне прагнення диктувати св╕тов╕ свою волю, за намагання вивищитися, втоптуючи у бруд сус╕дн╕ народи.

Повертаючись насамк╕нець до початку ц╕╓╖ статт╕, хот╕в би ще ╕ ще раз звернути увагу мого читача на украй дражливу для мене ╕нфантильн╕сть отого: "якби нам вчасно надали необх╕дну зброю". "Якби ж то сусп╕льство вчасно доросл╕шало, розкл╕пувалося та брало на себе в╕дпов╕дальн╕сть за власну долю", скажу я, "тод╕ б не залежали нин╕ так прикро в╕д чи╓╖сь ласки, тод╕ б ╕ лихому сус╕дов╕ нашому не так просто було б зважитися на в╕йну проти нас." Натом╕сть, ми майже чверть стол╕ття заглядали у рота нашим злод╕йкуватим козоводам, як╕, сл╕дуючи у фарватер╕ Москов╕╖, силувалися перетворити на маф╕йну вотчину ╕ нашу кра╖ну. Ми мовчки дибали за прох╕дн╕ вир╕зуваних фабрик та завод╕в, байдуже спостер╕гали, як нищили ун╕кальн╕ п╕дпри╓мства, ц╕л╕ галуз╕: ракето-, л╕тако-, суднобудування, як п╕дтинали науку, як упродовж десятил╕ть зводили нан╕вець в╕йсько, згортаючи д╕яльн╕сть оборонних п╕дпри╓мств, бездумно л╕кв╕довуючи знан╕ далеко за межами Краю в╕йськов╕ училища, за безц╕нь збуваючи зброю, бо╓запас другого за потужн╕стю в╕йськового потенц╕алу Европи. Ба, нав╕ть коли в╕йна прийшла в наш д╕м, коли вже був загарбаний Крим ╕ Донбас, дуже багато хто ╕ дал╕ продовжував б╕льше дослухатися до суперпатр╕отично╖ риторики нашо╖ кручено╖ "ел╕ти", ан╕ж приглядатися до ╖╖ реальних справ у п╕дготовц╕ в╕дбиття в╕дстроченого повномасштабного вторгнення, зам╕сть якнайскоршого налагодження випуску патрон╕в та снаряд╕в, продовжував гратися у вишиван╕ марш╕, бездумно покладатися на пуст╕ об╕цянки деокупац╕╖ Криму засобами м╕жнародно╖ дипломат╕╖ зам╕сть практичних крок╕в з╕ згуртування св╕тово╖ сп╕льноти. А ╖╖ чи й можна було згуртувати, не визнаючи, на догоду Москв╕, в╕йни в╕йною, холуйськи гендлюючи з владою "нового суб'╓кта хведерац╕╖", попередньо дог╕дливо проголосивши щойноокупований п╕востр╕в в╕льною економ╕чною зоною.

Це я до того, панове, що порятунок потопаючого, найперше, справа його власних рук. Роками наголошував на тому, що пом╕ч може прийти лише коли сам╕ будемо боротися за себе. Тож нин╕, коли нац╕я згуртувалася, коли кожне гаряче серце доклада╓ться чим лише може, аби якнайшвидше виперти ворога за меж╕ Краю, не маю ан╕ найменшого сумн╕ву у наш╕й перемоз╕.

Та чи все робимо для того? Зв╕дси, з-за Перекопу, не все видно, але хот╕лося б спод╕ватися, що так. Хот╕лося б спод╕ватися, що нав╕ть опинившись без потужно╖ п╕дтримки, сам-на-сам з нашими вороженьками - чи то через зм╕ну електоральних настро╖в за океаном, чи через тайван╕, чи через чи╖сь страхи перед ядерним шантажем - ми мали б змогу не лише встояти, а й добитися свого. Чи те ╓ можливим? Так, якщо розраховувати не на одного дядька Джо, але, щораз, то все б╕льше на власн╕ сили. А для того треба якомога швидше нарощувати випуск власних бо╓припас╕в, розширювати ╖х номенклатуру. Для того треба не лише жити спод╕ванками на ATACAMS(и), а робити все можливе для налагодження поточного виробництва власних ракет з под╕бною чи й б╕льшою далекоб╕йн╕стю. Для того треба не лише покладатися на Bayraktar(и) чи спод╕ватися на появу Reaper(╕в), але доводити до ╖х р╕вня сво╖ власн╕ Соколи. Вт╕м, майже не маю сумн╕ву, що все те ╕ ще багато чого ╕ншого вже в процес╕, ╕ то вже довший час.

╤ вже зовс╕м наостанок, далеко не останн╓: перебуваючи в центр╕ уваги чи не всього св╕ту, ма╓мо бути бездоганними, принаймн╕, робити все, аби не лише виглядати, а й бути такими. Адже в╕д сприйняття нас, в╕д ставлення до нас демократичного св╕ту залежить ╕ його допомога, ╕ европерспективи, ╕ реальн╕сть шанс╕в на вступ до П╕вн╕чноатлантично╖ сп╕лки. Останн╓ ╓ житт╓во важливим, оск╕льки без вступу до не╖, нав╕ть вийшовши на кордони 1991 року, будемо й дал╕ п╕д загрозою потенц╕йних, а чи й поточних удар╕в Москов╕╖. В╕дтак, ма╓мо прибрати вс╕ перепони на шляху вступу до НАТО та ╕нтеграц╕╖ до Евросп╕лки - в╕д картелю безчесних судд╕в (уважно сл╕дкуймо, як судд╕вська сп╕льнота обиратиме 11 с╕чня сво╖х представник╕в до ВРП), до недоторканого кодла татарових ус╕х р╕вн╕в. Не втратьмо наш шанс зробити св╕й Край безпечним та процв╕таючим, а себе захищеними та щасливими в н╕м.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 06.01.2023 > Тема "Бути чи не бути?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24791

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков