"Кримська Свiтлиця" > #45 за 11.11.2022 > Тема "Бути чи не бути?"
#45 за 11.11.2022
ВАЛЕНТИН БУТ: ВИКЛИКИ ДЕВ'ЯТОГО М╤СЯЦЯ В╤ЙНИ
Всяке сусп╕льство неоднор╕дне. У всякому сусп╕льств╕ ╓ ел╕та - св╕тл╕ голови, здатн╕ на адекватне осмислення свого м╕сця в св╕т╕ ╕ свого шляху, страта, що уособлю╓ собою його креативн╕ сили, його розум, сов╕сть ╕ г╕дн╕сть, ╓ б╕льш╕сть, яка високими матер╕ями зазвичай не ц╕кавиться ╕, здеб╕льшого, мало перейма╓ться под╕бним, зводячи сво╖ ╕нтереси до речей простих, практичних, ╕ ╓ виродки, такий соб╕ темний б╕к сусп╕льства, де зам╕сть креативу чорна заздр╕сть, а зам╕сть любов╕ чи, бодай, толерантност╕, люта ненависть та немотивована жорсток╕сть до всякого, хто не схожий на них.
Не анал╕зуючи тут причини, зазначу лише, що сусп╕льство, яке допуска╓/приводить до влади виродк╕в, трактуючи ╖х як ел╕ту, навдивовиж швидко п╕дпада╓ п╕д ╖хн╕й вплив, драматично зм╕нюючись, найперше, в моральн╕й сво╖й сутност╕. Приклад╕в тут можна навести немало. Одним з найпоказов╕ших дос╕ був приклад деградац╕╖ н╕мецького сусп╕льства за час╕в Третього райху, коли нац╕я, що породила високолобих ф╕лософ╕в та гуман╕ст╕в, до яких дослухався весь св╕т, за к╕лька л╕чених рок╕в стала уособленням людиноненависництва, терору, масових убивств та геноциду.
Щось под╕бне в╕дбува╓ться ╕ з Москов╕╓ю. Щоправда, процес деградац╕╖, процес знегуманення тамтешнього сусп╕льства тут значно розтягнутий у час╕. Адже початок йому було покладено ще б╕льшовиками. "Заслуга" сьогодн╕шн╕х виродк╕в лише в тому, що вони ескалували, пришвидшили його плин.
Дуже прикметно, притому, що у випадку як тод╕шньо╖ Н╕меччини, так ╕ тепер╕шньо╖ Москов╕╖, сусп╕льство ловлено на голу блешню ефемерно╖ вищост╕ та обраност╕, без жодних згадок про ц╕ну, яку доведеться платити за примарн╕ амб╕ц╕╖.
Кожен народ, поза всяким сумн╕вом, особливий, але вже у двадцятому стор╕чч╕ б╕льш╕сть нац╕й доросли до розум╕ння того, що для власного утвердження зовс╕м не обов'язково наступати на горло ╕ншим.
Але це, як бачимо, не про Москов╕ю. Скориставшись тим, що живих св╕дк╕в жах╕ть Велико╖ в╕йни майже не лишилося, що сприйняття ╖╖ пово╓нними покол╕ннями надто туманн╕, аби викликати сьогодн╕ ск╕льки небудь глибок╕ емоц╕╖, а покол╕ння Warcraft(у), Морського бою чи Танчик╕в сприйма╓ в╕йну не б╕льше як захоплюючу гру, де в тебе купа запасних житт╕в ╕ можлив╕сть будь-яко╖ мит╕ натиснути на клав╕шу "pause" чи "escape", кадеб╕стський режим, спершу спроквола, а дал╕ все впевнен╕ше взявся за реал╕зац╕ю сво╖х ╕мперських амб╕ц╕й. Чи треба казати, що ╓дн╕сть сусп╕льства за таких далекосяжних план╕в була абсолютно необх╕дною! ╤ ту ╓дн╕сть кували - довго ╕ терпляче. ╤ зад╕яне для того було, зда╓ться, все можливе - в╕д поз╕рно невинних, а насправд╕ в╕дверто ксенофобських жарт╕в лег╕ону карлуватих задорнових, де вс╕, окр╕м московит╕в, виставлялися ╕д╕отами, до спроквола нав╕ювано╖ ностальг╕╖ за втраченою ╕мперською/сов╓цькою величчю ╕ п╕дкупу найширших верств сусп╕льства, яке за н╕кчемн╕, насправд╕, "н╕штяки", по-сут╕, передало кра╖ну у практично необмежене жодними строками, притому, безконтрольне управл╕ння кадеб╕стському клану. Дал╕ - б╕льше. Випрямлення звивин москов╕йськими нащадками доктора Геббельса було поставлено на пот╕к з таким розмахом, що нав╕ть вдершись на територ╕ю мо╓╖ кра╖ни - суверенно╖ европейсько╖ держави, накладаючи тисячами ╕ тисячами житт╕в, московити все ще свято переконан╕, що захищають тут сво╓ "ат╓ч╓ства", адже на т╕й ╓дин╕й звивин╕ намертво вкарбовано: "у моей страны нет границ - у нее есть только горизонт!" Сьогодн╕, щоправда, трохи зблякли деяк╕ перв╕сно заявлен╕ ╕мперативи цього походу за незагубленим, аж виявилося, що клят╕ "бандери" значно ефективн╕ше дем╕л╕таризують "другу арм╕ю св╕ту", ан╕ж вона ╖х, а про денациф╕кац╕ю незручно ╕ згадувати п╕сля "подвиг╕в" "богообраного" во╖нства в Буч╕ ╕ Гостомел╕, в ╤рпен╕ ╕ Лебедин╕, в Мар╕упол╕ ╕ десятках ╕нших м╕стечок ╕ с╕л, як╕ не знали н╕чого под╕бного в╕д час╕в г╕тлер╕всько╖ навали. Не сприяють якось св╕тлому образу денациф╕катор╕в ╕ заклики топити малих бандер╕вц╕в у Тисин╕ чи палити ╖х, з╕гнавши у хати. Сумна ╕ страшна картина того, до чого може скотитися сусп╕льство, втративши моральн╕ ор╕╓нтири, самоповагу ╕ в╕дпов╕дальн╕сть!
Чи ╓ тут якась над╕я? Певно, що ╓. Сьогодн╕ вона, найперше, у витверезвлюючому поступ╕ нашого в╕йська, що зал╕зною м╕тлою вим╕та╓ зайд з укра╖нсько╖ земл╕. Ефективн╕сть того поступу, до слова, дуже показово засв╕дчило позавчорашн╓ костюмоване д╕йство з в╕дданням наказу на в╕дведення москов╕йського в╕йська з Правобережжя Дн╕пра. Цього разу його нав╕ть не пробували видавати за "жест добро╖ вол╕".
Не менш ефективно прочища╓ зазомбован╕ м╕зки ╕ принципова позиц╕я Заходу та переважно╖ частини св╕тово╖ сп╕льноти. ╤ тут нав╕ть не перспективи опинитися в рол╕ хворого лепрою на сам╕т╕ Велико╖ двадцятки. Сьогодн╕ в╕д Москов╕╖ в╕двернулися нав╕ть т╕, на чию п╕дтримку вона покладалася беззастережно. Р╕зке несприйняття Кита╓м натяк╕в на можлив╕сть застосування ядерно╖ збро╖, заперечення оф╕ц╕йного Тегерану щодо можливих поставок крилатих ракет - режим щодал╕, то все гостр╕ше в╕дчува╓ крижан╕ стиски ╕золяц╕╖. ╤ це тод╕, коли власн╕ арсенали в╕дчутно спустошен╕, а молох в╕йни щоденно вимага╓ нов╕ й нов╕ тонни смертоносного зал╕зяччя.
Тимчасом, поставки озбро╓нь ╕ бо╓припас╕в до нього для укра╖нського в╕йська не припиняються ╕ не зупиняться за будь-яких розклад╕в на Кап╕тол╕йському пагорб╕, триватимуть, натом╕сть, доти, доки укра╖нське в╕йсько матиме в них потребу. Про те прямо й недвозначно заявив не лише голова Об'╓днаного ком╕тету начальник╕в штаб╕в генерал Марк М╕лл╕, але й украй обережний в таких питаннях радник президента Джейк Селиван. Попри вс╕ наш╕ скарги на недостатн╕сть та обмежений асортимент всього того, все ж ма╓мо чим бити ворога.
Принаг╕дно, хот╕в би ще й ще раз наголосити на тому, що, попри вс╕ зрозум╕л╕ складнощ╕, пов'язан╕ з в╕йною, ма╓мо ╕ сам╕ виробляти озбро╓ння та бо╓припаси, розробляти власн╕ проекти, вдосконалювати вже ╕снуюч╕ зразки. Дуже хот╕лося б спод╕ватися на те, що процес цей вже йде повним ходом, бо ж залежати повн╕стю в╕д партнер╕в, хай якими б над╕йними вони не були, там, де йдеться про безпеку Краю, щонайменше, недалекоглядно.
Тим, хто сумн╕ва╓ться, чи можливе таке в час╕ в╕йни, я дозволю соб╕ нагадати, що Велика Британ╕я п╕д н╕мецькими бомбами зум╕ла збудувати вражаючу к╕льк╕сть бойових л╕так╕в, продовжувала будувати бойов╕ корабл╕, а бита з ус╕х бок╕в Н╕меччина не лише продовжувала вдосконалювати сво╖ Fau, працювати над створенням реактивного винищувача та ядерно╖ збро╖, але й спромоглася у найтяжч╕ м╕сяц╕ в╕йни вийти на п╕к виробництва бойових п╕дводних човн╕в. Так, за неповний р╕к - з червня 1944 року по кв╕тень 1945 року - на корабельнях Н╕меччини (Данциг, В╕смар, Гамбург) було закладено ╕ побудовано 119 135-метрових п╕дводних човн╕в типу U XXI водом╕стк╕стю 1820 тонн кожен - човн╕в революц╕йних, аналог╕в яким не було в жодному флот╕ св╕ту. Ц╕лий флот за якихось 333 дн╕, панове! ╤ то в повн╕й ╕золяц╕╖, п╕д нищ╕вними бомбовими ударами.
Я тут не про маринарку, хоча й вона надзвичайно важлива, як ми вже мали нагоду переконатися. Але ж могли б поставити на пот╕к випуск, бодай, таких потр╕бних в╕йську дрон╕в, могли б, маючи величезний досв╕д у галуз╕ ракетобудування, налагодити виробництво власних крилатих ракет, потр╕бного засягу
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 11.11.2022 > Тема "Бути чи не бути?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24653
|