Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста тридцять перший…


ЧИ ГОТОВ╤ УКРА╥НЦ╤ ДО ТЕРИТОР╤АЛЬНИХ ПОСТУПОК ЗАДЛЯ ЗАК╤НЧЕННЯ В╤ЙНИ
Якщо мова йде про оф╕ц╕йне визнання окремих територ╕й частиною Рос╕╖, то переважна б╕льш╕сть...


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста двадцять четвертий…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста с╕мнадцятий…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День тисяча триста десятий...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 04.11.2022 > Тема "Бути чи не бути?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 04.11.2022
ВАЛЕНТИН БУТ: ОКО ЗА ОКО, або про потребу навчання деяким фундаментальним правилам

Сьогодн╕ чимало людей не перестають питати себе, як так сталося, що кра╖на, яка ще к╕лька м╕сяц╕в тому безапеляц╕йно позиц╕онувала себе одним з полюс╕в св╕тово╖ пол╕тики, яку й св╕т сприймав за серйозного, впливового гравця, з ╕нтересами якого хоч-не-хоч, а треба рахуватися, так стр╕мко скотилася до р╕вня звар╕ювалого терориста, що у затятост╕ сво╖й ладен ув╕гнати вс╕х ╕ кожного у прокрустове ложе свого вочевидь схибленого св╕тобачення. Як так сталося, що спадко╓мц╕ в╕чних буд╕вник╕в камун╕зьми, маючи до сво╖х послуг неозор╕ обшари в╕льно╖ земл╕, сповнено╖ Божим промислом, зда╓ться, вс╕ма можливими природними багатствами, зам╕сть багат╕ти, процв╕тати ╕ т╕шитись, даючи лад всьому тому добру, гарантовано п╕двищуючи у такий найб╕льш природний спос╕б повагу до себе, як свою власну, так ╕ довколишнього св╕ту, зб╕льшуючи, в╕дтак, ╕ св╕й вплив у ньому, натом╕сть продовжують ╕ дал╕ зизим оком заглядати на сус╕дське, алкаючи все нових ╕ нових "з╓мл╕ц", нахваляючись омити постоли хоч би й у водах ╤нд╕йського океану? Як сталося, що народ цей ╕ у XXI стор╕чч╕ свято переконаний, що його бачення св╕ту ╓дино правильне, а кордони його кра╖ни н╕де не зак╕нчуються? Як сталося, притому, що св╕т, чудуючись з тих його диких уявлень, так довго не надавав серйозного значення загроз╕, якою явно в╕яло в╕д них?

На жаль, ще й дос╕ багато хто не бачить у всьому тому зло╖ вол╕ "народу-богоносця", вол╕ючи звести все до химер у голов╕ тамтешнього пастиря, до його затятост╕ ╕ непогамовност╕. Мовляв, в╕н ╓ вт╕ленням зла, через нього вс╕ б╕ди, а народ, його заручник, тут н╕ до чого. Народ-бо затурканий, безправний, а отже, безвинний.

Народ у мас╕ сво╖й, поза сумн╕вом, дуже р╕зний, а збираниця тамтешн╕х народ╕в ще й дуже строката, аби вс╕х мазати одним мирром. Хтось, мо', й справд╕ почува╓ться заручником того зла, але не знаходить у соб╕ ан╕ сили, н╕ вол╕, аби противитися йому. На те ╓ ╕ виправдання, мовляв, нав╕ть репресивний апарат почило╖ в боз╕ Есересер╕╖ не до пор╕вняння з тим, що витворений у Москов╕╖ за останн╕ два десятир╕ччя. ╤ все ж таке виправдання справедливе лише почасти. Правда ж у тому, що сьогодн╕шн╕й москов╕йський режим плоть од плот╕ т.зв. "глибинного народу", ╓ його породженням, вт╕ленням ╕ кревним продовженням. Попри поз╕рну пр╕рву м╕ж м╕льйонерами-клептократами ╕ найубог╕шими з ╖хн╕х п╕дданих, ╖х ╓дна╓ чимало сп╕льного. ╤ то не лише ╕люзорний сентимент до ╕мперсько╖ минувщини, але й ц╕лком реальна ╕стор╕я з т.зв. сусп╕льною угодою м╕ж вузьким колом верх╕в ╕ найширшими низами, коли останн╕, за гарантован╕ "н╕штяки", погоджувалися не сунути носа у справи влади. Влада на тому не надто потратилася, тим не менш, не погр╕шивши проти ╕стини, не можна заперечити того, що р╕к напередодн╕ т.зв. "кримсько╖ весни" був апоге╓м десятир╕ччя нечувано╖ для багатьох заможност╕. Влада ╕ ол╕гархи гребли сво╖ груб╕ м╕льярди, але крихти в╕д того бенкету перепадали ╕ перес╕чним посполитим. Цин╕ки скажуть, що тою угодою москов╕йський люд, включно з ол╕гархами, було скуплено на корню, ╕ будуть недалек╕ в╕д ╕стини. До чого те, зрештою, привело, св╕т бачить на власн╕ оч╕, а ми, в Укра╖н╕, ще й повною м╕рою в╕дчува╓мо на власн╕й шкур╕.

На жаль, реал╕╖ так╕, що нав╕ть п╕сля роз╕рвання вищезгадано╖ неписано╖ угоди - вона не мала жодних шанс╕в продовжуватися п╕д лавиною безпрецедентних санкц╕й, а тепер ще й перманентно╖ могил╕зац╕╖ - "глибинний народ" не надто посп╕ша╓ в╕дсахнутися в╕д влади, яка, по сут╕, тягне його у пр╕рву, а кра╖ну до занепаду, якщо не до розпаду. Хтось ще на╖вно над╕╓ться, що кремл╕вськ╕ нав╕ть тут переграють вс╕х, хтось ще в╕дчува╓ як╕сь зобов'язання перед владою, що дала йому, бодай, трохи пожити по-людськи, та немало й тих, хто тягне за нею бездумно, хай би й на слотарню. Причина такого вражаючого отуп╕ння - безпрецедентно довге перебування в отруйних потоках безсов╕сно╖ брехн╕ ╕ люто╖ ненавист╕. На жаль, ╕нтоксикац╕я нараз╕ надто глибока ╕ сильна, аби спод╕ватися на швидке отямлення. Так, на сотн╕ тисяч тих, хто подалися св╕т за оч╕ з дому, аби не бути сп╕вучасниками злочину геноциду тих, кого ще вчора йменували братн╕м народом, м╕льйони ╕нших, як╕ пок╕рно, а чи й добров╕льно сунуть "денацифицировать б╓нд╓р" ╕ - святе д╕ло! - "защищать родину", скаржачись, х╕ба що, на потребу споряджатися за власний кошт та на затримку об╕цяно╖ компенсац╕╖. Цих не бентежить н╕ те, що род╕на якось дивно розповзлася аж у херсонськ╕ степи, н╕ те, що б╓нд╓ри здеб╕льшого московомовн╕, що т╕, кого вони прийшли визволяти в╕д тих н╓доб╓нд╓р, люто ненавидять непроханих недовизволител╕в. Бо ж ненависть украй заразна субстанц╕я, а пролита кров, як ╕ у дохристов╕ часи, вола╓ про помсту. ╤ помста вже вершиться - щоденно ╕ нев╕дворотно. ╤ не сховатися в╕д не╖ н╕ в безмежж╕ Карк╕н╕тсько╖ затоки, н╕ в, здавалось, недосяжних для удару Севастопольських бухтах, н╕ на мор╕, н╕ на суш╕, н╕ в глибинах засекречених бункер╕в. Рано чи п╕зно, ╕ цьому злу буде покладено край, адже воно не лише спробувало було знищити нас - ╕ дос╕, он, силу╓ться! - але, знову й знову натякаючи на можлив╕сть застосування ядерно╖ збро╖, становить загрозу ц╕лому св╕ту. Н╕ ми, н╕ св╕т не збираються дарувати такого.

Кожна нац╕я ма╓ право на сво╓ власне бачення св╕ту ╕ себе в ньому, кожна кра╖на провадить свою пол╕тику виходячи з╕ сво╖х бачень ╕ житт╓вих ╕нтерес╕в, намагаючись притому не переступати через права ╕нших народ╕в. "Чини з ╕ншими так, як хот╕в би, аби чинили з тобою", каже золоте правило. Докладаймо ж зусиль, аби цього разу його вивчила, нарешт╕, ╕ Москов╕я.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 04.11.2022 > Тема "Бути чи не бути?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24635

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков