Версiя для друку Обговорити в форумi

24 жовтня вранці в Польщі помер Юрій Косін, видатний український фотограф і фотохудожник, викладач, куратор фотовиставок, мандрівник. Він був членом Спілки фотохудожників України, а також союзу Kulturforum і художньої майстерні «Kulturwerkstatt Trier» у Німеччині.

 Юрій Косін народився 26 вересня 1948 року в селищі Компаніївка на Кіровоградщині. У 1974 році закінчив Київський політехнічний інститут, працював кібернетиком. У 1988 році закінчив Київський інститут журналістської майстерності.

 Косін з дитинства фотографував. Але серйозно зайнявся фотографією, коли брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. А потім у нього було понад 40 персональних фотовиставок в Україні, Великобританії, США, Німеччині, Швейцарії, Ізраїлі, Польщі, Бельгії, Латвії, Литві, Росії та інших країнах. А ще була участь у групових виставках. Світ бачив наслідки чорнобильської катастрофи і пострадянську Україну на світлинах Юрія Косіна. Знамените фото Косіна, де на автомобілі перевозять в місті Ірпені на Київщині пам’ятник Леніну, а поруч на велосипеді їде жінка з гострою косою, обійшла весь світ. Його, зокрема, помістили на обкладинку румунського видання книги нобелівського лауреата Світлани Алексієвич «Час секунд-хенд».

 Проте Косін не обмежився простою фотофіксацією дійсності. Він говорив: «Ремеслом фотографа може займатися навіть людина без здібностей – просто виконувати замовлення. Буває, що таким людям щастить: вчасно опинилися у потрібному місці (наприклад, виверження вулкана!), зняли унікальні кадри, котрі обійшли весь світ. Але чи може такий фотограф при цьому висловити свої погляди, своє ставлення до життя?»

 Косін вдався до нового виду фотографування, який назвав трансгресією. Це часткове руйнування фізико-хімічної фотоемульсії, що створює новий варіант фото. Якісь деталі на знімках розмиваються або стираються, а інші навпаки – висвічуються і посилюються. Фотомитець показував, що дійсність може бути іншою, ніж ми її бачимо. Захоплення філософією привело Юрія Косіна до експериментів з фотографією. Після появи новітніх комп’ютерних технологій подібні ефекти стали досягатися простішим способом.

 Під час Помаранчевої революції Косін фотографував на Майдані щодня і щоночі. Потім він згадував, що таких облич, такої натури він не бачив ні до, ні після того. Однак потім подібну натуру він фотографував на Євромайдані.

 У 2004 році вийшов друком фотоальбом Юрія Косіна «Україна очима України». Тут показана Україна від Чорнобиля до Помаранчевої революції. Світлини Юрія Косіна містить книга Володимира Шовкошитного «Я бачив», присвячена Чорнобильській трагедії.

 Світлини Юрія Косіна зберігаються в музеях і приватних збірках України і зарубіжних країн.

 Глядачі української телепередачі «Своїми очима» познайомилися з Косіним-мандрівником. Він пройшов туристськими маршрутами усіх категорій складності. Плавав по суворих річках Алтаю і в Саянах, подорожував Уралом, у забайкаллі, в Середній Азії, на Кавказі, у Якутії. У 2009 році Юрій Косін з друзями мандрував засніженою Камчаткою, а повернувшись, полетів на теплий Кіпр фотографувати українське весілля.

 Виявилося, що Юрій Косін має і талант актора. Він зіграв роль ченця-блудника в фільмі Олександра Столярова «Старець Паїсій і я, що стою догори ногами».

 В Ірпені, на вулиці Озерній Косін прожив кілька останніх десятиліть свого життя. Необхідно встановити меморіальну дошку на будинку, де він жив. Тут Косін майже щороку проводив мистецькі акції, які збирали багато творчих людей. Як сказав один із його друзів: «Косін – це не людина. Косін – це процес».

 Я особисто вдячний Юрію Косіну за допомогу в скрутні часи. До речі, «Кримській світлиці» теж. У 2008 році мене вперше звільнили з посади директора Ірпінського історико-краєзнавчого музею з тавром «невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації». Оскільки це звільнення було незаконним, я поновився на посаді за рішенням суду. Тодішня начальник відділу культури Людмила Сичук відвела мені робоче місце в Центральному будинку культури за кілька кілометрів від музею і попередила: «Якщо ви підете в музей, я звільню вас за прогул». Юрій Косін розповів про цю ситуацію одній журналістці. Журналістка перевірила, і в газеті «Вечерние вести» з’явилася публікація про це безчинство. Тільки після цього мені дозволили піти в музей.

 А ще згадуються бесіди з філософських тем в оселі Косіна.

 Ніщо не віщувало трагедії. Юрій Косін влаштував у Німеччині свою чергову фотовиставку про те, як потерпів Ірпінський край від російської агресії. А в Кракові, де живе донька Косіна Віра, Юрію Олександровичу стало зле. В лікарні діагностували онкозахворювання. Він помирав тяжко. І ось його серце зупинилося.

 Прощай, Юрію. Ти назавжди залишишся в пам'яті всіх, хто тебе знав. Та й коли помре остання людина, яка запам’ятала тебе живим, твоє мистецтво житиме.

Анатолій Зборовський,

директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 28.10.2022 > Тема "Українці мої..."