Версiя для друку Обговорити в форумi

***

В садибах Півдня визріла хурма –

жовтогаряче тішить око й душу.

Та, як не прикро, визнати я мушу,

що це сигнали подає зима.

Гнучке гілля їй вітер не лама,

хоч поряд потрощив похилу грушу.

В садибах Півдня визріла хурма –

жовтогаряче тішить око й душу.

Врочисто сяє сонцями стома,

мов посилає в простір звуки тушу.

Це пізнє сяйво, звісно, не порушу –

нехай плодами пригоща сама.

В садибах Півдня визріла хурма.

2020

***

Старий виноградник і висохлий сад на шляху.

Здолати ще зо дві версти – і дістануся моря.

Мій погляд із мису полине у далі прозорі,

забуду усі негаразди й годину лиху.

Та раптом рукав зачепився за гілку суху.

Вернулась в реалії, в сад, що похнюпився поряд.

Старий виноградник і висохлий сад на шляху.

Здолати ще зо дві версти і дістануся моря.

У спокої тім – лише тріск хворостин на слуху.

Раніше на сад з висоти задивлялися зорі.

Стоять перед мисом – тополі, як віхи історій,

та нудиться світом незрячий маяк на даху.    

Старий виноградник і висохлий сад на шляху.

2020

***

Ділять сум ворона й омела

на старій засохлій яворині.

Заховались у тумани сині

закутки й околиці села.

Осінь вщерть вологи налила.

Перехожі ковзають по глині.

Ділять сум ворона й омела

на старій засохлій яворині.

Кепські не лише у них діла:

заблукала річка у долині.

Не згадає, де була донині

і в якому напрямку пливла.

Ділять сум ворона й омела…

2020

***

Сипле листя волоський горіх,

клен на землю кладе витинанки.

Ген осику трясе лихоманка,

бо ж вербу підіймала на сміх.

Та сміятись насправді не гріх.

В сміху користі більш ніж в мовчанки.

Сипле листя волоський горіх,

клен на землю кладе витинанки.

Роздягне листопад геть усіх,

голизну не сховають серпанки.

І не треба іти до циганки –

вітрюган вже роздмухує міх.

Сипле листя волоський горіх.

2020

***

Махнула осінь серпню навздогін,

а той заметушився соромливо:

не встиг, як треба, визбирати сливи

і чує  докір із усіх сторін.

Ввижається угорок передзвін,

що в стінках відер б’ються галасливо.

Махнула осінь серпню навздогін,

а той заметушився соромливо.

Вже вересень вмостився на ослін,

пильнує сад. Не урожай, а диво!

Дісталися йому угорки-сливи,

антонівки і сніговий кальвін*.

Махнула осінь серпню навздогін.

2020

***

Б’ються в дахи, гомонять з водогоном,

луплять калюжу краплини дощу.

Зранку полоще, та й досі не вщух.

І блискавки заясніли неоном.

Буде ще тиша і сплески озону,

аплодисменти фінальні хлющу.

Б’ються в дахи, гомонять з водогоном,

луплять калюжу краплини дощу.

Дивляться з вікон у простір вазони –

їм прохолоду в кватирку впущу

разом з піснями рясного дощу.

Крапель холодних численні загони

б’ються в дахи, гомонять з водогоном…

2020

***

Легко гіллю – відірвалися груші.

Листя жовтіє і скоро впаде.

З хмарами бавиться сонце руде –

боком штовхаються «бісові душі».

З місць один одного силяться зрушить,

в тінь заховати, мовляв: а ти де?

Легко гіллю – відірвалися груші.

Листя жовтіє і скоро впаде.

Слухає стадо сопілку пастушу,

певно востаннє, –  тепло відійде.

Сонце геть зовсім зробилось бліде:

хмари насіли – ще трохи й задушать.

Легко гіллю відірвалися груші.

2021

ОСІННЯ ПАЛІТРА

 (Хайку)

***

Лист ясена

Від сорому червоний

Тріпоче у тенетах павука.

***

Окраса тину –

Дикий виноград –

Сліпить багрянцем очі.

***

Кульбабкам жовтим

Раптом восени

Відкрилось друге дихання у лузі.

***

Чорнобривцями

І кулями жоржин

Вибухають квітники під осінь.

***

Осіння сльота

Напуває охоче

Озимі посіви в полях.

***

Минулося літо.

Водночас із ним

Спустошились гнізда лелечі.

***

Мінливе море:

То смарагдом грає,

То фольгою блискучою сяйне.

***

На мокру землю

Різнокольорово

Закапали пелюстки хризантем.

***

Бал хризантем.

Яка з них королева –

Уважний погляд скаже врешті-решт.

***

Важкі тумани

Бісером дрібним

Нанизують старанно павутини.

***

До заморозків

Жовті нагідки

Гуртом цвісти зібрались.

***

На клумбах нишком

Айстри відцвіли.

Розвіялось незібране насіння.

***

Каштани цокають

На мощеній бруківці

Навперебій дівочим каблучкам.

***

Засохле листя

Зимового дуба,

Поміркувавши, в кроні залишилось.

***

Осені примхи

В дощі перейшли.

Сни навівають.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 14.10.2022 > Тема "Душі криниця"