Версiя для друку Обговорити в форумi

18 серпня відомому кримському поетові, члену НСПУ та Спілки кримськотатарських письменників Криму Шер'яну Алі виповнилося 85 років. Редакція «Кримської світлиці» та Кримська організація НСПУ щиро вітають ювіляра, зичать йому міцного здоров’я та творчого довголіття.

Народився Шер'ян Алі в с. Джамал Чорноморського району в 1937 році, звідти разом з батьками був депортований в Мирзачульські степи Узбекистану. Після закінчення школи в 1956 році вступив до Ташкентського державного педагогічного інституту на факультет філології та історії. Вчителював, працював редактором радіомовлення та телебачення. В 1995 році повернувся на Батьківщину, веде активну творчу діяльність.

Поезії Шер'яна Алі українською мовою перекладали відомі українські поети Микола Мірошниченко, Степан Литвин, звертаються до його поезій і сучасні поети-перекладачі.

Шер'ян АЛІ

БЛАКИТЬ

Памяті Номана Челебіджихана

Хвилі могутні під небом блакитним шугають,

Синява моря з землею розмову веде,

Піну молочну грайливо в очах відбивають,

Небо у хвиль ту блакить, як коштовність краде.

Горам воно одягає блакитні косинки,

Дивляться очі дитини в прозору блакить,

Квітнуть грайливі фіалки і неба краплинка

Сяйвом барвистим росою на квітах тремтить.

Синява скрізь, та чомусь горизонт пурпуровий,

Колір червлений торкнув у воді камінці.

Ніби батьки та діди розірвали закови –

Кров від кайданок палає вогнем на руці.

Бризки – то сльози, а колір червоний – то рани,

В море стікала з них кров в нескінченну блакить,

Барви загиблих джиґітів, зламавших кайдани,

Колір вогню, що страждальцям серця спопелить.

Свідки трагедій ці хвилі, страждання та лиха,

Нам перекажуть про все, що сховалося вглиб…

Де поховали тіла, прошепочуть нам тихо,

Де зберегли вони рештки від жадібних риб.

Тільки не кожен про волю слова зрозуміє.

Кров’ю героїв жагуче горить небосхил,

Скелі ридають словами і небо тьмяніє –

Скільки страждань поховали в глибинах могил…

Вітри гортають сторінки життєпису кримців,

Пам'ять бальзамом дарує славетную мить,

Як з Хансараю-палацу прогнали чужинців,

Як підіймали блакитний наш прапор в Блакить.

Тільки розчавлена туга, розтоптана слава,

Сум за синами-героями в темній імлі.

Синь обіймає Намана, і помсти заграва

Хвилями стукає в серце на кримців землі.

Хвилі блакитні, в співучій юрбі нескінченній

Пестите рештки загиблих в штормах кораблів…

Ніжно цілуєте кримський наш берег священний,

Потім вертаєтесь знов в нескінченність морів.

Може муфтія Номана ви дух неприспаний,

Шторм з буревієм готуєте з ним на чолі:

І закликає до бою той дух нездоланний:

Той, хто виборює волю – хазяїн землі!

Може співаєте разом з Челебіджиханом

Все голосніше, потужно здіймаючись ввись.

Про розквітаючу землю та волю жадану,

Про Батьківщину, що вільною буде колись.

Тож підіймаємо прапор блакитної мрії,

Кольору моря і неба, та йдем до мети!

Разом співаємо з хвилями пісню надії,

Разом клянемося прапор той гідно нести!

         (Переклад Валерія Демиденка, м. Чорноморськ Одеської обл.)

***

Стерплю усе, клянусь на слові,

Моя Вітчизно!

Горю я полум'ям любові,

Моя Вітчизно!

Люблю таку, як дав Аллах, –

У спеку й стужу.

Мій Крим – моя опора й дах,

І тим я дужий.

***

Свій шлях знайдеш – у цьому сенс буття.

Це – наче в битві досягти стійких звитяг.

Мій співвітчизнику, дісталася тобі

Вітчизни доля: смерть або життя!

***

Сулейман* сказав, що має все пройти,

Що відстане талий лід від мерзлоти.

Прийде день, коли скуштуємо щербет

Після випитої чаші гіркоти!

* Сулейман – пророк

***

Поета слово дійде до сердець,

Якщо зоря його яскраво світить.

Бо істину – не тільки камінець,

А й білий аркуш на віки відмітить.

***

У кожного своє лице.

У кожного своє слівце.

Але останнє не за мною –

Творцю дісталось право це.

***

Тут гори наші і земля тут наша,

Сади, діброви і джерела наші.

Бо Батьківщина – то є предків дім.

І ними полум'я розведене тут – наше! 

СЬОГОДНІ

Сьогодні море піднялось –

Вже проковтне за мить.

І серце вибухне ось-ось,

Й душа палахкотить.

Ти – складова морських стихій,

Вогонь палкий – це я.

Ще вчора був навіки твій,

А ти – навік моя.

Лякати повінню облиш –

Стерплю. Й не те бува.

А буревієм налетиш –

Залишаться слова.

… Сьогодні море піднялось –

Вже проковтне за мить.

ПРАВДИВИЙ ВІРШ

Про квітку в полі – це правдивий вірш,

Її зірвати не дозволять очі.

Це не міраж – правдивий світлий вірш –

Його весь час читати серце хоче.

Ввібравши силу матінки-землі,

Вселився в серце цей правдивий вірш.

Лишив поет, мов квітку на стеблі,

Своїм нащадкам цей правдивий вірш.

      (Переклад Галини Литовченко, Крим)

МОВА ТИШІ

Я нині безслівну вивчаю мову,

Не жестову мову, а мову тиші.

Частинки нею найменші говорять,

Планети, комети і зорі найбільші.

Цар Соломон таємниць знав багато:

Про що вітер шепче звірям і людям.

Я чую, як розмовляють троянди,

Лунає голос приємний зусюди.

Татарник квітку свою піднімає:

Про скромну красу розповісти хоче.

В’юн ніжне серце своє відкриває:

Кохайте щиро! Щодня й щоночі!

Моєї душі подих гір торкнувся,

Аллах дарував сірим скелям душу.

В тиші минулого голос почувся,

Беззвучні вигуки почути мушу!

Святої ріллі зберігаю тайну –

Благає земля зернини і Слова.

Я мовою тиші пісню співаю –

Зі світом веду беззвучну розмову.

Я нині безслівну вивчаю мову.

Не жестову мову, а мову тиші.

Частинки нею найменші говорять,

Планети, комети й зорі найбільші.

         (Переклад Олени Макарчук, м. Суми)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 02.09.2022 > Тема "Душі криниця"