Версiя для друку Обговорити в форумi

Отож, нас таки посунули з Сєвєродонецька та Лисичанська. Прикро, звісно, здавати свою територію, свої міста, а проте ж, вивід наших військ з тої "кишені" сприйняв з великим відпруженням: надто глибокою, надто небезпечною вона була. Мимоволі згадалася подібна ж ситуація в районі Дебальцевого в січні-лютому 2015 року. Тоді з того, майже замкнутого котла, виходили з гарячими боями і немалими втратами.

Сенсу триматися в Лисичанську до останнього, ризикуючи майже гарантовано опинитися в повному оточенні, вочевидь не було. Кажуть, в соціальних мережах хтось запідозрив у тому якусь зраду. Але ж, очевидно, що зрадою було б покласти там обстріляне, досвідчене, військо, яке довгий час тримало на місці значно переважаючого супротивника, виснаживши та суттєво понищивши його живу силу і техніку.

Причина відступу у цьому районі і на деяких інших ділянках східного фронту очевидна, а саме, значне переважання артилерії на боці супротивника. Мова тут не про одну лише кількість стволів чи установок РСЗВ. Мова ще й про кількість зарядів. Московія, схоже, їх не рахує. Інша річ, наші артилеристи, які на два десятки ворожих снарядів можуть випустити у відповідь, хіба, один-два. Найкритичніша ситуація з тим була, кажуть, пару тижнів тому. Нині, дякуючи, поставкам від західних партнерів, ситуація з тим поступово покращується. Везуть і сучасні гаубиці, і РСЗВ, і боєприпаси до них. Але ж як повільно везуть, якою кров'ю, якою кількістю життів платимо тимчасом! А все ж, маємо дякувати партнерам, бо без їхньої допомоги чи й встояли б...

З огляду на вищесказане, чи не пригадуєте, товариство, що Україна ще не так давно і сама мала сотні тисяч тонн того смертоносного добра в своїх арсеналах? Чотири місяці війни схарчили, звісно, чимало, але то лише дрібця з того вражаючого запасу. Де решта, питаєте? Гарне питання. Якщо пригадати ряд загадкових пожеж на тих арсеналах, починаючи з 2003 по 2018 роки з "фейєрверками", що тривали тижнями, то от вам і відповідь. Хтось має сумнів, що то було систематичне нищення боєзапасу в інтересах потенційного супротивника? А, мо', хтось чув про серйозні розслідування тих шокуючих своїм нахабством випадків? Когось покарали? А може, було зроблено якісь висновки? Про побудову захищених, критих арсеналів прошу не згадувати, бо той недоведений проект був відвертим відмиванням коштів. Прикметно, що чотири з тринадцяти "фейєрверків" на артскладах припали на часи помаранчевої влади і сім на часи влади евромайданівської. Неймовірно, але при всьому при тому, вже в часі війни, моя влада вперто відмовляла підприємцям, які неодноразово пропонували їй налагодити випуск боєприпасів, збудувавши заводики: з виробництва снарядів, з виробництва патронів. Не взявся за те й наш яловий Укроборонпром. Тепер, коли війна не приморожена, а повномасштабна, налагоджувати все те в Україні, кажуть, не з руки, бо то лише провокувати ворожі удари по таких об'єктах. З одного боку, воно й так, але ж тоді тотальна залежність від партнерів. Наразі вони допомагають нам. Але життя складна штука, особливо ж, коли мовимо про політику. Я тут навіть не про "втому" - про банальні зміни в кожній окремій країні, які за певних обставин можуть зруйнувати нинішній консенсус.

До чого це я?

До того, що в питаннях безпекових нація може сподіватися на допомогу партнерів, але розраховувати має лише на себе.

Допустивши до влади мафію ледь не з перших років Незалежності, ми проігнорували цей ключовий принцип державобудови. Ми бездумно нищили своє військо, переступаючи через власну Конституцію, залишали на своїй землі військові бази потенційного ворога, догідливо прогиналися перед ним, змушуючи своїх моряків до "дружби флотами", віддавали йому сотні крилатих ракет, якими він б'є нині по наших містах з колись наших же ракетоносців. Ми дійшли аж до того, що наші головні безпекові структури очолювали ворожі генерали, не кажучи вже про таку "дрібноту", як ефесбешні агенти на посадах голови відділу СБУ, перекладача прем'єра, помічників депутатів ВР, самих депутатів ВР. Сказати, що то якесь потьмарення близьке до безумства - нічого не сказати.

На жаль, ця тема* в моїх дописах на сторінках КС не нова - кочує з числа в число, із року в рік, і комусь, певно, вже добряче обридла. Але це надважлива тема. Бо від того, наскільки серйозно ми її сприйматимемо, залежить, чи встоїмо в цім непростім світі як нація.

Отож і сьогодні я тут зі своїм "Картаген має бути зруйнованим", аби наголосити, що спираючись нині на дружню милицю партнерів, маємо пам'ятати, що свої ноги таки краще, а отже що-що, а за найменшої можливості треба налагоджувати власне виготовлення сучасної зброї, щоб і "нептуни" і до "нептунів" були своїми. Тоді не доведеться, зціпивши зуби залишати свої території, кидати своїх і своє, хай і на якийсь лише час.

*КС #10 за 08.03.2019

http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=20944

КС #32 за 13.08.2021

http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=23482

КС #18 за 07.05.2021

http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=23238

КС #45 за 09.11.2018.

http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=20548

КС #41 за 12.10.2018

http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=20460

КС #41 за 07.10.2005

http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=3349

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 08.07.2022 > Тема "З перших уст"