ВИПУСКНИК ОДЕСЬКОГО П╤ХОТНОГО, ЩО ПЕРЕМ╤Г ЧАС, АЛЕ ЗАГИНУВ МОЛОДИМ
У всьому св╕т╕ знають укра╖нськ╕ л╕таки-велетн╕ «╤лля Муромець», «Антей», «Руслан» ╕ «Мр╕я», створен╕ у р╕зн╕ часи минулого стол╕ття ╤горем С╕корським (на початку ХХ стол╕ття) та Олегом Антоновим (у друг╕й половини минулого стол╕ття). Але мало хто зна╓, що в середин╕ 30-х рок╕в був створений ще один г╕гант К-7 укра╖нським ав╕аконструктором Костянтином Кал╕н╕ним. Саме в Одес╕ в╕н вперше побачив л╕так ╕ захот╕в л╕тати. Сво╖м Костянтина називають у Ки╓в╕ та Харков╕. 5 лютого виповнилося 135 рок╕в в╕д народження цього талановитого ав╕аконструктора та ав╕атора. Народився майбутн╕й конструктор 5 лютого 1887 року у Варшав╕ в родин╕ оф╕цера рос╕йсько╖ арм╕╖ Кал╕н╕на Олекс╕я Кириловича, мати — Мар╕анна Фридерик╕вна була уродженкою Варшави. Але батько помер, коли Кост╕ було п’ять рок╕в, тому мати виховувала двох син╕в одна. Костянтин усп╕шно зак╕нчив Варшавське реальне училище, а згодом з в╕дзнакою — учительську сем╕нар╕ю в Андр╓╓в╕ (Келецьке во╓водство). Щоб допомогти родин╕, працю╓ токарем на ливарно-механ╕чному завод╕ Корштейна. В 1906 роц╕ за розповсюдження революц╕йних прокламац╕й заарештований. Пров╕в у в'язниц╕ п╕вроку, доки клопотаннями старшого брата Володимира, який того часу служив у м╕н╕стерств╕ юстиц╕╖, був в╕дпущений на поруки п╕д заставу. Працю╓ вчителем у приватн╕й школ╕ у м╕стечку Водз╕слав. Костянтин мр╕яв продовжити осв╕ту, але з клеймом «пол╕тично неблагонад╕йного» шлях до вищих навчальних заклад╕в був для нього зачинений. То ж довелося погодитися на пропозиц╕ю брата Володимира розпочати кар'╓ру в╕йськового. У 1909 роц╕ в╕н вступив до Одеського п╕хотного юнкерського училища, яке з в╕дзнакою зак╕нчив 1912 року. Неподал╕к в╕д училища знаходилося ╕подром, де юнкер Кал╕н╕н уперше побачив пол╕т аероплана, п╕лотованого Михайлом ╢ф╕мовим. В╕дтод╕ Костянтином Кал╕н╕ним оволод╕ло бажання л╕тати. Але п╕сля зак╕нчення училища доля закинула п╕дпоручника Кал╕н╕на спочатку у 3-ю Сиб╕рську стр╕лецьку артилер╕йську бригаду, а п╕зн╕ше 2-й Владивостоцький фортечний артилер╕йський полк п╕д Владивостоком. З Далекого Сходу в 1915 роц╕ потрапив на фронт. Брав участь у боях п╕д Дв╕нськом, був нагороджений орденом Святого Стан╕слава. Але мр╕ю про польоти не полишав ╕ на початку 1916 року дом╕гся направлення на навчання до Гатчинсько╖ в╕йськово╖ ав╕ашколи. Йому пощастило навчатися у в╕домого ав╕ац╕йного ╕нструктора, полковника Серг╕я Ульян╕на, який виховав ц╕лу плеяду видатних ав╕атор╕в, серед них ще один вихованець Одеського п╕хотного юнкерського училища Ян Нагурський — перший в ╕стор╕╖ полярний льотчик. Гатчинську ав╕ац╕йну школу Кал╕н╕н зак╕нчив у жовтн╕ 1916 року, отримавши звання в╕йськового льотчика та чин штабс-кап╕тана. П╕сля цього в╕н знову був направлений на фронт. Воював у самому пекл╕, одним ╕з перших серед рос╕йських ав╕атор╕в почав застосовувати рад╕озв’язок для коригування з пов╕тря артилер╕йського вогню. Бойова майстерн╕сть, р╕шуч╕сть ╕ в╕двага принесли Кал╕н╕ну п╕двищення у чин╕ та ще два в╕йськов╕ ордени Св. Анни та Св. Володимира. П╕сля революц╕йних под╕й 1917 року Костянтин Кал╕н╕н пряму╓ до Ки╓ва, де на початку 1918 року зустр╕ча╓ться з людьми, як╕ в╕д╕грали в його подальшому житт╕ вир╕шальну роль. Це були науковц╕ Ки╖вського пол╕техн╕чного ╕нституту В╕ктор Бобров ╕ брати ╤ван та Андр╕й Касьяненки. Вони були одними з засновник╕в Пов╕троплавно╖ секц╕╖ КП╤. Почавши працювати в Ки╓в╕, Кал╕н╕н зверта╓ться до кер╕вництва УНР з рядом ╕н╕ц╕атив, спрямованих на розвиток ав╕ац╕╖. Невдовз╕ розпочина╓ службу в ав╕ац╕╖ Арм╕╖ Укра╖нсько╖ Держави командиром 1-го Волинського ав╕ац╕йного див╕з╕ону. З лютого 1919 року — командир пов╕троплавного загону Д╕╓во╖ арм╕╖ УНР та УГА, з травня 1919 року — ╕нспектор ав╕ац╕╖ УГА. Вл╕тку — восени 1919 року — зав╕дувач ав╕ац╕йного складу Д╕╓во╖ арм╕╖ УНР. Але слабка тод╕шня влада не змогла його п╕дтримати. Розчарувавшись в д╕ях Директор╕╖ УНР, Кал╕н╕н переходить на службу в Червону арм╕ю (хоча його кликав з собою за кордон вже на той час в╕домий конструктор ╤гор С╕корький). У червн╕ 1920 Костянтина Кал╕н╕на, як досв╕дченого льотчика, направили на навчання до Московського ав╕ац╕йного техн╕куму, в 1922 роц╕ перетвореного на В╕йськово-пов╕тряну ╕нженерну академ╕ю ╕мен╕ Жуковського. Але зак╕нчити цей заклад Костянтину Кал╕н╕ну не вдалося. Внасл╕док «чистки» в╕н був в╕драхований з формулюванням — «як колишн╕й царський оф╕цер ╕ дворянин». Наступного року Костянтин Олекс╕йович поверта╓ться до Ки╓ва ╕ вступа╓ на четвертий курс Ки╖вського пол╕техн╕чного ╕нституту, ректором якого став В. Бобров, а проректором — ╤. Касьяненко. В╕н наполегливо навчався, брав участь у робот╕ вс╕х секц╕й Ав╕ац╕йного науково-техн╕чного товариства (АНТТ) при КП╤. П╕лотував та орган╕зовував навчальн╕ польоти л╕так╕в «Анасаль» та «Вуазен», що були в розпорядженн╕ ╕нституту. Одночасно працював начальником виробництва на ки╖вському ав╕ац╕йному ремонтному завод╕ «Ремпов╕трошлях-6». На чол╕ з Кал╕н╕ним невеличка група молодих ╕нженер╕в та роб╕тник╕в «Ремпов╕тря-6» взялася за розробку ново╖ машини. Еск╕зний проект та основн╕ розрахунки були готов╕ п╕сля м╕сяця напружено╖ прац╕. Кер╕вництво заводу сприйняло ╕н╕ц╕ативу позитивно та надало к╕лькох спец╕ал╕ст╕в на допомогу Кал╕н╕ну. 26 липня 1925 року в╕дбувся перший пол╕т пасажирського л╕така К-1 п╕д керуванням молодого п╕лота С. А. Косинського. П╕сля усунення др╕бних дефект╕в л╕так перегнали до Харкова, де 16 вересня в╕н вилет╕в за маршрутом Харк╕в-Орел-Серпухов-Москва, подолавши сумарну в╕дстань 1200 км. Протягом жовтня-листопада л╕так усп╕шно витримав державн╕ випробування та був рекомендований до сер╕йного виробництва та експлуатац╕╖ на пов╕тряних л╕н╕ях цив╕льно╖ ав╕ац╕╖, вперше в Радянському Союз╕. Л╕так був придбаний товариством «Доброльот» та переданий Центральн╕й пов╕тростанц╕╖ Москви, де використовувався для перевезення пасажир╕в та аерофотозн╕мання до 1930 р. Наприк╕нц╕ грудня Кал╕н╕н блискуче захистив проект К-1 перед дипломною ком╕с╕╓ю КП╤ та отримав диплом ╕нженера-механ╕ка. У 1928-1929 роках у Харков╕ розробив конструкц╕╖ пасажирських л╕так╕в К-4, К-5, як╕ вит╕снили ╕ноземн╕ машини з пов╕тряних л╕н╕й СРСР. Л╕так К-4 в 1928 роц╕ виборов головний приз Берл╕нсько╖ виставки — Золоту медаль. У 1930-1938 роках збудовано л╕так К-7, розрахований на 120 пасажир╕в. Був розроблений ╕ в╕йськовий вар╕ант К-7, який м╕г нести до 16,6 тонн бомбового навантаження або 112 десантник╕в з в╕дпов╕дним озбро╓нням. Були створен╕ також бомбардувальники К-12, К-13. Костянтин Кал╕н╕н нагороджений орденом Червоного Прапора УРСР. Однак плани по створенню нових зразк╕в л╕тальних апарат╕в у кв╕тн╕ 1938 року були зупинен╕ — через арешт головного конструктора у Воронеж╕. 22 жовтня 1938 року як «ворог народу» Костянтин Олекс╕йович Кал╕н╕н був засуджений «за п╕дрив радянського л╕такобудування» ╕ вже наступного дня розстр╕ляний. Через 17 рок╕в, 10 серпня 1955 року, Костянтин Кал╕н╕н реаб╕л╕тований В╕йськовою колег╕╓ю Верховного суду СРСР «у зв’язку з в╕дсутн╕стю складу злочину». Але ╕м’я його виявилося несправедливо забутим. П╕сля смерт╕ в 1972 роц╕ ╤горя С╕корського, радянський академ╕к Артоболевський сказав: «Це були два великих ав╕аконструктори — ╤гор С╕корський ╕ Костянтин Кал╕н╕н. Першого Америка поховала як нац╕онального героя, а другого у нас н╕хто не зна╓. Його на вершин╕ слави згубили молодим у себе вдома». На честь видатного ав╕аконструктора Костянтина Кал╕н╕на М╕жнародним планетарним центром мал╕й планет╕ за номером 3347 було присво╓но ╕м’я «Костянтин». У Державному пол╕техн╕чному музе╖ КП╤ сто╖ть пам’ятник Костянтину Кал╕н╕ну поруч з ╕ншими випускниками ОП╤ - п╕онерами ав╕ац╕╖ ╕ космосу, йому присвячуються конференц╕╖ вчених, сучасних ╕ майбутн╕х творц╕в ав╕ац╕╖. Василь Вельможко, член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни
СТО ╤СТОР╤Й ВИЗВОЛЬНО╥ В╤ЙНИ
«ТРИП╤ЛЛЯ. СПОЧАТКУ БУЛА ГЛИНА»
ПЕЧАТКИ НАШО╥ ДЕРЖАВНОСТ╤
РУСЬ – СПАДОК УКРА╥НИ
