Версiя для друку Обговорити в форумi

 «Люби Україну,
 Як матір - єдину
 Люби у мить щастя,
 Люби у напасті»
- закликає у своєму вірші Роман Набєгов. У 2005 році він закінчив школу № 50 у місті Херсоні, а в 2013 році – Харківський університет внутрішніх справ. Юнак писав вірші українською і російською мовами, у щоденнику занотовував свої роздуми про життя. Ще курсантом Роман записав: «У суспільстві є величезна проблема, воно соромиться робити добро, а там, де нема добра, з’являється зло. Мені не подобається те, що мене оточує, мені не подобається зло, яке безкарно ходить поруч, мені не подобається, що живу в розпусті, жорстокості і хаосі. З кожним роком життя розумію, що потрібно міняти своє оточення. І розумію, що не хтось буде це міняти, а я. Світ починається із себе».
 У віршах Роман Набєгов виливав свою любов до України:
 «Щедра і привітна,
 Жовта і блакитна,
 Дорога перлина –
 Світла Україна».
Але часи тривожні. Роман, зокрема, обіцяв:
- «Я за Україну,
 Якщо треба – згину,
 Бо навчила мати
 До кінця стояти».
 Цей вірш написаний у 2007 році. Це були не просто слова.
 29 серпня 2014 року молодший лейтенант міліції, доброволець батальйону «Миротворець», розвідник-кулеметник Роман Набєгов загинув у бою з російськими окупантами при виході українських військ із оточеного Іловайська.
 Указом Президента України від 26 лютого 2015 року Р. Набєгова нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. 7 листопада цього ж року на приміщенні школи № 50 було встановлено меморіальну дошку-барельєф на честь випускника Романа Набєгова. 27 грудня 2017 року відбулась церемонія надання імені Романа Набєгова цій школі. Пошуковець Павло Нетьосов створив експозицію «Блокпост пам'яті», де є вітрина, присвячена Роману Набєгову. У 2020 році Херсонський обласний центр народної творчості презентував перше видання збірки поезій Романа Набєгова «Я за Україну». Друге, доповнене видання, вийшло в Києві у 2021 році. Російськомовні вірші Набєгова переклала українською мовою Тетяна Майданович.
 Роман Набєгов в есе «Я єсть» розмірковував: «Потрібно жити так, щоб кожний вчинок можна було пояснити там, на небесах. Прийде час, і станемо перед судом. І коли запитають, чому я зробив стільки зла і причиняв людям біль, - то відповім, що вірив у справедливість, що завдавав біль м’ясникам і катам, що зло ніс для тих, хто не шанував світла. Хай же зіллються в мені вогонь і вода, світло і тьма, добро і зло. Я створений бути суддею людських душ і я ним стану. Православ’я дає більше знань, аніж здається».
 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 24.12.2021 > Тема "З потоку життя"