"Кримська Свiтлиця" > #45 за 12.11.2021 > Тема "Душі криниця"
#45 за 12.11.2021
НОВА ШЕВЧЕНК╤АНА В╤КТОРА ЖАДЬКА
Книголюби! Новина, та ще й велика! Нещодавно у Ки╓в╕ вийшло багатотомне досл╕дження В╕ктора Олекс╕йовича Жадька про життя ╕ творч╕сть Тараса Григоровича Шевченка. Перш╕ п'ять том╕в автор уже подарував лебединцям. Краяни знають В╕ктора Олекс╕йовича як талановитого письменника, професора, доктора ф╕лософ╕╖, академ╕ка ВО Укра╖ни, лауреата к╕лькох л╕тературних прем╕й (Миколи Аркаса, Дмитра Нитченка, Володимира Винниченка, ╤вана Ог╕╓нка, фонду Т. Шевченка. Михайла Максимовича). В╕н автор десятк╕в книг та майже п'ятидесяти публ╕кац╕й про творч╕сть Тараса Григоровича Шевченка. Великий огром сво╖х знань В╕ктор Олекс╕йович вт╕лив у чисельних досл╕дженнях, зокрема, досл╕див ╕ розпов╕в Укра╖н╕ про д╕яльн╕сть, призабутого в наш час, конструктора бойових ракет, уроженця с. Лютенька (Полтавщина), сина головного гармаша Запорозько╖ С╕ч╕ Олександра Дмитровича Засядька. Жадько першим в Укра╖н╕ започаткував науку некрополезнавство ╕ подав читачам безц╕нн╕ книги: *Байковий некрополь*, *Укра╖нський некрополь*, *Некрополь на Байков╕й гор╕*, *У пам'ят╕ Ки╓ва. Столичний некрополь письменник╕в* та *Енциклопед╕я некрополезнавства*. А якою любов'ю до Укра╖ни пройнят╕ його книги: *Мо╓ село, моя вербова тиша*, *Маньк╕вщина. Не забуваймо р╕дного порога* та *Спов╕дь розп'ято╖ душ╕*. А ще сл╕д згадати ╕ впорядковану ним енциклопед╕ю *Черкащина*. Це 1200 великоформатних стор╕нок тексту, близько п'яти тисяч грунтовних статей ╕ ст╕льки ж зн╕мк╕в. Такий огром роботи п╕д силу х╕ба-що великому науковому колективу. В╕ктор Олекс╕йович впорався з ним самотужки. Лебединц╕ знають письменника ╕ особисто. В╕н неодноразово бував у Лебедин╕, зустр╕чався з осв╕тянами, подарував ╖м к╕лька сотень сво╖х книг. ╤ ось днями до Лебедина над╕йшов черговий дарунок письменника - багатотомне досл╕дження життя ╕ творчост╕ Тараса Григоровича Шевченка. Назви том╕в: *╤з козацького роду*, *В╕льно… дороге серцю*, *В╕копомний шлях*, *У Ки╓в╕, мов на неб╕* та *╤ серце чисте╓ подай*. Признаюся чесно: аз гр╕шний вважав, що про нашого ПРОРОКА знаю все, бо в св╕й час студ╕ював досл╕дження неабияких шевченкознавц╕в: ╕ ╢вгена Шабл╕овського, ╕ ╢вгена Кирилюка, ╕ Петра Жура, ╕ Леон╕да Х╕нкулова, ╕ Павла Зайцева... Вивчав окрем╕ досл╕дження: Тарас Шевченко ╕ Груз╕я, Шевченко ╕ Польща… Студ╕ював анамнез життя поета (це досл╕дження про здоров'я поета.) Звичайно, не поминув ╕ *Документи та матер╕али…*, Двотомний Енциклопедичний словник та зб╕рник промов друз╕в поета на його похованн╕. Маю в сво╖й зб╕рн╕ ╕ к╕лька *Кобзар╕в*, виданих ще в царськ╕ часи. Та коли я отримав ╕ прочитав п'ять том╕в досл╕джень В╕ктора Олекс╕йовича Жадька, зрозум╕в: мо╖ знання були лиш поверхов╕. ╤ справд╕, …Ще в школ╕ нас вчили, що кр╕паки - це неймов╕рна б╕днота, ╤ Тарас, ╕ його батько - це б╕даки. А ось пан Енгельгард - це садист, палач, катюга. До пари йому ╕ його дружина. ╤ не задумувались, чому пан саме Тараса взяв у палац козачком. Невже т╕льки за те, що гарно малював вуглиною коней на ст╕н╕ конюшн╕? Чому помираючий батько не вид╕лив Тарасов╕ спадщини? Чому козачок намалював портрет свого пана без примусу, а з власно╖ вол╕? Чому саме царська с╕м'я долучилась до викупу Шевченка з кр╕пацтва? Ми знали, що пан наказав покарати козачка за пал╕ння св╕чок посеред ноч╕. Та не знали, що держава вид╕ляла св╕чки в╕йськовим, за тепер╕шньою терм╕нолог╕╓ю, по талонах. А осв╕тлення к╕мнат дозволялось т╕льки до певного часу (пожежна безпека). ╤ зовс╕м нам не говорили, що саме дружина Шевченкового пана - баронеса Соф╕я Григор╕вна Енгельгард привчала Тараса до музики, до вивчення мов, до сп╕ву, дозволяла користуватись б╕бл╕отекою, оплатила б╕лети за навчання Шевченка у В╕ленському ун╕верситет╕. А ще була оп╕ка Шевченка баронесою ╕ в Будищах, ╕ в В╕льно, ╕ пот╕м. Саме завдяки ╖й Шевченко опинився в науц╕ у литовського художника, академ╕ка мистецтв Яна Рустема. А ╕з сином баронеси Василем Тарас подружився ╕ приятелював з ним до скону. Замолоду, за наполяганням мат╕нки, Василь сп╕вав на крилос╕ церкви сл╕пих на Л╕тейн╕й вулиц╕ С.- Петербурга. Дружив з композитором Михайлом Гл╕нкою та його братом. Ось як розпов╕да╓ автор про вза╓мини Шевченка ╕ Василя: *Вони легко знайшли сп╕льну мову, адже народилися в одному кра╖. Василь Павлович з дворовими слугами розмовляв укра╖нською мовою, успадкувавши ╖╖ в╕д батька, який народився в сел╕, ╕, як Тарас, пров╕в дитяч╕ роки серед кирил╕всько╖ й в╕льшансько╖ д╕твори. На час ╖хньо╖ зустр╕ч╕ 39-р╕чний Василь Павлович був уже професором астроном╕╖, член–кореспондентом Петербурзько╖ академ╕╖ наук, в╕домим колекц╕онером*. П╕зн╕ше Василь Енгельгард побудував приватну обсерватор╕ю б╕ля Дрездена, а згодом - б╕ля Казан╕ й подарував ╖╖, з ╕нструментами й б╕бл╕отекою, Казанському ун╕верситету. ╤з досл╕джень В╕ктора Олекс╕йовича Жадька д╕зна╓мось, що один ╕з роду Енгельгард╕в - Андр╕й у бою з французами втратив ногу. Роздроблену ядром, в╕н в╕др╕зав ╖╖ геть, наклав джгут, а п╕зн╕ше, зробивши шк╕ряний протез, ╕ дал╕ служив царю ╕ отечеству в кавалер╕╖, водив в атаку козак╕в Платова. Тепер його портрет в Георг╕╓вському зал╕ Ерм╕тажу. Досл╕джуючи формування св╕тогляду Шевченка та його зв'язки з тод╕шн╕ми д╕ячами культури, автор пода╓ читачу широке коло видатних ╕мен: Адам М╕цкевич, Тадеуш Лелевель, Генр╕х Сенкевич, Юзеф – Богдан Залеський, Владислав Сирокомля… Вс╕ ми чули популярну п╕сню *Коли я на пошт╕ служив ямщиком*. Але мало хто знав, що написав ╖╖ побратим Шевченка литовсько-б╕лоруський поет Владислав Сирокомля. То вже п╕зн╕ше текст був перекладений на московську мову ╕ п╕сня п╕шла гуляти по вс╕й ╕мпер╕╖. Що не стор╕нка в книз╕, то й нова ц╕кавинка. Скаж╕мо, чи знали ми, що вилучен╕ жандармами у Шевченка реч╕ та папери були повернут╕ йому владою в 1858 роц╕. Та й в╕домост╕ про долю матер╕ально╖ спадщини поета мало хто знав. Чи знали ми про руйнування м╕сцевими комб╕д╕вцями чавунного хреста на могил╕ Шевченка в╕длитого в 1884 роц╕ ки╖вськими ливарниками коштом знайомого Тараса Шевченка, благод╕йником з черн╕г╕всько╖ Качан╕вки Василем Тарновським? А В╕ктор Олекс╕йович розпов╕в нам ╕ про цей факт. Розпов╕в мовою документ╕в. ╤ як валяли, ╕ як розбивали, ╕ в який ярок скинули, ╕ як люди реагували на цей злочин. *Не можна без обурення миритися ╕з фактом, що б╕льшовицька влада зняла хреста з могили Шевченка. Цей нам╕р монопол╕зувати Шевченка ╕ зробити з нього ате╖ста св╕дчить про те, що *товариш╕* ще не зреклися в╕д засоб╕в в╕йськового комун╕зму. …Нав╕що ж було руйнувати хрест, цей ╕сторичний пам'ятник, який був поставлений тут ще в перш╕ дн╕ трауру всього укра╖нського народу по вмерлому поетов╕. Не думав Шевченко, що колись в Укра╖н╕ буде вестись м╕ж окремими пол╕тичними парт╕ями боротьба за його ╕м'я…* – записав житель села П╕ски ╕з Лохвиччини. А ось запис в книз╕ вражень в╕д 8 травня 1925 року: *На крут╕й висот╕ Дн╕пра ╓дина могила сто╖ть. Нема на н╕й хреста, в провалл╕ в╕н лежить… Скинувши хреста - знехтували християнською традиц╕╓ю укра╖нц╕в. А нехтування традиц╕ями народу ╓ початком деморал╕зац╕╖…* А ось ╕ще записи: *Не варто було руйнувкати хреста. Не варто було ╕з захопленням розбивати його молотами*. *Варвари! Зламали хрест!* ╤ таких ц╕кавинок у досл╕дженн╕ В╕ктора Жадька сотн╕ ╕ сотн╕. В╕н нав╕ть роздобув слова плакальниц╕, яка могла голосити за пок╕йним при похованн╕. Автор грунтовно досл╕див зв'зки Шевченка з д╕ячами Польщ╕. Ц╕ розпов╕д╕ аж просяться в окрему книгу - *Шевченко ╕ братня Польща*. Тут десятки ╕ десятки ╕мен, ╕мен, як╕ формували св╕дом╕сть Шевченка, як╕ надихали його ╕ як╕ залишили пом╕тний сл╕д не т╕льки в ╕стор╕╖ польсько╖ культури, а й в ╕стор╕╖ визвольного руху: Юзеф Крашевський, Франц Ламп╕, ╢втих╕й Середницький, Бальтозар Бальтозарович, Томаш Вернер, Михайло Цейзик, Юл╕ан Ковальський, Мацей Мостовський, Людв╕г Липський, Фел╕кс Ф╕алковський, ╤полит Завадський, Стан╕слав Крул╕кович… Як заклик до в╕чно╖ дружби двох слов'янських народ╕в звучить звернення Шевченка до поляк╕в: *Подай же руку козаков╕ // ╤ серце чисте╓ подай // ╤ знову ╕менем Христовим // Ми оновим наш тихий рай*. Тож, хоч книги рекомендован╕ автором як *Шевченк╕ана для осв╕тян*, вони зац╕кавлять ╕ перес╕чного читача. Отож ╕ прошу вас, друз╕, зав╕тайте до книгарн╕ ╕ познайомтесь ╕з новою перлиною в Шевченкознавств╕. Одна ╕з книг багатотомника назива╓ться *У Ки╓ва, як на неб╕*. Це слова Шевченка про нашу столицю. Прочитавши вс╕ томи досл╕дження, я теж наче побував на сьомому неб╕. Прочитайте, прочитайте роботу В╕ктора Жадька - ╕ ви полинете в небо високо╖ культури ╕ титан╕чно╖ прац╕ досл╕дника. Укл╕н йому за це доземний. Борис Ткаченко, письменник, лауреат прем╕╖ ╕м. Стуса м. Лебедин
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 12.11.2021 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23695
|