Версiя для друку Обговорити в форумi

Не існує небезпечнішого ворога за тебе самого
В.Б.

Дурість людська не є чимось новим, небаченим - вона з нами, скільки й існує людство. Хтось схильний толерувати її, мовляв, не всі мають можливість отримати належну освіту, але правда в тім, що освіта тут, попри всю її неймовірну важливість, не є визначальним фактором. Певно ж, не я один зустрічав мудрих людей з кількома шкільними класами за плечима і закінчених ідіотів-авторів наукових дисертацій?
 Як правило, невігластво та дурість підсліпуваті до доказів розуму, нетерпимі до чужої думки, а часто ще й войовничі у відстоюванні блекоти, засіяної в їхніх головах шахраями - єдиними, кому ця публіка довіряє абсолютно і безоглядно.
В щоденному житті ми намагаємося не заводитися з її представниками. Кажуть же: поведися з дурним, то й сам дурнем станеш. Але ігнорувати результати існування всередині суспільства їхньої переважаючої маси геть неможливо. Бо результати ті скрізь - у розвалі ще вчора однієї з потужних економік світу, в повільному, але неухильному сповзанні країни, яка щойно оголосила про свою незалежність, назад у імперське болото, вони у втраті величезних територій, в нашому непевному сьогоденні, зрештою.
 - Та, годі, - скажуть мені. - Хіба економіка розвалилася через те, що ми свого часу своєю волею, мовчки, похиливши голови почвалали за прохідні фабрик-заводів? Нас просто виперли. Хай начальство відповідає за те.
- Хто обирав те начальство, питаєте? А хто ж думав, що міцний господарник, записний комуніст Данилович стане обілечувати не народ, а виключно своє кодло? Хто знав, що улюбленець народу, хрещений Гривні Андрійович заплутається поміж своїх любих друзів? Хто думав, що тверде слово Віктора Хведоровича тепле лише для своїх? Хто міг повірити, що найнаціоналістичніший Міністр оборони привселюдно відхреститься від Криму, а Кривавий пастор з комсомольським підбоєм, не кліпнувши оком, здасть його Московії?
Хто думав, той і знав. Але до думаючих рідко прислухаються. Здебільшого їх просто не чують. Бо, щоб чути, треба розуміти про що йдеться, а для розуміння потрібні час, бодай мінімальні зусилля, і вчинки. На жаль, більшість інфантильної публіки нашої не готова ані часом своїм жертвувати для сякого-такого аналізу, ні зусилля якісь докладати, аби розібратися в чому реальна причина їхніх негараздів, не кажучи вже про якісь активні порухи по їх усуненню. Як наслідок, в кращому випадку, послуговується категоріями віри, почуттів обирає серцем. Мізкам, розуму в такому розкладі, вочевидь, місця просто немає. Чи ж дивно, що буяння чортополоху в головах дається взнаки, особливо ж, на критичних етапах нашого життя?
В цьому сенсі, пандемія COVID-19 дуже показова. Найсерйозніший виклик, що постав перед людством за останні півстоліття сприймається нашою публікою, на жаль, не зовсім адекватно. І якщо пригальмоване реагування нової влади на нову загрозу та дещо істеричну реакцію новосанжарської публіки на евакуйованих з Уханя в лютому 2020 року ще можна було якось пояснити шоком неочікуваності та браком інформації, то подальше легковажне ставлення до пошесті навряд чи й має виправдання.
А ляпів було зроблено чимало. Так, замість активного спілкування з населенням, замість переконання його в серйозності небезпеки, тим злегковажили, замість використання виділених на боротьбу з хворобою бюджетних коштів за призначенням, певні мудрагелі (знаємо ж їх?) розмазали чималу їх частину по дорогах, Velvetові паненята з ВР демонстративно, під бігусівські камери дискредитовували антиковідні заходи уряду, а колишній очільник МОЗу дійшов до прямої протидії волонтерам, що опікувалися встановленням в лікарнях кисневого обладнання. А були ж ще й недопустимі в часі пандемії масові гуцання - всі ті паради і вшанування, концерти і хворуми, хресні ходи і прайди - як же без всього того! Не відставав, ясна річ, і активний люд, діловито ширячи заразу на різного штибу мітингах, політ- та літтусівках, протестних, в тому числі й антилокдаунських акціях. А що вже казати про публіку, звиклу до турів, до мармарисів, хургад і шарм-аль-шейхів, що казати про армії любителів групових шашликосмакувань вихідного дня!
Згадую як вражений був, натрапивши якось у ФБ на селфі чарівної молодої жінки, талановитої поетеси, зроблене нею менш ніж за два місяці після того, як прощалася з життям в ковідній реанімації - серце краялося тоді від страху за неї, бо ж втратив вже від цієї напасті кількох своїх друзів - а тут, на фото, вона крокувала святковою ходою у великому гурті таких же гарних, веселих, усміхнених молодих людей, майже всі без тих набридлих дурних масок.
Є ще однокласник, який вкрай негативно реагує на ті намордники, а достатньою заміною вакцинації вважає зубець часнику зранку.
Ось інший приклад. Пара молодих американців, Нікі та Джейсон, за плаванням яких слідкую вже кілька років, застрягла було, не добравшись до свого плавучого дому, катамарана Curiosity, залишеного на Тонга, всього якихось пару сотень миль. Королівство Тонга закрило тоді свої кордони і очікування їхнього відкриття розтягнулося на вісім місяців. Лише в липні цього року вони добралися до свого судна. А скільки зусиль було затрачено, щоб потрапити в Нову Зеландію! Лише аргументувавши необхідність заходу в новозеландський порт крайньою необхідністю капітального ремонту судна, лише сплативши велику суму в антиковідний фонд країни, їм вдалося отримати такий дозвіл. І, звісно ж, ПЛР тести, і, звісно ж, повний карантин при перетині кожного кордону.
З відеоблогу подружжя англійців, що застрягли в Індонезії, видно, наскільки серйозні антиковідні заходи застосовані там.
І навпаки, де загрозою свого часу злегковажили, як те було в трампизованих Сполучених Штатах чи в зболсонареній Бразилії, там нині серйозні проблеми. Навіть вкладаючи величезні кошти, тепер дуже непросто розвернути ситуацію там, де серед частини населення посіяне скептичне ставлення до небезпечності хвороби, до потреби вакцинуватися.
Про Крим. Політика Московії, в чиїх лабетах нині півострів, де на словах одне, а на ділі зовсім інше, прогнозовано, позначилася і тут. Якщо минулоріч курортний сезон був, принаймні, відстрочений, переполовинений, то цьогоріч на кримських пляжах було таки завізно. Чи ж треба дивуватися, що нині в лікарнях повно хворих на ковід? Ось лише офіційна статистика: захворіло за добу (3.11.2021) 752, видужало 969, відійшло в кращі світи 18. Що там в реаліях, сказати важко.
Але ж і в Україні нині ситуація вельми напружена. Так, за минулу добу (3.11.2021) підтверджено захворювання на ковід у 27 377 осіб, з них 1787 дітей, 426 медпрацівників; видужало 12 500, госпіталізовано 5 500, померло 690. За одну лише добу, панове!
Найбільшою проблемою, що в Криму, що в Україні є пасивний спротив вакцинації. Мудра публіка боїться біллгейтівського чіпування... З чимось подібним, здається, стикався свого часу Микола Миколайович Миклухо Маклай в Папуасляндії?
На відміну від Московії, де застосовують лише доморощені вакцини, що, об'єктивно, є одним з факторів, гальмуючим вакцинування, мешканці Криму, перетнувши Перекоп, мають шанс вакцинуватися і Астразенекою, і Файзером, а, пощастить, то й навіть, обома Джонсонами. Хтось так і зробив. Інші, не маючи можливості (брак коштів, проблеми з перетином адмінмежі), колються, як ось автор цих рядків, чим вже є - тими ж Спутником V чи Спутником Light. Як не дивно, але вони працюють, бо ж статистика тут приблизно така ж, як і на материку, з його Файзнрами - 95%-98% пацієнтів реанімації не вакциновані.
Тож, в будь-якому разі, попри цілком зрозумілі побоювання і недовіру, вакцинуватися правильніше, аніж безвольно очікувати, в надії, що ваша нетренована, підкріплена лише зубцем часнику, імунна система витримає лобову атаку коронавірусу. А вона буде. Не сьогодні, то завтра. Будьмо ж готові до неї, товариство.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 05.11.2021 > Тема "Резонанс"