Версiя для друку Обговорити в форумi

6 липня в магазині туристичного спорядження «Gorgany» в Києві відбулася презентація восьмого числа (другого за цей рік)журналу «Вічний мандрівник». Головний редактор журналу військовослужбовець ЗСУ Віталій Горбуленко розповів, що ідея видавати глянцевий журнал про мандри і мандрівників з’явилася в нього років 12 тому. Але перше число «Вічного мандрівника» вийшло тільки в червні 2019 року. Журнал регулярно виходить уже два роки. Журнал адресований не лише тим, хто любить мандрувати і хоче почитати, куди поїхати. Передусім він пізнавальний і знадобиться людям допитливим. На шпальтах журналу оприлюднюється в популярній формі інформація з історії, географії, культури, геології, палеонтології і біології різних країв України і всього світу. Нині замовлення надходять з різних областей України, як західних, так і східних, зокрема і від російськомовних людей.
 Серед авторів журналу мандрівники, за спинами яких залишилися десятки країн (адвокат Костянтин Симоненко – перший українець, який відвідав усі країни світу), кандидати і доктори наук, письменники, журналісти, які співпрацюють з різними вітчизняними і зарубіжними ЗМІ, блогери. Вони з різних міст України – від Києва і Чернігова до Одеси і Криму і від Закарпаття і Львова до Харкова і Донбасу. Різні в них долі. Фотограф і режисер Лусіне Варданян родом із Криму. Львів’янин Андрій Мочурад у 2014 році пішов добровольцем у батальйон «Айдар». Після поранення та лікування приєднався до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Нині в резерві. Мочурад дістався автостопом до Антарктиди. Володимир Демченко із селища Десна на Чернігівщині теж брав участь у захисті України на Донбасі. Війну не можна оминути. Мирослав Кобилянський із Маріуполя в статті «Тетрапод – маріупольський оберіг» висвітлює зміну призначення залізобетонного блоку з чотирма конусоподібними променями, винайденого у 1950-у році у Франції для збереження берегової лінії від руйнування морською стихією. А тепер 25-тонні залізобетонні тетраподи встановлюють на блокпостах, щоб не пропустити техніку російського агресора.
 Також було презентовано проект «Незаймана». Керманиця «Незайманої» Оксана Лихожон розповіла, що учасники проекту об’їздили з експедиціями ледь не пів-України. О.Лихожон зазначила, що у нас героєм є той, хто загинув, або страждав. Команда «Незайманої» намагається знайти і знаходить успішних людей, у яких все добре і які працюють на благо України.
 Палеонтолог Дмитро Пилипенко розповів про свої пошуки.
 Костянтин Ліорек, який відвідав найбільше регіонів світу, але ще не всі країни (є регіони, до яких належить по кілька держав), поділився своїми планами. Нинішнього року Ліорек планує подорожувати по Сахарі і шукає супутників, щоб було дешевше.
 Крім того, було презентовано відеоблог «Хащі». Засновник і ведучий блогу Володимир Кохан заявив, що їхній слоган - «Україна без косметики». «Хащі» показують ті місця, які інші мандрівники уникають. Це глухі, вимираючі села, де доживають свого віку старі люди, маленькі містечка. В таких населених пунктах можна знайти якесь архітектурне диво – костьол, палац. Нерідко такі архітектурні перлини завалені сміттям. Та буває, що після показу їх в Інтернеті, влада починає прибирати сміття і впорядковувати територію. «Ми документалісти зникаючих сіл України» - говорить Володимир Кохан. Він відвідав понад тридцять країн і йому є з чим порівняти.
 Головний редактор «Вічного мандрівника» Віталій Горбуленко у передовій статті до восьмого числа розмірковує: «Я недавно наслухався про життя в Південній Кореї від українських експатів. Країна розвинена, прогресивна, з чітким порядком, якого усі дотримуються. Але в людей украй мало вільного часу: дорослі багато працюють, діти багато навчаються. Одразу згадав розповідь героя цього номера Ореста Зуба про США, де населення реально перепрацьовує заради високого рівня життя. А можна згадати й іншу крайність: мешканці деяких країн Океанії працюють лише до обіду. Або не працюють взагалі, живучи з того, що Бог пошле. І посилає ж! Із матеріальних благ вони майже нічого не мають, і це не заважає їм бути щасливими. Де знаходиться ідеал чи «золота середина» - нехай кожен вирішує для себе. Але чим більше українці мандрують, тим більше розуміють: у нашій країні жити зовсім непогано. Я б оцінював життя не за рівнем матеріальних благ чи завантаженістю працею, а за насиченістю цікавими подіями. І дуже люблю згадувати вислів Ромена Роллана про найкращу людську рису – вічно юну допитливість, котра не втамовується роками і відроджується кожного ранку. Саме ця риса притаманна авторам «Вічного мандрівника», котрі зважуються на спонтанні подорожі, досліджують історію, природу та намагаються змінити світ на краще. А заодно й надихають наших читачів відірватися від буденності у пошуках прекрасних миттєвостей у стабільно-несталому світі».
 Презентації восьмого числа «Вічного мандрівника» відбулися вже і в Полтаві, Харкові та Камянці-Подільському.
 Анатолій Зборовський
 (Фото А. Зборовського)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 09.07.2021 > Тема "З потоку життя"