Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
Укра╖нськ╕ митц╕ – це потужна сила, яку не можна знец╕нювати…


СУМНА ОС╤НЬ
Наш╕ традиц╕╖


ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
Чи здатн╕ ми слухати, коли мистецтво промовля╓?..


МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
Автори представлених роб╕т - художники, як╕ п╕шли захищати Укра╖ну…


ПОРА НА В╤ДПОЧИНОК...
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 18.06.2021 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 18.06.2021
ПОЕЗ╤Я В УКРА╥НСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ. СЕЯРЕ КОКЧЕ

СЕЯРЕ КОКЧЕ (м. С╕мферополь)
Переклад з кримськотатарсько╖ Галини Литовченко

***
Крок вперед, два назад.
Як пливуть неприродно роки…
Я не втримала птаху ╕ вирвалась птаха з руки.
Чи то карма така, що сп╕ткнулася л╕н╕я дол╕?
Запл╕таю нитки…Заплету
й розпл╕таю повол╕.
Сад то буйно цв╕те, то з╕в’яне й розв╕╓ться в дим.
Мо╖ друз╕ колишн╕ п╕д прапором нин╕ чужим.
Затупивсь ол╕вець – нев╕домо, що завтра чека╓.
Все плету свою нитку, плету,
пот╕м знов розпл╕таю.
То см╕╓ться, то плаче, вишуку╓ поглядом броду.
Якась доля м╕нлива д╕сталась мо╓му народу.
То зд╕йма╓ться ввись, то летить кам╕нцем до земл╕.
Розплелась мною сплетена нитка
╕ знов на нул╕.
Я см╕ливо дивлюсь у бурхливу рок╕в теч╕ю.
Затискаю м╕цн╕ш у руц╕ нитку дол╕ свою.
Починали не раз – книгу дол╕ не вперше гортаю,–
та на цей раз плести
зовс╕м ╕ншим вузлом починаю.

ЕД╤Т НЕСБ╤Т (1858 -1924)
Переклад з англ╕йсько╖ Валентина Бута

Реч╕, що Мають Значення

Тепер, коли дн╕ мо╖ майже доб╕гли к╕нця
╤ негнучка я, аби п╕дм╕тати ╕ шити,
Сиджу я й м╕ркую ╕ думка вража╓ оця:
“Яка ж тьма тих справ, що я ╖х навчилась робити –
Тих справ, як╕ я п╕знавала одну по одн╕й.
Тепер же, як я опинюся невдовз╕ в земл╕,
Знання ╖х, ум╕ння робити, в╕дом╕ мен╕,
Утрачен╕ будуть, розв╕ян╕, зникнуть в ╕мл╕.”

З╕ знань тих, я певна, ╓ те, що не може з╕йти –
Те, про що люди питають, говорять ╕ пишуть:
Те, як в╕д морозу кор╕ння рослин вберегти,
Як вивести пляму чорнильну й сл╕д╕в не залишить,
Що з л╕к╕в д╕╓ве в╕д розтягу тяж╕в ╕ ран,
Як посолити, аби до смаку було масло,
Яке з╕лля зц╕лить болячки, покращить ваш стан,
Що барви халату поверне, добряче пригасл╕.

Та ╓ набагато важлив╕ш╕ реч╕, н╕ж ц╕,
╤ ╖х не запишеш н╕ в книгу, н╕ в жоден закон:
Як швидко зварити горох чи як╕сь паг╕нц╕,
Який ма╓ вигляд по-справжньому гарний бекон,
Сорт яблук, що влежить всю зиму без перебрання,
Як хл╕б вигляда╓, коли п╕д╕йшов в╕н якраз,
Яке в╕дчуття, нам да╓ справд╕ гарне вбрання,
Як спати укласти дитину без сл╕з ╕ образ,

Коли джему час перебратися в банки склян╕,
Момент, як збира╓ться скиснути вже молоко,
Чи буде нестися ця б╕сова курка, чи н╕ –
Це реч╕, як╕ нец╕кав╕ комусь, отак-о.
Я ж з вигляду неба вам легко погоду скажу,
Скажу, що за трави зростають в долин╕ от╕й,
Скажу, а чи хворий напевно п╕де за межу,
Чи верне в життя й проживе ще роки золот╕.

О, юн╕ дружини, весел╕ чи хмур╕, ход╕ть,
З секретами вашими, що до порад аж пищать,
Я знаю, що жде вас без всяких гадань на вод╕:
Чи знайдеться хлопчик у когось ╕з вас, чи д╕вча,
Чи парубок, годен, щоб взяти на службу чи н╕,
Чи певна служниця не надто бриклива, бува.
Я знаю, коли говорити ласкаво до них,
Коли ж, як заслужать, д╕брати м╕цн╕ш╕ слова.

Я знала, бувало, м╕сця, де гн╕здяться птахи,
Де гра╓ форель, де нагулю╓ за╓ць сальце.
Бог, може б, хот╕в, щоб забула я певн╕ гр╕хи:
Як налаштувать волос╕нь чи розкласти сильце,
Та, певно ж, не те, як зв’язати до печ╕ курча,
Як смажити рибу, як лити на смажене лярд,
Не те, як сказати недужим, що ладн╕ кричать,
Про те, як╕ трави ╖м вернуть здоров’я на лад.

Людське забуття, вочевидь, найдурн╕ша з утрат…
Я знаю аж ст╕льки всього, так багато др╕бниць,
Та десь там сп╕шать уже янголи (чи вже й пора?)
Змести ╖х, мов пил, мов непотр╕б, сво╖ми крильми.
О, Боже, заклавши у мене любов до п╕знань, ,
В мо╖й голов╕ Ти тримав вс╕ т╕ реч╕ в миру.
Будь ласка, як можеш, даруй вже останн╓ з жадань:
Дозволь п╕знавати хоч щось ╕ тод╕, як умру.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 18.06.2021 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23336

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков