Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
Укра╖нськ╕ митц╕ – це потужна сила, яку не можна знец╕нювати…


СУМНА ОС╤НЬ
Наш╕ традиц╕╖


ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
Чи здатн╕ ми слухати, коли мистецтво промовля╓?..


МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
Автори представлених роб╕т - художники, як╕ п╕шли захищати Укра╖ну…


ПОРА НА В╤ДПОЧИНОК...
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 12.03.2021 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 12.03.2021
НАТАЛЯ ЯРЕМА: ЩО БОГ З’╢ДНАВ…

Ця Покрова об╕ймала землю сонячним пром╕нням, як сама Мат╕р Божа. Була теплою, гожою ╕ ласкавою, пахла сп╕лими яблуками ╕ виноградом, ос╕нню, але ще далеко не зимою. У церкв╕ було людно ╕ св╕тло. Св╕тло било у вс╕ в╕кна, виблискувало на золотих хрестах ╕ позолочених образах. Яскрав╕ сонячн╕ в╕траж╕ прийняли сьогодн╕ святково-величний настр╕й. Кольоров╕ моза╖ки в╕дтворювали усю врочист╕сть б╕бл╕йних под╕й: Р╕здва Христового, Благов╕щення, Богоявлення.
Били дзвони, дзвен╕ли дзвоники. Обличчя прихожан були рад╕сними, а разом з тим умиротвореними, легкими, св╕тлими ╕ святковим.
Посеред церкви стояла вона. Б╕лосн╕жне обличчя, чорне як смола волосся…╤ коси, от╕ коси…довг╕, як зм╕╖ вились-перепл╕тались. На голов╕ в╕нок з калини та жоржин. У карих очах якась незрозум╕ла туга, незв╕дана печаль. Сукня б╕ла, вишита великими червоними маками. Вона була схожа на саму Мат╕р Божу. Велична, горда, мила, сумна, чар╕вна, дивовижна.
╤ кожен, хто заходив до церкви, переходив б╕ля в╕втаря, хрестився, обертався ╕ зачарований ╖╖ красою, ставав навкол╕шки до образ╕в. Боже, яка краса!
Вона тримала св╕чечку в руках. Рука тремт╕ла. Св╕чка капала на тоненьк╕ пальчики. Кап-кап-кап. Гарячий р╕дкий в╕ск липнув до рук, але, зда╓ться, того не в╕дчувала. Стояла як ╕кона.
В╕н стояв б╕ля не╖. Затьмарений ╖╖ розк╕шною красою. Звичайний парубок, б╕лявий, середнього зросту. ╥╖ наречений…╤ н╕хто не пом╕чав його. Вона як сонце, а в╕н…
Корона над ╖╖ головою легенько тремт╕ла.
-Марто, та виходь вже зам╕ж! Ск╕льки будеш чекати свого судженого?
Марта см╕ялась у в╕дпов╕дь кожному:
-Ск╕льки треба-ст╕льки чекатиму! Людина ма╓ бути р╕дною! Щоб з нею отак легко ╕ просто. Щоб говорилось, см╕ялось, любилось! Щоб оч╕ були до болю р╕дними ╕ сонячними. Тод╕ людина щаслива!
-Так, так,- хитала скрушно у в╕дпов╕дь мама, тато бурчав, а р╕дна сестра пирснула:
- Просто вона вдалась на диво гарна! От ╕ перебира╓! Чекай на ту р╕дну людину до пенс╕╖! Може, дочека╓шся!
Марта знову усм╕халась сонячною усм╕шкою, жартувала у в╕дпов╕дь:
-Судженого конем не об’╖деш!
Таки не об’╖хала…
Коли в╕н прийшов перший раз, вона см╕ялась. Не на такого чекала все життя. Не на такого. З ним ╕ поговорити не було про що особливо. В╕н був приземленим ╕ простим. У очах не бачила сонця. У словах не чула любов╕. Зустр╕лись к╕лька раз╕в. Як зустр╕лась? Чому зустр╕лась? Дотепер не зна╓.
- Марто, виходь за нього. Жити будеш добре. Хазяйновитий Василь, дбатиме про тебе. А то що з ним нец╕каво… Ой , дитино, якби то с╕мейне життя полягало т╕льки у словах та любощах!
Р╕дн╕ таки вмовили ╖╖. Як не як, а д╕вчин╕ роки йдуть. Не дочека╓шся то╖ р╕дно╖ людини, до сорок чекай, а ╖╖ як не було, так нема.
- То кого ми ще чека╓мо? Вес╕лля вже готове! А першого дружби дос╕ нема. От молодь п╕шла!
- Зараз буде! Летить з Америки. Л╕так, кажуть , зап╕знився.
Молоду йшли викупляти весело ╕ рад╕сно. Жартували, що перший дружба прив╕з багато доляр╕в, тому може купити  тут усе! В╕н реготав. Красивезний, чорнявий, широкоплечий! Сонце см╕ялось у його очах.
 П╕дняв т╕ оч╕ ╕ побачив ╖╖…Вона стояла геть розгублена. ╤ розум╕ла з першо╖ секунди, що зустр╕ла ЙОГО, саме його. Того, якого чекала все життя. Втупила оч╕ в землю. Червон╕ла ╕ бл╕дла. Серце тр╕палось маленькою пташкою. Вона хвилювалась ╕ затамовувала подих.
 В╕н стояв мов вкопаний. ВОНА…Тож треба було ╖здити по св╕ту, здобути к╕лька осв╕т, знайомитись з тисячами д╕вчат. ╤ раптом тут зустр╕ти ту, яка перевернула його серце. Серце гупало мов скажене. Не знав, що з ним робиться. Хот╕в тримати ╖╖ маленьку ручку в сво╖й руц╕. Хот╕в доркнутись до ╖╖ волосся. Хот╕в…
Церква стояла святкова ╕ велична. Хори сп╕вали ангельськими голосами. Св╕чки гор╕ли яскравим полум’ям.  Люди усм╕хались довкола. Р╕дн╕ рад╕ли, що в╕ддають дочку зам╕ж.  Нарешт╕! На короваях красувались бузьки- птахи, що приносять рад╕сть у д╕м!
Корона тремт╕ла над ╖╖ головою…Сльози брин╕ли у двох пар очей…
Священик вийшов з царських вор╕т ╕ голосно промовив:
- Що Бог з’╓днав, того людина нехай не розлуча╓…
Св╕чка впала до н╕г…

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 12.03.2021 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23104

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков