Версiя для друку Обговорити в форумi

Алесь Біляцький, голова білоруського правозахисного центру «Вясна»
МИРНА АМПЛІТУДА І ПАРАДИГМА СПРОТИВУ – ЦЕ ПРАВИЛЬНО, ЦЕ ТА ЗБРОЯ, ЯКІЙ ЛУКАШЕНКУ НІЧОГО ПРОТИСТАВИТИ

Минулий місяць Білорусь провела в безпрецедентних для своєї новітньої історії реаліях, де головним символом став біло-червоно-білий прапор, головним гаслом – «Саша, йди!», а головним жахом – свавілля ОМОНу, тітушок, жорсткі затримання, побиття, катування та навіть викрадення людей. Незважаючи на це, в Мінську та інших містах протестна хвиля не стихає.
Отже, про поточну ситуацію в Білорусі, в першу чергу, правозахисну – Укрінформ поговорив з білоруським дисидентом, головою правозахисного центру «Вясна», колишнім кандидатом на посаду президента та політв'язнем (2011-2014), членом Координаційної ради опозиції Білорусі Алесем Біляцьким.

ЗМАЛЮВАТИ РЕАЛЬНУ КАРТИНУ ПО КІЛЬКОСТІ ЗАТРИМАНИХ НЕ ВИДАЄТЬСЯ МОЖЛИВИМ
- Пане Алесю, з початку протестів пройшло більше місяця, чи можете уточнити статистику на даний момент? Скільки людей було затримано за весь час, скільки залишилися під вартою?
- На жаль, змалювати реальну картину по кількості затриманих не видається можливим. Навіть у МВС, яке на сьогодні намагається залякувати людей об'ємами і масштабами, нерідко цифри «губляться». По Мінську, приміром, у силовому відомстві заявляли про майже 500 затриманих під час недільного маршу, 13 вересня. А вже наступного дня, 14 вересня, повідомили, що затриманих – понад 500 чоловік. І хоча на руках вони мають усі списки… Все робиться схвату. Запитаєте, то скільки ж було затримано, починаючи з 9 серпня? Гадаю, не менше 10-11 тисяч людей. З них – понад 1 тисяча пройшла через лікарні: були поранені або побиті до такого ступеня, що потребували медичної допомоги. Відносно тих, хто залишається під вартою, то скажу так: ця цифра постійно змінюється. У нас затримують людину, дають їй «сутки» і вона сидить, але… Інколи суд може відбутися аж через 72 години після затримання. Себто людину утримують три доби – і все по закону. І якщо 13 вересня у Мінську затримали понад 500 чоловік… Когось із них, звісно, одразу ж відпустили, виписавши штрафи. В першу чергу, це стосується жінок, які мають неповнолітніх дітей, а також інвалідів (їх по закону просто не можуть тримати на «сутках»). А от щодо інших… Кілька сотень продовжують сидіти по адмінці, очікуючи «справедливості» Феміди.
- Понад тисячу чоловік пройшло через лікарню? Багато важкопоранених, про які травми йдеться?
- Списки ми не публікуємо, це особисті дані. Все, що можу сказати – дуже багато людей з черепно-мозковими травмами, осколковими пораненнями, а також пораненнями від куль. Відірвані ступня, пальці, переламані ребра, обидві руки, пробита голова, пошкодження органів черевної порожнини – розірвані печінка і селезінка тощо. Крім того, є покази про зґвалтування хлопця дубинкою – пошкодження товстої кишки. Все зафіксовано.
- Пане Алесю, а що відносно загиблих та безвісти зниклих?
- На сьогодні точно відомо про трьох загиблих. Навіть у МВС оперують цією цифрою. Однак є ще три летальні випадки з високою долею ймовірності. Ми, правозахисники, маємо підозри, що ці люди також мали якесь відношення до протестів. Пам'ятаєте повідомлення про повішеного хлопця, якого знайшли в лісопосадці через 10 діб? Зараз ніхто не робить нормальної експертизи. Тому за нашими підрахунками – шестеро загиблих, з них – троє офіційно. А відносно зниклих безвісти, то зараз таких немає. Всі знайшлися або на тюрмі, або на волі, або… просто втекли.
- У середині серпня ви говорили, що політв'язнів у країні – більш як 200 чоловік. Зараз у списку на вашому сайті 57 осіб. Чи можете уточнити цю статистику?
-  Список постійно оновлюється. 200 чоловік – це приблизна цифра, це так званий «великий список». Ми точно не знаємо, скільки їх насправді – більше чи менше. Ми ще не рахували. Розумієте, інколи люди можуть сидіти по кілька місяців. Про них нічого не відомо. І якщо вони не активні, якщо їхні родичі бояться надавати інформацію – ці люди можуть «випливти» тільки під час суду. Або ж… Кілька днів тому трапився отакий випадок: на 16-річного хлопчину завели кримінальну справу, але його не «закрили», бо він лежав у лікарні. Зараз він перебуває в іншій країні – втік. Просто пішов з лікарні, не повернувшись. І цей хлопець був у нашому списку. Думаю, найближчим часом зробимо більш точний підрахунок відносно тих, про кого ми знаємо.
Список оновлюється постійно. Що не день – заводяться нові кримінальні справи. Звісно, не всі політичні, але… Зі свіжого, наприклад, 13 вересня на акціях протесту в Новополоцьку «люди побили міліціянтів». За яких обставин відбувся інцидент – ще з'ясовуватимемо. Скоріше за все, ситуацію самі ж правоохоронці спровокували. Але те, що людям світить «криміналка», що вони сидітимуть – факт. Щось схоже відбулося того ж дня у Мінську: затримали кілька чоловік, пред'являють напад на міліціянтів, мовляв, ледь не відібрали дробовий пістолет… Насправді, по тих кадрах, які ми бачили, такого не було. Просто хлопців показово вирішили покарати. Думаю, що ми визнаємо їх політв'язнями, навіть не чекаючи суду.
- Тобто, оті 57 чоловік з «малого списку» – це ті…
- Кого на сьогодні безсумнівно визнано політв'язнями. Троє з них – Іван Комар, Микита Ємельянов, Михайло Жемчужний – опинилися в цьому списку ще до старту президентської кампанії. Інші – вже під час.
- Які статті «найпопулярніші»?
- Якщо людину вирішили посадити, то спершу шукають під неї відповідну статтю. На першому місці – «Участь у масових заворушеннях» та «Організація масових заворушень» (ч.1 і ч.2 ст. 293 Кримінального кодексу), на другому – «Організація або активна участь у групових діях, що грубо порушують громадський порядок» (ч.1 і ч.2 ст. 342 Кримінального кодексу – Микола Статкевич, Сергій Тихановський, команда блогерів), і на третьому (чого, до слова, раніше не було) – «Заклики до дій, спрямованих на заподіяння шкоди національній безпеці Республіки Білорусь» (ч.3 ст. 361 Кримінального кодексу – члени президії Координаційної ради Максим Знак, Марія Колесникова, Лілія Власова та адвокат Колесникової Ілля Салей). Повний список «висить» у нас на сайті, й він, повторюся, постійно поповнюється.
МИНУЛОГО ТИЖНЯ ЗГОРИ СПУСТИЛИ НАКАЗ – "ФАС!", І ЖІНОК ЗНОВУ ПОЧАЛИ ЗАТРИМУВАТИ
- Повертаються жорстокість, побиття. Знову затримують жінок, в тому числі – досить жорстко. Чи є дані щодо цього? Який найчастіший алгоритм дій силовиків у цьому випадку – відпускають, заводять справи?
- Ви праві. Певний час спостерігалася така тенденція, коли жінок не чіпали: різноманітні перформанси, ланцюги проходили без затримань. Але минулого тижня згори спустили наказ – «фас!» – і по різних містах Білорусі жінок знову почали затримувати. Штрафують, дають «сутки» за участь в акціях. Думаю, влада це робить для того, щоби збити градус протестів. Протестів, в яких жінки беруть дуже активну участь. Це сильно проявилося під час суботнього маршу в Мінську, 12 вересня: затримали 100 осіб, з них 4/5 – жінки.
Згідно з адмінкодексом, якщо є неповнолітні діти, то жінок на «сутки» не садять, а – штрафують. А якщо дітей нема… От і весь алгоритм дій. Загалом на великих акціях стараються найперше затримувати чоловіків.
оворить про суворе покарання за участь неповнолітніх у масових акціях протесту. Наскільки це поширено? Наскільки відповідають законам дії самого Лукашенка у випадку з сином Миколою, озброєним автоматом?
- Влада насторожилася… Адже якщо хтось скалічать дитину – це моментально викличе величезну хвилю обурення серед білорусів. Щось схоже вже було у Гродно, коли броньований автомобіль силовиків в'їхав у легковик, в якому знаходилося троє людей, серед них – 5-річна дівчинка. Отже, з цієї точки зору влада намагається обмежити участь неповнолітніх у масових акціях, наголошуючи на безвідповідальності батьків. Зрештою, коли на демонстраціях нема дітей – демонстрації набагато легше розігнати.
Щодо заяв Генпрокуратури, то почали проводити зустрічі з батьками, погрожуючи при цьому: перше – оштрафувати, друге – забрати дітей. Звісно, поки що на рівні погроз, але… Все це звучить від представників державного органу, а тому, гадаю, до цього слід вкрай серйозно віднестися. Можливо, хтось дорікне, що, мовляв, у діях влади все ж є певна логіка, тому що мирні акції протесту часто проходять не зовсім мирно. Що ж, немирними ці акції робить влада, а не білоруський народ.
Стосовно 16-річного Миколи Лукашенка, який розгулював із бойовим автоматом… До цього інциденту є багато питань, але, боюсь, зараз на них точно ніхто не відповідатиме. Адже як говорить відомий вислів: те, що дозволено Юпітеру, не дозволено бику.
СПРАВИ ПОРУШУЮТЬ ПРОТИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ СТАЛИ ЖЕРТВАМИ ПОБИТТЯ З БОКУ СИЛОВИКІВ
- Люди подавали і, мабуть, продовжують подавати скарги на дії силовиків. Чи є якась статистика, відгуки від влади, а також – прецеденти залучення силовиків до відповідальності за «перевищення»?
- Справи порушують, але… Порушують проти скаржників, тобто звичайних людей, які стали жертвами побиття з боку силовиків. Загалом у Слідком надійшло понад 500 скарг, утім усе закінчується традиційними відписками. Очевидно, це політичне рішення. Лукашенко наче й говорив про те, що кожен подібний випадок обов'язково буде розслідуваний. Але водночас він наголошував, мовляв, своїх – ОМОН – в образу не дамо. Саме останнім його словам тут схильні вірити більше. Думаю, що навіть якогось формального провадження не варто чекати. Отже статистика щодо притягнення силовиків до відповідальності за «перевищення» – нуль.
- А чи є статистика за показниками затримань, адмінарештів, кримінальних справ у регіональному розрізі (по областях, по містах)? Чи є тут якісь закономірності, можливо, «аномалії»?
- Ніяких «аномалій» немає. Повсюди рівномірно виконуються накази. Десь це робиться більш старанно, десь – менш… Але по кількості затриманих – жодних відмінностей. Принаймні, я їх не бачу. По всіх областях були як дні сплесків, так і дещо «спокійніші» дні. Гадаю, це залежить від централізованого наказу. У Бресті, наприклад, 13 вересня затримали близько 100 чоловік, у Вітебську – лише 14. Чому? Можливо, через те, що в Бресті вийшло більше людей. Не знаю. Утім, повторюся, затримують усюди.
- На вашу думку, як впливають подібні дії силовиків – жорсткі затримання, арешти, адміністративні та кримінальні справи – на протестувальників: відбивають бажання виходити на вулицю чи, навпаки, «піднімають градус»? Чи реальна радикалізація протесту?
- Після виборів влада поставила собі ціль приглушити масові протести, збити хвилю невдоволення ще в зародку, збити досить жорстко. Утім, ані в перші, ані в наступні дні нічого не вийшло. Переповнені тюрми, тисячі арештованих… Світом масово розповсюдилися факти про побиття, знущання та катування, і все – машина зламалася, вона зупинилася на якийсь час. Але ненадовго… Протягом останніх тижнів, а особливо перед поїздкою Лукашенка на зустріч до Путіна, репресивна машина «жорсткої руки» знову включилася. Почали виднітися певні ознаки радикалізації протесту. Через це Світлана Тихановська навіть звернулася до людей, наголосивши, що білоруський протест має виключно мирний характер. Ну, особисто я двома руками її підтримую. Мирна амплітуда і парадигма спротиву – це правильно. Це та зброя, якій Лукашенку нічого протиставити. От затримали сотню чоловік – вийшли тисячі, затримали тисячу – вийшли десятки тисяч. Ну, побачимо, у кого більше терпіння і наполегливості. Гадаю, білоруський народ вибрав правильний шлях спротиву. Головне – не звернути тепер із нього. І щоби якомога більше людей долучалося, бо лиш тоді буде ефект.
- Після першої хвилі жорстоких затримань співробітники різних силових органів почали публікувати в соцмережах дописи про звільнення з роботи. Що зараз про це відомо?
- На сьогодні серед силовиків явного розколу немає. Принаймні, поки що. Утім внутрішнє невдоволення зріє. Всі чудово розуміють: раптом що – Лукашенко сяде в літак і втече, а вони… Їм доведеться за все відповідати. Отже, на сьогодні я би виділив дві умовні групи: перша – готова беззаперечно виконувати усі накази (це ОМОНівці, загони по боротьбі з організованою злочинністю, ну, ті, що в цивільному, в масках і з дубинками), друга – за краще постоїть в сторонці.
МИ НАПОЛЯГАЄМО, ЩОБ ПОЛІТИЧНІ САНКЦІЇ БУЛИ ЯКОМОГА ПОВНІШІ Й ШИРШІ
- Нещодавно, виступаючи на засіданні підкомітету Європарламенту з прав людини, ви закликали ЄП та інші євроінституції посилити тиск на владні структури Білорусі, надати допомогу громадянському суспільству, зокрема затриманим. Наскільки вас почули? Чи достатньо уваги подіям у Білорусі приділяє світова спільнота, в тому числі правозахисна? Реакція достатня?
- Система прийняття рішень в Євросоюзі доволі повільна. Думаю, українці як ніхто інші про це добре знають: як у 2014-му все розгорталося, як було важко Німеччині відмовитися від бізнесу з Росією й так далі. Тим не менш, якось просунулося це діло. Гадаю, що зараз ми також стикаємося з чимось подібним. Це не швидко, але в правильному напрямку.
Відносно тиску… На сьогодні в ЄС розглядаються політичні санкції. Ми наполягаємо, щоби ці санкції були якомога повніші та ширші. Щоби всі, хто причетний до фальсифікації виборів, хто брав участь у катуваннях, – потрапили в «чорні списки». Поіменно і надовго. Злочини проти людяності – безстрокові. І все те, що відбулося й продовжує сьогодні відбуватися в Білорусі, треба фіксувати й на міжнародному рівні. Утім, є одне важливе «але» – це наші олігархи або наближені до Лукашенка.
Ми роками наголошуємо на тому, що Лукашенко не надійний партнер, він – ситуативний союзник. Сьогодні тисне руку, а завтра…
Економічно їх непросто «придушити». Тому що на Заході вони нічого не мають, не їздять туди, вони – розвернуті в бік Росії. Себто я веду до того, що від економічних санкцій буде якийсь ефект, але мінімальний. А от політичні санкції… Це важливо, тому що, як я вже казав, людина потрапить у «список» і залишається там.
Ну, і не менш важливо, щоб Україна також запровадила відповідні санкції. Тому що йдеться не тільки про стабільність Білорусі. По суті, весь північний фланг України – відкритий. Це небезпечно, це серйозний виклик, це – реально. Ми роками наголошуємо на тому, що Лукашенко не надійний партнер, він – ситуативний союзник. Сьогодні тисне руку, торгівлю між країнами розвиває, в груди б'є, що Білорусь – нейтральна, що російські танки не пройдуть і так далі, а завтра…
На жаль, ваші президенти чомусь постійно хочуть дружити з Лукашенком, забуваючи при цьому, що в Білорусі порушуються права людей, що в Білорусі проблеми з демократією. Це стратегічна помилка України. Ще раз повторюю: білоруська влада – не ваш надійний партнер. Ваш надійний партнер – це білоруське демократичне суспільство, яке на сьогодні перебуває в опозиції. От йому – білоруському суспільству – Україна і має допомагати. Зрештою, може це зробити, тому що Україна – це держава, а не урядова організація, як ото ми.
- Тобто реакція недостатня…
- Світове співтовариство, в першу чергу ЄС та США, має посилити свій тиск, у будь-який спосіб зупинити хвилю репресій, яка в Білорусі досягнула небачених масштабів. Зараз у нас серйозна гуманітарна криза, яка зачепила фактично всі сфери суспільства: під прицілом робітники, вчені, артисти, політичні діячі, ба, навіть релігійні… Так, реакція недостатня.
- Наскільки вплине зустріч Лукашенка і Путіна на розвиток ситуації найближчим часом, зокрема, до 9 жовтня (крайній термін призначення інавгурації), 5 жовтня (закінчення нинішніх президентських повноважень Лукашенка)?
- А як проводити інавгурацію, коли тисячі людей просто ненавидять Лукашенка, а мільйони – не сприймають його як президента? Думаю, ця зустріч скоріше була про заручення економічною та політичною підтримкою. І Лукашенко це отримав. Кредит на 1,5 мільярда доларів… Можливо, ці гроші дадуть якусь передишку, але точно його не врятують, бо їх попросту не вистачить. Білоруська економіка дуже збиткова, не ринкова, вона не вигідна, коротше кажучи. Одначе, не лише в економіці справа. Утім, можна тільки здогадуватися, що ймовірно стоїть за цими грошима? 1,5 мільярда… Москва дала чіткий сигнал, що, мовляв, вони готові підтримувати режим Лукашенка, незважаючи ні на що. Лукашенко вигідний, він зручний для росіян. Лукашенко – стратегічний партнер, як у політичній, так і військовій сферах. Лукашенко захищає інтереси російської культури, шляхом пригноблення власної – білоруської. Лукашенко – просто маріонетка в руках Кремля. Так, інколи Лукашенко свариться з Путіним, тому що просить набагато більше, аніж той може дати (як-не-як, у Росії також проблеми з економікою). Та водночас, ці два «сучі сини» завжди можуть домовитися між собою… Білоруська влада перетворилася в напівфашистську хунту, яка тримається на багнетах, дубинках і колючому дроті, тримається на допомозі від чужої держави. Ця влада політично не самостійна. Що далі – важко сказати. Попри те, особисто мене дуже тішить настрій білорусів, які піднімають питання демократії, прав людини, незалежності держави… Вони тверезішають і, головне, не збираються здаватися! Жыве Бєларусь!
Мирослав Ліскович

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 18.09.2020 > Тема "З перших уст"