Версiя для друку Обговорити в форумi

У квітні 2021 року виповниться 110 років від дня народження нашої славної кримсько-полтавської землячки, видатної вишивальниці, Героя України Віри Сергіївни Роїк. Читачі «Кримської світлиці» знають, як багато уваги приділяла газета творчості Майстрині.
Це саме «Світлиця» першою порушила питання про створення музею української вишивки імені Віри Роїк в Сімферополі. Після численних перепон музей врешті було створено, він функціонує й сьогодні. Піднімалося також питання про встановлення пам’ятника вишивальниці в кримській столиці, але, на жаль, тоді не вирішилося, а тепер у Криму ставлять зовсім інші пам’ятники…
Готуючись до ювілею В. С. Роїк, «Кримська світлиця» вирішила поділитися з читачами думками Майстрині про українську вишивку, якій вона присвятила все своє життя. А це зовсім немало – майже 90 років.
Цей матеріал надав «Світлиці» син вишивальниці – Вадим Михайлович Роїк, який знайшов його в архіві матері. Судячи з усього, нарис про вишивку був підготовлений нею ще у 80-х роках минулого століття, але, як нам здається, він не втратив актуальності і буде цікавим читачам й сьогодні.

(Продовження. Початок у №№25-27 «КС»)
Вражають своєю яскравістю та багатобарвністю вишивки гуцульських та закарпатських митців. У Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській та інших областях переважають геометричні малюнки, виконані низзю або хрестиком, і рідше зустрічаються рослинні орнаменти. Характерною особливістю вишивки західних областей України є їх виключна різнобарвність. Навіть окремі села, маючи близькі за характером орнаменти вишивки, помітно відрізняються їх колірністю. Так, наприклад, жовтогаряча гама гуцульських вишивок с. Космач Івано-Франківської області співіснують з чорно-фіалковими чи зеленими вишивками Кутського району, та темно-червоним кольором дрібних пістинських вишивок, виконаних хрестиком або низзю. Це щодо характеру орнаменту, кольорів і технік народної вишивки окремих областей і районів.
По-різному в різних областях України складаються й орнаментальні мотиви. Так, наприклад, завжди легко відрізнити полтавські жіночі сорочки, на рукавах яких, від горизонтальної вишитої смуги, у верхній частині рукава – уставки, вишивка розміщена вертикально рядами часто у вигляді стилізованих гілок, завжди спрямованих вгору. На волинських жіночих сорочках таке ж розташування гілок різниться протилежним напрямом.
На Чернігівщині для декоративного оздоблення рукавів нижче уставки часто застосовується вільна розкидна композиція, укладена з окремих, розташованих у шаховому порядку елементів, що властиво також для вишивок Київщини і Полтавщини. Іноді вкривають рукав чернігівських жіночих сорочок вертикально, паралельно розташованими орнаментальними смугами або легкими, як мереживо, суцільними візерунками. Повною протилежністю такому ніби ажурному рішенню розташування візерунка можуть бути жіночі сорочки Закарпатської та Івано-Франківської областей, де рукав дуже часто зашивається також суцільним дрібним, але дуже густим насиченим орнаментом. Дуже ефектні і декоративні жіночі сорочки Тернопільської і Чернівецької областей, на рукавах яких вишивка укладається паралельними косими смугами.
Прослідкувавши таким чином в якійсь мірі способи розміщення орнаменту на одних тільки жіночих сорочках різних областей України, можемо зробити висновок, яку величезну кількість прийомів декорування, з точки зору розташування орнаментів, виробили українські вишивальниці. Але не дивлячись на те, що вишивки кожної з вищезазначених областей і районів мають свої характерні ознаки, типовий для певної місцевості малюнок, своєрідну композиційну трактовку, кольорову гамму і способи шиття, при всій відмінності своїй і надзвичайній різноманітності – українські народні вишивки мають яскраво виражений єдиний національний стиль. Всі вони відзначаються своїм витонченим орнаментом, багатством і благородством кольорів, надзвичайною декоративністю і віртуозною технікою виконання.
З'явилося дуже багато найрізноманітніших предметів, оздоблених вишивкою, таких як жіноча сумка, футляр або закладка для книги, невеликі подарункові речі – сувеніри та багато-багато інших виробів, потрібних, красивих і зручних в користуванні. Збільшення асортименту виробів художньої вишивки, поява нових об’єктів для її використання, дало новий поштовх розвитку орнаментального мистецтва, привело до створення нових композиційних рішень, ще більшого використання «дзвінких», радісних фарб, застосування нових технік. Прикладом цього є вишивки, виконані машинною технікою, тамбурним або ажурним швом, які зараз включені до асортименту художніх вишивок артілей. Використовуючи кращі зразки народної орнаментики, вишиваючи машиною, вони дають дешеві, і в той же час декоративні мистецькі вироби.
Цікавими зразками творчого освоєння техніки виконання і переробки малюнків подільських рушників в новому асортименті виробів можуть бути такі роботи, як ширма, виконана за ескізом О. В. Кулик, наволочки на диванні подушки, скатертини роботи художниць П. О. Березовської, М. А. Сенюк та ін.
Прикладом нового в розвитку української вишивки можуть бути і вишиті панно. Створення великих декоративних панно, в яких вдало використані кращі рушникові орнаменти і техніка рушникового шва – прекрасне свідчення живого зв’язку сучасного мистецтва з минулим. Багато хороших, цікавих панно виконано нашими вишивальницями. Як правило, вони вишивають на сірому суровому або білому грубому полотні червоними нитками, що надає їм особливої виразності. Щодо орнаментації, це частіше центральна загальна композиція, яка розміщується погоджено з формою предмета. Іноді художник ділить площину на кілька частин, заповнюючи кожну з них окремо, часто різними за малюнком орнаментами, роблячи при цьому наголос на центральній частині, надаючи їй головної декоративної сили. Особливої уваги заслуговують панно художниці А. Д. Бушен. Твори Бушен позначені величезним багатством і в той же час простотою, ясністю і чіткістю художньо-композиційних будов, красою орнаментальних малюнків, симетрією й ритмом їх розташування.
Художникові замало тільки фантазії і смаку, необхідно знати закони композиції, відчувати пропорції, гармонію барв. І це добре знає А. Д. Бушен. Але це ще не все. Коли дивишся на її роботи, бачиш, скільки щирої любові, захоплення, скільки інтуїтивного розуміння декоративних задач в сміливих лініях малюнків цих жанрів. Бачиш, як весь свій багаторічний досвід, всі знання, всю свою зіркість і спостережливість вкладає художниця в свою роботу.
Крім великої кількості різноманітних нових виробів утилітарного призначення, оздоблених вишивкою рослинних або геометричних малюнків, вишивальниці в останні роки створюють і орнаментально-тематичні твори. Щоб засобами орнаментального мистецтва розповісти про своє нове життя, про свою любов до Батьківщини, про дружбу народів в нашій країні. Збагатити своє мистецтво новим змістом, новими ідеями, зробити його цілеспрямованим. І вирішують їх. Народні художники, вишивальниці знаходять такі орнаментальні мотиви, які символічно передають думки авторів. Народна орнаментика збагачується новими елементами. Стилізоване колосся жита, пшениці та інше органічним елементом уміло вплітають в рослинну та геометричну орнаментику. В композиціях вишивок використовують тепер визначні дати історії, цифри, лозунги, написи, цитати, які в сполученні з народним орнаментом значно розширюють художні можливості творів, збагачують їх зміст.
Так, декоративно-тематичні панно Е. Є. Талащенко «І. Франко», «Мир у всьому світі», «Думи мої, думи» і багато інших творів можуть бути прекрасними зразками української орнаментально-тематичної вишивки цього нового і цікавого жанру мистецтва художнього вишивання.
Певного розвитку набули в українській вишивці, особливо в післявоєнні роки, портретні і сюжетні твори. Але далеко не всі вони відповідали і відповідають вимогам, що стоять перед мистецтвом декоративного вишивання. Ми не проти тематичної вишивки взагалі, вишивки творчої, яка несе в собі і суто національні риси, хоча треба відмітити, що сюжетна вишивка не властива взагалі українському народному мистецтву.
Проте, нам доводиться зустрічати багато вишивок, виконаних з листівок, репродукцій картин, з портретів, створених художниками. Звичайно, проти таких суто натуралістичних і портретних вишивок, які є простим копіюванням, імітацією живопису і не мають тому ніякої художньої цінності, як твори художньої вишивки, ми заперечуємо категорично. Такі роботи починають носити в якійсь мірі характер станковості, втрачаючи те прекрасне і необхідне, що становить їх специфіку – творів художньої вишивки, не знаходячи при цьому нових художніх якостей. Виконуючи такі роботи, вишивальниці, які перетворюються на простих технічних виконавців, не рахуються з природою образотворчих засобів художньої вишивки, з особливостями її художньої мови, замінюючи чудові народні орнаментальні вишивки поганими копіями портретів і картин.
Тут до речі було б згадати і про такі вишивки, як різні замки, котики у кошиках, голови оленів, виконані так званим «болгарським» хрестиком, натуралістичне зображення квітів та ін., які, на жаль, існують у нас в побуті. Важко навіть віднести їх до якогось певного виду вишивок. Це і не тематичні, і не орнаментальні, декоративні твори. Художня макулатура – ось вірне їх визначення. І вже ніяк не можна миритися з тим явищем, що хоч і дуже рідко, але ви ще можете зустріти іноді такі вишивки навіть на виставці. На жаль, різні такі малюнки для вишивки виготовляються деякими артілями і надходять для продажу в наші магазини. Таким чином, артілі масово виготовляють те, чого не слід було б робити зовсім.
На цій проблемі зараз загострена увага мистецтвознавців і ведеться рішуча боротьба з усіма міщанськими проявами в мистецтві, з метою в якомога стислі строки покінчити з випуском і розповсюдженням цієї антихудожньої продукції.
Треба сказати, що натуралістичне зображення квітів: маки, волошки, троянди, вишиті різнокольоровими нитками, навіть на таких предметах, як рушники, фартухи, безрукавки – рідко, але все-таки можна зустріти зараз у вишивках деяких сіл або навіть районів України, на Одещині, наприклад, та ін. Про такі вишивки ми говоримо, що вони не народні, не витримані в національному стилі, хоч нам іноді й заперечують. Як не народні? Це вишивки якогось там певного району чи села, виконані народними вишивальницями! Але «не все в народі народне». Ці слова російського революціонера-демократа М. Добролюбова про деякі існуючі в народі пісні, глибоко справедливі і цілком прийнятні і для згадуваних вишивок. Іноді звичайну неумілість намагаються підвести під поняття простоти форм, елементів народного орнаменту, яка дійсно йому властива. Але не всякий примітив, як ще думають окремі люди, - це вже народність. «Примітив», якщо він позбавлений певних рис, що визначаються принципами народності в мистецтві, нас не може задовольнити.
Народним вишивкам, народному і декоративно-прикладному мистецтву не властиві натуралістичні рішення малюнків. Лаконізм, стриманість і, головне, творча переробка орнаменту в напрямку спрощення натури і стилізації мотивів – властиві орнаменту всіх видів мистецтва. Орнамент в народному мистецтві ніколи не був раптовим, надуманим. Всі його елементи взяті безпосередньо з природи, завжди підкорюються також вимогам матеріалу, інструмента, з допомогою якого здійснюється декор, змінюють свою натуральну форму, але завжди зберігають при цьому близькість природи, а тому і живе їх сприйняття.
Якими ж саме повинні бути художні вишивки, на що треба орієнтуватись, які завдання стоять перед вишивальницями? Тут у нагоді можуть стати знання принципів народного мистецтва.
Насамперед, народне мистецтво завжди було реалістичним в своїй основі. В його творах, в зрозумілих народу узагальнених формах передавались характерні явища дійсності, почуття і думки народу. Тому народне мистецтво завжди, на кожному етапі свого розвитку було сучасним. По-друге - утилітарність предмета. Народ ніколи не творив мистецтво заради мистецтва. Навпаки, він потрібні йому в побуті речі оздоблював вишивкою, різьбою та ін. Тому кожна річ була не тільки прикрасою, не просто красивою, а красивою і утилітарно корисною, а значить, і зручною.
І нарешті, народним митцям завжди було властиве чуття матеріалу. Тому твори кожного окремого виду народного мистецтва завжди були «самі собою», не підроблювались під якийсь інший матеріал або техніку. В них завжди існував тісний зв’язок і погодженість декору предмета з його формою.
Про це завжди потрібно пам’ятати і народним вишивальницям. Головним чином вони повинні спрямовувати свою творчу діяльність на створення нових цікавих вишивок. Підпорядковувати їх потребам сучасності. Сучасність за змістом і формою. Це одна з найбільш важливих вимог, що стоять перед кожним твором народного мистецтва, а значить, і художньої вишивки. Вислів про те, що збірки народних казок, пісень, повинні відповідати своєму часу, бо інакше вони перестають бути народними, можна повністю віднести і до мистецтва художньої вишивки. Саме тому вишиті принци з принцесами та інші вишивки, які не відповідають ні змістом, ні технікою народній вишивці, ми вважаємо не народними, не цікавими.
Ніколи не треба вишивати речі, які не мають ніякого застосування. Кожен твір художньої вишивки повинен бути цілеспрямованим. Цілком актуальною є зараз проблема створення цілих гарнітурів, оздоблених художньою вишивкою для житлових приміщень, громадських приміщень, дитячих кімнат. Більше треба працювати над дитячою тематикою, розробляючи композиції з елементів орнаменту, близьких і зрозумілих дітям та ін.
Художникам, що створюють малюнки для вишивки, народним митцям, любителям художньої вишивки весь час потрібно пам’ятати про те, як український народ, створюючи свою національну культуру, завжди боровся за чистоту стилю. Треба вишивати так, щоб було видно, що це вишивка, а не малювання, використовувати досвід митців попередніх поколінь.
Прекрасними зразками творчого використання народних традицій можуть бути, серед величезної кількості інших творів, – жіночий жакет А. Г. Ляхової, жіночі плаття і блузки М. В. Федорчак-Ткачової і багато-багато інших. В цих роботах чудово сполучені характерний для народного одягу крій з сучасними модними силуетами і лініями. Елегантні і красиві, вони оздоблені художньою вишивкою, виконаною за мотивами українського орнаменту.
Таким чином, ми з’ясували, на що повинні орієнтуватись майстри і любителі художнього вишивання, а значить, і люди, які його пропагують. Красиве в побуті, сучасне, національне - так зараз стоїть питання. А вчитись є на чому. Одна тільки колекція творів художньої вишивки, що зібрана в наших музеях українського мистецтва і налічує тисячі експонатів, – може бути і стала своєрідною школою мистецтва вишивання. Велика і цікава, справжня скарбниця творів народної художньої вишивки, вона привертає до себе постійний інтерес і увагу не тільки звичайних глядачів. До неї часто звертаються студенти, художники, мистецтвознавці, народні майстри і просто любителі вишивки. Неперевершені своєю художньою цінністю, сповнені якоїсь особливої чарівності, народні вишивки різноманітні в асортименті, чудові в кольорах, майстерно виконані, вони є переконливим свідченням високого рівня сучасного мистецтва вишивання.
Коли опиняєшся серед цих творів, здається, що потрапляєш у весняний квітучий казковий сад, що це сама природа - чудова, рідна, українська, яка немов оживає в цих творах. Розташовані в шафах, на стендах, вітринах, народні вишивки жовтогарячі, ніжно-блакитні, білі, червоні, зелені - розквітають вони перед тобою, як чудові квіти. Це і є квітування величних за силою народних талантів.
(Продовження буде)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 10.07.2020 > Тема "Душі криниця"