Версiя для друку Обговорити в форумi

ОСОБЛИВИЙ ЧЕТВЕР
Чистий четвер — особливий четвер напередодні Великодня, як і п'ятниця та субота. Він належить до страсних днів, коли потрібно строго постити. Деякі миряни навіть відмовляються від риби та олії, що дозволено у строгі пісні дні, харчуються хлібом і водою.
Та найважливіше у Чистий четвер побувати ввечері на Службі Божій у церкві, після якої відправляються Страсті Христові. Миряни запалюють свічки, лампадки і живий вогонь несуть додому. Він, вважають, як і молитва, очищає від лихого.
У Чистий четвер або Великодню суботу за звичаєм печуть паски (у п'ятницю забороняється пекти не лише паски, а й хліб, принаймні, такого принципу дотримуються господині у селах Галичини). До Чистого четверга годилося прибрати у хаті, попрати, помазати, побілити, помити вікна й усе начиння, навести лад та порядок у господарстві. В цей день (або в суботу) прикрашали хату чистими рушниками, застеляли стіл скатертиною, запалювали під образами свічку чи лампадку, принесену з церкви, і молилися.
Хворі на шкірні недуги ходило до схід сонця купатися до річки чи ставка. Вода Чистого четверга вважалася цілющою і змивала всілякі хвороби.
В цей день можна було займатися всіма господарськими та побутовими справами, без обмежень. Якщо вже був час посівної, то намагалися посіяти хліб. Він мав бути чистим, кукіль його не зіпсує.
У Чистий четвер обпалювали в печі грудку солі. Нею солили всі великодні страви, додавали до пійла худобі, щоб вберегти від напастей. Вважали, що ця сіль допомагає людям, хворим на шлунок чи печінку. Водою, підсоленою цією сіллю, поїли наврочених дітей.

ПЛАЩАНИЦЯ: ПРИЙДІМО ДО ГРОБУ ГОСПОДНЬОГО!
Остання п'ятниця перед святом Воскресіння Христового зветься Великою, Страсною. У народі цей день інколи називають Плащаницею. Така назва пов'язана з головною подією, яка відбувається у храмі. Та й не тільки в храмі, а й в душах вірних ревних християн.
Плащаниця символізує полотно, в яке був загорнутий Ісус Христос після зняття з Хреста, на якому його розіп'яли. На полотні залишився відбиток образу Спасителя.
Це єдиний день у році, коли у церкві не правиться Служба Божа. Є лише вечірня з винесенням Плащаниці. Її, зазвичай, виносять у другій половині дня, іде обхід довкола церкви. Несуть плащаницю за чотири кінці священики або старші парафіяни. Після її покладання на спеціально встановлений стіл у храмі, вірні приступають до неї, б'ють поклони, моляться і побожно цілують.
Власне, Плащаниця - символ Гробу Господнього. Тож стіл, на який вона покладена, прикрашають квітами, запалюють лампадки. Цілодобово чергують діти - наймолодші парафіяни храму, тримаючи у руках запалені свічки.
Від  Страсної п'ятниці до Великодньої неділі - свята Воскресіння Христового двері храму не зачиняються цілодобово, щоб кожний з мирян будь-якої години (навіть повертаючись пізно вночі з роботи) міг приступити до Плащаниці.
Її винесення і поховання відбуваються у свято Великодня.
У Страсну п'ятницю не можна займатися важкою фізичною працею (рубати дрова, щось майструвати, орати землю тощо), навіть ні шити, ні прясти.
Родина сідала до обіднього столу, де були лише пісні страви з городини, тільки після виносу Плащаниці.
Тим паче, у Страсну п'ятницю не можна веселитися, співати. Бо хто заспіває у Передвеликодню п'ятницю - той заплаче на Великдень...

ВСЯ ПРИРОДА ВОСКРЕСАЄ!
За всіма церковними канонами, Великдень — найважливіше релігійне свято, встановлене на честь Воскресіння Ісуса Христа. Святкують його три дні поспіль - від неділі до вівторка. А весь тиждень називають Світлим.
Після закінчення Служби Божої священик освячує паску, яйця, ковбаску, шинку, сир, масло, крашанки, писанки... Вітати зі святом та христосуватися починають одразу після Богослужіння. А після освячення пасхального кошика обмінюються яйцями, крашанками, писанками. Перше яйце, яке отримали зі словами «Христос Воскрес!», за народним повір'ям, має найбільшу магічну силу.
Свято Воскресіння Ісуса Христа у народному побуті ввібрало в себе безліч давніх дохристиянських звичаїв і вірувань, пов'язаних з воскресінням природи після зимового сну. Тож Воскресіння Христове і радісне вітання «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» - це і вітання всьому сущому, природі. Кажуть: «На Великдень сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскресає...».
До цього дня в Україні завжди печуть паски - обрядовий хліб, печуть і солодку паску (особливо для дітей), готують сирну паску з родзинками. Добрий звичай - фарбувати крашанки і писати писанки. Серед орнаментів, за народною традицією, переважають геометричні, рослинні, тваринні та предметно-побутові (наприклад, віконця). Найпоширенішими є баранячі роги, огірочки, рожі, олені, коники, гусячі лапки, риби, дерево життя (нагадує тризуб), коло (символ сонця) тощо.
Писанкарство бере початок із сивої давнини. Писанку поправу називають символом зародження життя на землі. Легенди твердять, що з неї почався світ.
З паски і крашанки починали великодній сніданок. Червону крашанку опускали у воду, якою вмивалися діти й дорослі, щоб «красними бути, гарними і здоровими».
Побутувало повір'я: висушені крихти й вершечок свяченої паски допоможуть від хвороб людині й худобі. На Галичині й у Карпатах сіяли крихти по городу, після чого мали вирости квіти «маруньки» (різновид ромашки), які також наділені цілющими властивостями. Одну з пасок тримали на столі протягом тижня, до Провідної неділі, щоб «добре родила пшениця».
Великодні свята годі уявити без дитячих ігор та забав, розваг, хороводів з веснянками та гаївками, у яких, з-поміж іншого, знову ж таки звучать вітання весні, воскреслій природі. Починалися вони, як правило, після спільної сімейної обідньої трапези, на церковному подвір'ї. А от молодь збиралася окремо на весняні вечорниці, так звані «вулиці». У неї були свої інтереси, звичаї та традиції. Не обходилося без дарування писанок і крашанок, у понеділок та вівторок, жартуючи, обливалися водою...
У свято Христового Воскресіння не змовкали церковні дзвони. Існує легенда: якщо люди перестануть писати писанки, вітатися та відповідати «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», дзвонити на Великдень у дзвони, то сатана полонить світ.
Великдень - це і час поминання померлих. Люди відвідують цвинтар, моляться на гробах рідних, близьких, знайомих, відправляють спільні молебні за участю священика. Зі спочилими у Бозі також вітаються «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!».
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 17.04.2020 > Тема "Душі криниця"