Версiя для друку Обговорити в форумi

1. Стан системи національної безпеки в Україні.
Вирішення проблеми виживання людської цивілізації на планеті Земля в умовах існуючих в природі небезпек, чи то від глобального потепління, чи то від космічних об’єктів, чи то від глобальної економічної кризи, об’єктивно вимагають єднання зусиль усіх країн для вироблення єдиних загальних підходів до формування систем забезпечення задоволення як власних національних інтересів, так і інтересів усього людства у спільній протидії виникненню загроз існуванню людської цивілізації.
В цій ситуації само собою виникають питання щодо системи національної безпеки: чому всі негаразди і кризи навалюються на Україну зненацька, чому в країні не працюють запобіжники проти дестабілізації політичної і економічної ситуації?
Відповідь проста: немає в Україні системи національної безпеки, а усі її складові елементи працюють в ручному режимі управління високих посадовців.
Ці небезпеки проявляються у різний спосіб, наприклад, є небезпека девальвації гривні, є небезпека банкрутства деяких банків через неспроможність громадян України гасити борги за кредитами, є небезпека підвищення цін на товари загального споживання. Але це ще не загрози, оскільки Український народ живе, працює, розважається!
Тож треба розуміти, що небезпеки існують реально, а за певних умов вони стають загрозами.
Треба ще розуміти, що загрози можуть бути не національній безпеці, а конкретним національним інтересам. Тому потрібно протидіяти саме процесу перетворення існуючих небезпек у загрози задовольнянню конкретних національних інтересів. Для цього створюється і має працювати система національної безпеки. Треба, врешті решт, замислитись над тим, що в українській мові є три поняття: «безпека», «небезпека», «загроза» і зрозуміти, що поняття загроза та безпека є протилежними і взаємно заперечують одне одного: якщо є безпека, то немає загрози, а якщо є загроза – немає безпеки.
Безпека досягається контролем тенденцій розвитку небезпеки і заходами для зменшення їх розвитку.
Таким чином, оскільки небезпеки в природі існують завжди і лише за певних умов перетворюються на загрози, то система безпеки має здійснювати запобіжні заходи із перетворення небезпеки на загрозу. Якщо ми чуємо від високопосадовців про наявність багатьох загроз, то це говорить про їх некомпетентність і провідсутність системи національної безпеки.
Для створення системи національної безпеки потрібні фахівці, які володіють стратегічним мисленням, здатні забезпечити системну роботу щодо виконання державою своїх довгострокових функцій всебічного забезпечення стабільності процесу задовольняння національних інтересів.
2. Виборча система як складова національної безпеки.
Проблема фаховості влади в незалежній Україні існує давно. Особливо вона загострилася, коли владоможці наголосили, що міністри – це політики. Відтоді міністерські крісла стали омріяною метою політиків, які зрозуміли, що через міністерство можна відмивати величезні кошти з державного бюджету та лобіювати інтереси певних владних кіл. Таким чином в Україні зросла небезпека тотальної корупції.
Ситуація у владі ще більше погіршилася з прийняттям виборчої системи на пропорційній основі за списками політичних партій. Відомо, що до списків, а відтак і до Верховної Ради України потрапили люди з слабкою як загально освітньою, так і фаховою підготовкою. Частина цих людей потрапила до Кабінету Міністрів, до міністерств і інших центральних органів виконавчої влади, до судової гілки влади, що стало передумовою послаблення державної влади і зростання рівня корупції. А безглузде протистояння протягом останніх 5 років між президентом України і прем’єр-міністром та марафон з утворенням парламентської більшості стали причиною зростання рівня небезпеки для існування державного суверенітету України.
Така ситуація стала можливою в Україні внаслідок бездіяльності системи національної безпеки, тобто внаслідок відсутності належної протидії з боку держави усім існуючим небезпекам для задоволення національних інтересів.
Для України результатом посилення цих небезпек протягом останніх 5 років стали: суттєве падіння міжнародного іміджу та виникнення проблем з надходженням іноземних інвестицій. Всередині країни стали звичними тотальні порушення конституційних прав людини, особливо – майнових, виник спалах корупції та активізувався криміналітет. Прихід до влади непрофесіоналів через закриті партійні списки призвів до тотальної кризи державного управління та до важкої економічної кризи, що однозначно переконує: виборчу систему потрібно терміново змінити на користь народовладдя.
Громадяни мають знати, кого вони обирають, які у кандидата моральні і ділові якості, які результати його діяльності. Люди мають самі зробити висновок, чи виправдає їх довіру той чи інший кандидат. Врешті решт, має бути якісний конкурсний відбір фахівців на високі державні посади, а не результат дії піар технологій. Більш прозорими має бути робота виборчих комісій. Врешті решт, державну політику мають рухати високоморальні фахівці, які стоять поза впливом політичних партій і політичних ідеологій. Для них, як і для держави, ідеологія має бути одна: інтереси людини, інтереси нації.
Це вкрай важливо, оскільки процес задовольняння національних інтересів української нації проходить у перетині з інтересами суміжно існуючих націй, що вимагає запобігання міжнаціональних і транснаціональних протиріч, бо ці протиріччя несуть у собі певні природні небезпеки для задовольняння українських національних інтересів.
Врешті решт, усі громадяни України від Президента України, усіх народних депутатів України, усіх депутатів місцевих органів влади, голів і членів усіх політичних партій і громадських організацій до безпартійних виборців, мають собі усвідомити, що виборча система є складовою системи національної безпеки і її реформування має проводитись у контексті створення в Україні нової ефективної системи національної безпеки, оскільки виборча система впливає повноту задовольняння національних інтересів:
- на якість кадрового підбору в усіх гілках влади, починаючи від обрання Президента України, народних депутатів усіх рівнів, суддів тощо до призначення керівників виконавчих і силових структур;
- на якість змісту законодавства і нормативних актів та на їх виконання в Україні;
- на якість формування і впровадження основних засад внутрішньої і зовнішньої політики України, на її міжнародний імідж як суверенної держави;
- на ефективність функціонування та конкурентну спроможність національної економіки, на добробут кожної української родини;
- на ресурсну спроможність держави всебічно забезпечити рівень оборонної здатності країни та гідних умов виживання Українського народу під час можливих глобальних криз, потрясінь і надзвичайних ситуацій.
Сьогодні лише лінивий не бачить, що подолання системної кризи і подальший розвиток України неможливий без зміни виборчої системи в Україні з урахуванням зміни ідеології побудови системи національної безпеки з ідеології захисту національних інтересів на ідеологію задовольняння національних інтересів, оскільки захист є лише складовою задовольняння національних інтересів, а виборча система має не захищати виборчі інтереси громадянина, а якомога повно задовольнити його право на вибір гідних державних достойників, на здійснення ефективного контролю за їх діяльністю і гарантом цього має бути Президент України!
3. Ідеологія національної безпеки.
Проблема розв’язання міжнаціональних і транснаціональних протиріч нація покладає на державу, яка створює цілісну систему національної безпеки для запобігання перетворенню небезпек національним інтересам у загрози. В Україні така система не створена!
Так, наприклад, сьогодні засоби масової інформації жваво обговорюють світову фінансову кризу та загрози, які вона несе для країн Європи і Світу. У зв’язку появою і тенденціями розвитку цієї кризи дуже важливо було б замислитись над природою і проблемами виникнення такого явища як «загроза». Це питання є вкрай важливим для надання реальної оцінки ефективності систем національної безпеки усіх без винятку країн: і для тих, які ще донедавна процвітали, і, особливо, для тих, які нещодавно були та ще залишаються під впливом радянських державних ідеологічних міфів.
Оскільки така вірогідність існує, то стосунки між НАТО і Україною та НАТО і Російською Федерацією можна розглядати як процес подолання породжених у минулому столітті безпекових проблем у міжнародних стосунках, як рух на шляху до формування майбутньої системи міжнародної колективної безпеки, яка буде опікуватись стабільністю Євразійського континенту.
Тобто, не зважаючи на тенденції відтворення авторитаризму в Російській Федерації і в Україні, можна вже тепер впевнено говорити про трансформацію НАТО у Євразійську систему міжнародної колективної безпеки, до якої увійдуть і Україна, і Російська Федерація подолавши усі перепони у міждержавних стосунках, що пов’язані з важким спільним імперським минулим.
Процес подолання важкого імперського минулого вимагає зусиль не лише України і Російської Федерації, а спільних зусиль усіх Європейських країн. Тому потрібне створення якісно нової ефективної системи міжнародної колективної безпеки, а для цього потрібно переглянути і науково обґрунтувати ідеологічні засади, термінологію і нормативні акти кожної Європейської держави, що у свою чергу убезпечить процес утворення систем національної безпеки кожної країни від повторення помилок минулого.
Усі політики мали б твердо усвідомлювати, що попередження і запобігання перетворенню небезпек, які зажди існують в природі міждержавних стосунків, у загрози. Бо це набагато дешевше, а ніж протидіяти загрозам, що вже виникли з цих небезпек.
Виходячи з цієї тези, головним завданням системи національної безпеки будь якої країни є забезпечення процесу задовольняння національних інтересів, в ході якого здійснювати попередження і запобігання перетворенню небезпек, що існують в природі міждержавних стосунків, у загрози.
Тобто призначення системи національної безпеки будь якої країни запобігти раптовому виникненню загрози з існуючої небезпеки у будь якій сфері міждержавних стосунків.
Безпека – це відсутність загрози, а коли є загроза – немає безпеки: ці терміни взаємо виключають одне одного. І саме для того, щоб безпека не зникла, а загроза не з’явилася зненацька з існуючих в природі небезпек, в країні створюється відповідна система безпеки.
Про це все не варто було б вести розмову, якби ліквідація загрози, що зненацька виникла для економіки України через некомпетентне ставлення керманичів держави до сфери національної безпеки, не вартувала б так дорого для Українського народу, бо вони за 18 років не спромоглися створити дієздатну систему національної безпеки.
Національна безпека є визначенням конкретним і з глибоким смислом, який полягає у тому, що національна безпека – це відсутність будь яких загроз для задовольняння національних інтересів.
Щоб так було, держава мала б подбати про утворення системи національної безпеки, яка б вчасно реагувала б і усувала всі можливі перешкоди у задовольнянні національних інтересів.
Прикладом є енергетичні національні інтереси. На даний час немає системи енергетичної безпеки в Україні, бо усі проблеми в енергетичних галузях вирішуються в ручному режимі і в екстремальних умовах, а система безпеки одразу наводить порядок в усіх енергетичних галузях, знімає багато проблем і не дозволяє одноосібно збагачуватись за рахунок реалізації енергоресурсів.
Безлад та байдуже ставлення до нагальних національних потреб в енергетичних галузях дозволяє отримувати надприбутки і створює відповідні передумови для перетворення існуючих небезпек в загрози, які вимагають адекватних і негайних дій і ресурсів усього Українського народу для захисту національних інтересів: потрібно оголошувати мобілізацію відповідних сил, засобів, приводити у готовність до захисту відповідну інфраструктуру, що є компетенцією Президента України. Якщо ж адекватної і негайної реакції на загрозу немає - це означає, що загрози або немає, або керманич держави не здогадуються, що загроза вже виникла.
Прикладів перекручення понять чимало і це переконує, що на державному рівні популізм перевищив усі допустимі норми його сприйняття. Ну не можна ж допускати, щоб з вуст Президента України публічно лунала така фраза, як, наприклад, «національні інтереси держави», як то було 20 жовтня 2008 року в Українському Домі.
Напевно є відповідальні особи, які готують виступи Президента України, вони ж мають розуміти, що є інтереси держави і є інтереси нації, але в природі не існують національні інтереси держави. Навпаки, держава сама є життєво важливим національним інтересом, оскільки нація через державу здійснює задовольняння усіх національних інтересів, пов’язаних з життєдіяльністю нації!
Україна потребує створення ефективної системи національної безпеки, щоб вона працювала на запобігання небезпекам задовольняння інтересів людини, суспільства, держави і нації в цілому. Тому важливо, щоб Президент України був точним у термінах і формулюваннях.
 Це полегшить йому роботу і зрозумілим для людей. А якщо високий посадовець говорить, що існує «реальна загроза економічній безпеці», то це чистої води популізм, розрахований на «маленького» українця, якому завжди все зрозуміло: є загроза, - рятуйся, бо знову - інфляція, знову - криза, знову - поганий уряд, знову всі – на вибори! Тож треба розібратися, чому «реальна загроза економічній безпеці» – це популізм? І от що виходить:
1. Загроза виникає із небезпеки. Коли небезпека стає реальною, то говорять, що виникла загроза, і це значить, що усі підпорядковані Президенту України служби проґавили перетворення небезпеки в загрозу, тобто система безпеки не працює, а Президенту важко бути гарантом Конституції без дієздатної системи національної безпеки.
2. Безпека – це відсутність загрози, тому в природі немає загроз безпеці. Безпека або є, або її немає і держава з метою запобігання перетворенню небезпек в загрози у тій або іншій сфері діяльності утворює систему безпеки. А система безпеки - це фахівці, засоби, методи і способи протидії розвитку небезпек та ліквідації загроз, що виникли, у невійськовий спосіб або у спосіб ведення збройної боротьби.
3. Поняття «небезпека» і «загроза» розрізняються обсягом витрат коштів, сил і засобів. Це пояснюється тим, що між небезпекою і загрозою існує певний тривалий проміжок часу перетворення небезпеки в загрозу. Протягом цього часу має працювати система безпеки, яка має тримати під контролем процес перетворення небезпеки в загрозу, тобто щоденно цю небезпеку нейтралізовувати, на це витрачаються мінімальні кошти і ресурси: лише для утримання системи безпеки і виконання нею покладених завдань.
Тож сьогодні Президент України має терміново створити систему національної безпеки та налагодити її функціонування. Для цього потрібно змінити виборчу систему, провести економічну і воєнну реформи. Першим кроком у цьому напрямку мало б стати створення потужного Національного інформаційно-аналітачного центру з фахівців-аналітиків.
Утворення такої установи в системі національної безпеки дозволить на фаховому рівні:
1. Аналізувати поточну ситуацію в економіці Світу і Україні, вчасно провадити антикризову діяльність центральних законодавчих і виконавчих органів державної влади та основних гравців української економіки.
2. Вчасно готувати і надавати керівництву держави проекти відповідних рішень і контролювати їх виконання.
3. Сформувати підґрунтя для створення реальної системи національної безпеки, з головним завданням - задовольняти національні інтереси, а не "захищати" їх, як це робиться вже 17 років з нульовим успіхом.
Тож завдання громадянського суспільства в Україні полягає у наступному:
а) зламати стереотипи мислення щодо держави як "диктатури пролетаріату" (диктатури однієї партії) і скерувати суспільну думку у бік розуміння сутності держави як універсального інструменту задовольняння національних інтересів, що, власне, і є національною ідеєю;
б) змусити громадян та громади відповідально підходити до виборів і обрання до влади осіб чесних, фахових, незаангажованих в служінні партіям та представникам вітчизняного чи іноземного капіталу;
б) змусити державу створити реальну ефективну систему національної безпеки, яка здатна утримувати в межах безпечного рівня тенденції розвитку небезпек для задовольняння національних інтересів.
Вважаю, що це питання є стрижневим у діяльності держави після 17 років незалежності. Держава мусить займатися задовольнянням національних інтересів, а це у першу чергу - проведення економічної, воєнної і сільської реформ в Україні, для створення умов зростання рівня життя в Україні та подолання тотального злодійства і корупції. За це варта боротися, бо цього жадає Українська нація, що самовизначилася 1 грудня 1991 року у своїй незалежності.
15.03.2010 р., м. Київ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2020 > Тема ""Білі плями" історії"