Версiя для друку Обговорити в форумi

Виступ Віктора Ющенка 4 липня 2004 року на Співочому полі

Шановна громадо! Дорогі співвітчизники! Друзі мої!
Сьогодні ми зібралися на схилах Дніпра з усієї України. Ми громадяни України і ми прагнемо змін.
Нас об'єднала любов до України і тривога за її долю. Наша країна стоїть на межі між минулим і майбутнім. Ми зібралися тут, бо настав час вибору, який змінить наше життя.
Сьогодні вся Україна, від Луганська до Львова, від Чернігова до Криму, вимагає змін.
Прагнуть змін батьки і матері. Вони працювали весь свій вік, але сьогодні живуть у нестатках. Вони втратили свої заощадження, пенсії прирікають їх на бідність. На схилі літ наші батьки хочуть поваги і спокою. Вони їх заслужили!
Прагнемо змін всі ми. Нам, громадянам України, остогидло виживати за постійного росту цін, без шансів на нормальне житло, без надії на медичну допомогу. Ми хочемо мати роботу і чесно працювати. Наші розум і руки нас прогодують!
Прагнуть змін наші діти. Ми готові все зробити заради них. Проте сьогодні вони беззахисні перед несправедливістю, бідністю, духовним розтлінням. Багатьом дітям доводиться роками чекати батьків і матерів, які по світах шукають заробітку. Як і всі ви (а я батько п'ятьох дітей), хочу, щоб молоде покоління мало майбутнє у своїй країні!
Вимагають змін усі громадяни. Мені, як і вам, болить серце бачити, як влада розкрадає багатства країни, як вона торгує національними інтересами. Наша держава заслуговує на гідне місце у світі, на повагу у всіх столицях.
Нас переконують, що в Україні відбувається економічне зростання, що досягнута стабільність, що здійснюється євроінтеграція. Чому ж тоді за соціальними стандартами ми так відстаємо від сусідів? Невже ми не можемо заробити чесною працею заможне життя? Невже нам бракує чогось із того, що є у сусідів?
Давайте звідси, з київських гір, оглянемо Україну. Ми побачимо щедру землю і багаті надра. Ми побачимо, як мільйони українців щодня і щогодини працюють, добуваючи вугілля, плавлячи метал, вирощуючи хліб. Ми побачимо вчених, що розробляють найсучасніші технології, здатні конкурувати на світових ринках. У нас є все, щоб бути заможною, процвітаючою європейською державою!
Давайте згадаємо нашу історію. На її сторінках засвідчена незламність українського народу. Після найважчих випробувань - голодоморів, воєн, освєнцимів, ГУЛАГів - його сини і дочки піднімали Україну з руїн. Я вірю, що любов до своєї країни і любов до свободи живуть у кожному з нас. Наш народ, його завзяття, його історія і культура - це найцінніші скарби України!
Сьогодні національні багатства наповнюють тільки кишені олігархічних кланів. Доступ до соціальних благ став не правом для всіх, а привілеєм для обраних. Винна у цьому - кримінальна влада.
Сьогодні громадянин не вільний у своїй країні, він беззахисний від сваволі чиновників, податківців, міліції, прокуратури. Слідство стало фарсом, приниження - нормою. Людина не може знайти справедливості в суді. Винна у цьому - безвідповідальна корумпована влада.
Сьогодні єдиний український народ ділять на "східняків" і "західняків", ділять за національністю і мовою, ділять історією і вірою. Винна у цьому - цинічна влада.
Насправді конфлікт в Україні - тільки один: між владою і народом. Розбрат вносить у суспільство влада. Вона хоче, щоб ми боролись один з одним, а не з нею.
Щоб вивести Україну на правильний шлях, нам потрібно одне: чесна, відповідальна й ефективна влада.
Влада, яка дбає не про чиновників і олігархів, а захищає інтереси простих людей. Влада, яка користується довірою і повагою громадян. Влада може і повинна бути такою.
Мені не раз довелося показувати, як повинна діяти влада. Нацбанк, яким я керував, дав Україні гривню. Уряд, який я очолював, повернув борги людям, збільшив за рік мінімальну зарплату і пенсію у півтора раза. Був наведений порядок у бюджетній сфері, припинилися масові відключення електроенергії. Ми змусили економіку зростати, тримали ціни під контролем. Були створені нові робочі місця. І головне - ми досягли цього, не взявши жодної копійки в борг.
Мені не дали завершити розпочате. Але я сказав: "Іду, щоб повернутися". Три роки пройшли у поїздках по Україні. Я зустрівся з сотнями тисяч людей і знаю - моя справа має найширшу підтримку. У мене є програма для України, яка дозволить здійснити задумане. У мене є команда, здатна її виконати.
Я пам'ятаю все, чому мене вчив батько; все, сказане мамою; все, про що ми говорили з побратимами; все, що почув від вас на зустрічах і прочитав у листах. Не в кабінеті, а у діалозі з усією країною я знайшов ідеї, які визначать нове майбутнє України.
Вже через рік ви відчуєте - Україна стала іншою.
Ми збудуємо державу, в якій дамо роботу рукам і розуму кожного. Нікому не доведеться шукати кращої долі за кордоном.
Пенсії і зарплати забезпечать кожному гідне життя, будуть створені мільйони робочих місць. Кожен, хто бажає працювати, матиме роботу і гідну зарплату.
Кожен громадянин матиме доступ до належного медичного обслуговування, а кожна дитина зможе отримати якісну освіту.
Влада буде працювати для людей. Корупції буде покладено край. Всі будуть рівними перед законом. Бандити сидітимуть у тюрмах.
Оживе українське село - колиска нашого народу.
Я бачу Україну державою, яку шанують і цінують її власні громадяни і до якої з повагою ставляться і на Сході, і на Заході.
Я бачу Україну, в якій житимуть, як казав Олександр Довженко, "по закону Божеському і людському".
Я знаю - дорога до перемоги буде важкою. Влада боїться чесних і прозорих виборів, бо вони стануть їй вироком. Величезні гроші, вкрадені з бюджету, сила адміністративного ресурсу - все кинуте на те, щоб не дати народу висловити свою волю.
Але ми не боїмося влади. Це вона нас боїться! Вона боїться власного народу, боїться правди і свободи, які є в серці кожного з нас!
У мене немає ні телеканалів, ні прокуратури, ні податкової.
Я спираюся на силу народу. Я вірю у свої і ваші сили. Я прошу у Бога милості для України!
Я прийняв рішення. Я іду в президенти. Ось моя заява!
Я виграю вибори! Моя перемога - це перемога всіх!
Скажіть усім, повернувшись додому, - я вірю в Україну, я знаю свій обов'язок, разом ми переможемо!
Слава вам і слава Україні!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 09.07.2004 > Тема "З перших уст"