Версiя для друку Обговорити в форумi

Нацвідбір Євробачення-2019 як символічне віддзеркалення власної виборчої аморфності: не голосуєш, коли потрібно – отримуєш замість президента якусь «maruv»..

Протягом чотирьох діб скандал із перемогою співачки Ганни Корсун, відомої як MARUV, у фіналі нацвідбору Євробачення-2019 добряче перемоловся у жорнах громадських дискусій. І, здавалося, після заяви Суспільного мовника: пані Корсун в Тель-Авів від України не поїде – варто б уже поставити в цій історії крапку. Та гіркий присмак усе ж залишається. Не лише від усвідомлення організаційного провалу, що призвів до участі сумнівних претендентів. А й від безвідповідальності за вибір. Співачка, яка є уособленням поріддя “какаяразніца”, виграла навіть після того, як з її “шафи” з гуркотом вивалилися усі концертні “скелети”. Але ж знайшлися люди, які проголосували. Де були всі ті “патріоти”, хто мав сказати рішуче “ні”? Легковажно махнули рукою на голосування в музконкурсі, а потім влаштовували фейсбук-срачі.
А тепер подумаємо, скільки у нас таких, хто не збирається іти на більш важливе голосування, яке чекає нас у березні? Невже пояснюватимемо свою “аморфну” позицію чимось, на кшталт: “Гідного серед кандидатів немає”, “Всі козли” або ж ”Мені не хочеться”, “Мені все одно”?.. У президентських виборах, на відміну від музичного конкурсу, рівень відповідальності за долю країни значно вищий, тим більше зараз. І не буде потім на кого ображатися: “Я за нього не голосував!.. Знову обрали “негідника”. Це не мій президент!..” Окрім, як на самих себе.
Тож маємо два прості запитання: 1) З огляду на звичку перекладати відповідальність за вибір (у будь-яких голосуваннях) на когось іншого, як уникнути повторення результатів нацвідбору Євробачення на прийдешніх президентських та парламентських перегонах? 2) На що потрібно звернути увагу, зокрема, громадянам, щоб потім не плюватися і не голосити про зраду?

«Укрінформу» відповідають:
Олексій Мінаков, політолог:
“Виявив байдужість чи лінь і не прийшов на вибори – потім не ображайся, що поганого президента обрали”
Враховуючи реалії війни Росії проти України, Євробачення – це більше, ніж просто пісенний конкурс. Принаймні, для нас. Адже це ще один міжнародний майданчик, на якому представник України через свої виступи та інтерв’ю сотням журналістів доносить певні меседжі та цінності усьому світу. Хіба можна після Джамали з її піснею про страждання кримсько-татарського народу, яку схвально прийняла Європа, допустити, щоб на Євробачення від України поїхав хтось доносити відверті меседжі російської пропаганди про «братські народи», недоцільність військового протистояння та необхідність домовлятися з Путіним.
Сучасні регламентні норми нацвідбору не враховують, на жаль, громадянську позицію артиста щодо країни-агресора. Але, очевидно, іншого шляху для унеможливлення повторення нинішньої ганебної ситуації просто немає – потрібно запроваджувати додаткові критерії щодо відсутності у артиста гастролей у РФ. Переконання артиста можуть бути різними – на це держава вплинути не може, а от концертна діяльність – дещо інше.
Чи може голосування в нацвідборі Євробачення свідчити взагалі про виборчі проблеми в суспільстві? І так, і ні. Треба завжди тримати в голові той факт, що українське суспільство неоднорідне. У нас є як прихильники НАТО та ЄС, так і противники. Є, хто вірить в коміка, і є, хто зневажливо називає його «клоуном». У нас є як російськомовні, так і україномовні люди. Всі ми різні, і треба сприймати це як даність. За MARUV проголосували українці, а не росіяни чи ще хтось. Звичайно, це нерепрезентативний вибір населення – просто в конкретний момент на конкретному конкурсі переміг такий артист. Подальша діяльність цього артиста ніяк не позначиться на житті виборця. От президентські вибори – це інше, тут вирішується доля країни. Якщо хтось виявить байдужість чи лінь і не прийде на президентські вибори, значить, долю країни за нього вирішить інший. Але не треба потім ображатися, що якогось не такого президента обрали. Хочеш гарного президента – йди голосуй. Впливай на це.

Остап Дроздов, журналіст, ведучий авторського шоу “Прямим текстом” на телеканалі ZIK:
“Ми – на початку великої битви між внутрішньоукраїнською ватою, якій усе по барабану, і проукраїнською Україною, якій все болить”
Важко чекати чогось якісного від пострадянського напівватного натовпу, який досі не годен роздуплитися, в якій країні, і в який історичний час він живе. Я про це вже якось писав, що половину мого народу, на жаль, складають нащадки тих, хто в ХХ столітті прийшов на нашу землю і приніс із собою “меншовартісну”, “шансонну”, “ковбасоорієнтовану” культуру життя й поведінки типових “урків”. І наша спільна трагедія полягає в тому, що вони навіть не збираються примикати до українського простору. Вони хочуть лишитися в совковому “туалеті” і “ср*ти” всім іншим, більш притомним та ідейним, на голову. Власне, вони це з задоволенням роблять через зеленських, через гордонів, через напівватні телеканали, через російськомовну попсу, через весь той масив контенту, який обслуговує пострадянську істоту. І їх аніскільки не дратує те, що Maruv концертує в Росії, і я певен: вони в душі досі вважають російський народ братнім. П’ята колона Москви – це не лише певні депутати чи телеканали, а й значна частина латентних ватників, які за “мір во всьом мірє” і яким щелепа не дозволяє опанувати державну мову країни, яка є буцімто їхньою рідною. Ось якраз для такого контингенту «народцю» розрахований Зеленський у політиці, NewsOne у телепросторі, Лобода та їй подібні в музиці, "Русское радио" в автомобілі і так далі. Питання не до пропозиції. Питання до попиту. На жаль, безпринципних напівватників плодиться щоразу більше, тому вся проукраїнська частина суспільства повинна постійно напружуватися і псувати їм життя своїм лементом на тему «чи може конкурсант від України концертувати в державі-агресорі», а також «чи може Президентом країни стати проросійський клоун, який розтоптаних на Майдані активістів пропонував «терти ебонітовою паличкою задля більшого виробництва електронергії». Ми – лише на початку великої битви між внутрішньоукраїнською ватою, якій усе по барабану, і проукраїнською Україною, якій усе болить. Ця битва мусить початися і в музиці, і на виборах, і у всіх інших сферах, де фігурує ватне засилля.

Айдер Муждабаєв, журналіст, заступник гендиректора телеканалу АТР:
“Якщо перекладемо відповідальність за вибір на когось іншого – ризик втрати незалежної України дуже скоро виявиться реальною загрозою”
Через такі загальнонаціональні відбори, через концертні та спортивні виступи в країні-агресора, через толерантне ставлення до таких людей/подій, в країні методично формується “суспільний запит” на “мир за будь-яку ціну”. “Мир”, який означає повернення України під контроль Росії і Путіна. Тож українці повинні нарешті усвідомити, що з них “ліплять” дурнів, пропонуючи заздалегідь шлях до капітуляції.
Через місяць нас чекають президентські вибори, і якщо так звані “толерасти” на них, а потім іще й на парламентських, переможуть, то ризик втрати незалежної України дуже скоро виявиться реальною загрозою. А ті патріоти, що захищають країну від ворога, виявляться “маргіналами” на тлі “миролюбного” мейнстріму.
Черговий крок до проросійського перевороту в свідомості українців був зроблений під час цього відбору на "Євробачення", і він – лише один із багатьох. Йде повзуча зрада національних інтересів, яку небезпечно не помічати. Якщо зараз перекладемо відповідальність за вибір, зокрема, під час президентських виборів, на когось іншого – допоможемо ворогу в подальшій анексії України. Скажіть, ви готові чесно розповісти своїм дітям, що коли вирішувалася доля країни, ви сиділи вдома і, вибачте, чухали свою дупу?

Наталя Беліцер, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика:
“Будемо сподіватися, що українське суспільство таки «подорослішало» і виявиться здатним на відповідальний вибір”
Необачливі голосування за того чи іншого кандидата від України на пісенний конкурс певною мірою відображають брак відповідальності за свій вибір і збентежену реакцію постфактум, коли стає відомим результат. Мабуть, подібні почуття були у багатьох з тих, чия «противсіхна» позиція або неучасть у виборах привели до влади Януковича.
З іншого боку, є підстави сподіватися, що відповідальність за свій вибір на прийдешніх виборах президента і парламенту України буде значно вищим, оскільки на карту поставлене, без перебільшення, майбутнє нашої країни чи навіть саме її існування як дійсно незалежної сучасної держави. Тоді як у виборі фаворитів на Євробачення значну роль відіграють естетичні критерії (які, на жаль, виявилися доволі низькими), музичні смаки й уподобання тощо, тобто ті чинники, які не працюють у інших виборчих процесах.
Хотілося б також знов привернути увагу до вікового фактору: участь/неучасть молоді. Цілком ймовірно і природно, що у відборі на Євробачення брали найактивнішу участь молоді люди, які більше цікавляться сучасною популярною музикою й піснею і до того ж, складається враження, майже не розлучаються зі своїми гаджетами ані на хвилину. Але саме цей важливий прошарок населення зазвичай виявляє значно меншу активність під час загальнонаціональних і місцевих виборів, що суттєво впливає на результати голосування. Показовим в цьому сенсі є приклад останніх парламентських виборів у Республіці Молдова, що відбулися цієї неділі, 24 лютого. 32% виборців, що взяли участь у голосуванні, складали особи віком понад 56 років, в той час як відсоток молоді (18-25 років) сягав лише 8% з тих, хто проголосував. На цю ж «хворобу» страждає Україна та й низка інших країн, тому громадським активістам варто приділити особливу увагу різноманітним молодіжним осередкам, можливо, із залученням популярних серед молоді митців, поетів і письменників. Будемо сподіватися, що українське суспільство після Революції Гідності таки «подорослішало», і в ці критичні буремні часи, на тлі війни з Росією, і трагедій тимчасової окупації Криму та частини Донбасу, виявиться здатним на відповідальний вибір.
Опитав Мирослав Ліскович

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 01.03.2019 > Тема "З потоку життя"