Версiя для друку Обговорити в форумi

Кандидати у президенти дають обіцянки у тих питаннях, які, за Конституцією України, не входять до повноважень Президента…

На сьогодні на сайті Центральної виборчої комісії зареєстровано вже 26 кандидатів у Президенти України. Для допитливих там є декларації із всіма земельними ділянками, будинками, квартирами, машинами, готівкою. Там же і 26 програм - одна одної краща: цитуй хоч безперервно.
Видно, що вони грамотно складені, щоб декларувати в ефір, розміщувати на біл-бордах, у листках і газетах для роздачі, у брошурах для поштових скриньок: лаконічно, популярно, на початку та в кінці – з наголосом ("Успішні люди - успішна країна", «Цілий народ прагне побачити Україну іншою», «Брати мої, відступати далі нікуди», «Доля країни залежить від совісті кожного», «Це буде справжня народна перемога»)... Власне для публічного поширення вони й складені, а в ЦВК їх занесли так – як копію екземпляра з друкарні.
Ось, наприклад, витяги з програм на болючу тему про газові тарифи.
Читаємо разом про газ…
Богомолець: Збільшити видобуток власного газу. Спрямувати податки від видобутку газу, нафти та імпорту пального на енергетичну ефективність держави.
Богословська: Ціна на газ та вугілля буде складати середню ціну між ціною власного видобутку та ціною імпорту.
Бойко: Зупинимо тарифний геноцид, встановивши справедливі тарифи, що повернуть людям можливість жити в цивілізованих умовах. Газ власного видобутку йтиме на потреби народу, а не для спекуляцій.
Вілкул: Повна відмова від імпорту газу за рахунок зростання власного видобутку...
Гриценко: Не буде залежності від імпортного газу – буде політика енергозбереження і енергоефективності, опора на власні, зокрема відновлювані ресурси.
Кошулинський: Ліквідувати корупційні схеми при формуванні тарифів. Надавати газ та електроенергію для населення за собівартістю.
Купрій: Ліквідувати «Нафтогаз України» і дозволити підприємствам укладати прямі угоди (у тому числі з імпорту) із постачальниками газу... До покращення добробуту українців газ внутрішнього видобутку пускати виключно на потреби населення за ціною видобутку.
Ляшко: Знижу ціну на газ та комунальні тарифи до справедливого рівня.
Мураєв: Регульовані державою ціни і тарифи слід знизити, прив'язавши до собівартості. Українці мають право отримувати газ українського видобутку.
Садовий: Створити енергетичну біржу для конкурентного продажу енергетичних ресурсів (вугілля, газу) і електроенергії.
Тимошенко: Ми повністю демонополізуємо імпорт газу та забезпечимо в Україні біржову торгівлю всіма енергоресурсами, що дозволить формувати прозорі ціни та сприятиме зниженню вартості енергоносіїв.
Як відділити політичну риторику від точних зобов’язань
Чи може щось вдіяти Центрвиборчком, якщо програма складена із загальників «за все хороше, проти всього поганого»? Ні. ЦВК не має повноважень втручатись у президентські програми. За законом про Центральну виборчу комісію (п. 11, ст. 18), вона «реєструє кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб, уповноважених представників», а не фільтрує їх відповідність якомусь певному нормативу, не відхиляє програми з мотивів інших, ніж наявність заборонених законодавством заяв і закликів.
Показово, що програми кандидатів формально навіть не розміщені на сайті ЦВК: можна лише через сторінку зареєстрованого кандидата перейти на текст його програми у Word - цілковито первозданний включно до оформлення шрифтами та знаків табуляції.
Чи можна притягти кандидата до відповідальності або принаймні відмовити у реєстрації, якщо він обіцяє те, що поза його силами і повноваженнями, або потребує згоди інших держав чи міжнародних інституцій, якої точно не буде - тобто бреше?
Колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера пояснив, що такої підстави для відмови у реєстрації однозначно немає. «Це більше в плані моральної відповідальності, політичної відповідальності кандидатів перед виборцями. І заповнюючи бюлетень, виборці повинні для себе розуміти: хто їм що пропонує і чи реальні речі. Це єдине. А в законі цього не може, насправді, бути. Це неможливо таке в закон виписати, принаймні це буде суперечити міжнародним стандартам у цьому питанні. І взагалі недоцільно робити - тут має бути виключно політична відповідальність».
А під час розгляду документів, які подаються до ЦВК, програму все-таки читають? Чи головне формальності: застава, правильно оформлені документи, декларації? – принагідно поцікавився кореспондент Укрінформу.
«Програму, звісно, читають. І якщо в ній містяться заклики, наприклад, до повалення конституційного ладу, порушення конституційної цілісності України, посягання на права і свободи – то, безумовно, може бути і відмова в реєстрації… і звернення до правоохоронних органів … якщо є такі ознаки», - зазначив Магера.
Маєш свої 30 обов’язків – на них і зосередься
У Президента, згідно із статтею 106 Конституції, є 30 обов'язків. От по цих 30 пунктах і годилося б спершу задекларувати наміри кандидата. Утім, якщо закон не вимагає саме такого формату подання програми до ЦВК, то є ще два місяці поставити ці запитання кандидатам впродовж виборчої кампанії.
Наприклад, п.6 ст 106 Конституції «(Президент) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України» - так, планую призначити референдуми з таких-то питань, або не планую ніяких референдумів (не замислювався; планую скасувати референдуми як такі); п. 11 - призначення Генерального прокурора – планую призначити такого-то (прізвище), або не чіпатиму – хай працює той, хто є, або «незалежно від персоналій мої критерії такі й такі»; п. 27 про помилування, п. 28 про створення дорадчих органів – є конкретні плани (або немає), є оцінка стану справ і можливостей у цих питаннях. Саме У ЦИХ ПИТАННЯХ, бо вони є прямою компетенцією і обов’язками Президента країни, за Конституцією.
А потім можна поговорити і про все решта.
Чи має бути у програмі Президента економічний і соціальний блок?
І чи може він бути? Адже це не його повноваження… Як зазначалося, ЦВК не втручається в програми, крім випадку прямого порушення законів. До того ж у Президента чимало законних шляхів, щоб скеровувати і ті сфери життя в країні, які не є йому підпорядковані напряму.
По-перше, саме Президент вносить запропоновану парламентською більшістю кандидатуру прем’єр-міністра до Верховної Ради на голосування (п.9, ст. 106 Конституції). Тож цілком може у своїй програмі зазначати, які його вимоги до прем’єр-міністра та якими він бачить, скажімо, економічні пріоритети. Щоправда, це в разі якщо парламентську більшість становлять однопартійці та союзники Президента…
По-друге Президент має право законодавчої ініціативи з будь-яких питань. У деяких з кандидатських програм з нинішніх 26-х так і сформульовано: «внесу такі й такі законодавчі ініціативи».
По-третє, Президент, як і кожен громадянин, може просувати свої вимоги і пропозиції через публічне поле, аргументувати, сварити, схвалювати. І, звісно, голос Глави Держави буде краще почутий.
Врешті, його повне право вести будь-які переговори: публічні чи конфіденційні (по-народному «договорняки»). Конфіденційні домовленості не є автоматично незаконними (хоча є автоматично підозрілими).
Попит на сильного лідера – і байдуже на Конституцію
На жаль, суспільний запит на президента-«решалу» ще доволі високий. Кому цікавий Президент, який, виявляється, не повноважний над якимись питаннями, та ще й саме тими, з яких складається звичайне життя звичайних людей: тарифи, ціни, товари, дороги, школи, лікарні?
Дається взнаки усталений погляд на роль керівника: "головний над усім", цар і отаман в одній упаковці, про все подбає, розрулить, покарає, адже для сильного лідера немає перешкод. І цілком звично для всіх, що «програма» - це задля годиться, на час виборів. Навіть якщо життя не покращиться, то хай пересаджає хоч когось: олігархів, корупціонерів, контрабандистів, євробляхерів, суддів, попередників, сепаратистів, нацистів, геїв, журналістів, бомжів – кому хто більше намуляв.
Пригадую одне телешоу на тему «Президент повинен бути твердий-рішучий чи м’який-зважений?». Тривало онлайн-голосування в ефірі – рішучий, звісно, перемагав з великим відривом. З годину експерти й депутати сварилися і обстоювали «за» та «проти». Сказати «повинен бути розумний» так ніхто і не встиг.
Час би залишити такі погляди у минулому разом із олігархічними і постоталітарними моделями влади.
Власне, на кожних виборах громадянин і кандидат у Президенти укладають «цивільну угоду» – громадянин дає згоду, щоб обраний ним претендент отримав президентські повноваження. Але водночас юридично значущої програми Президента наразі в законодавстві не передбачено. Тобто виборець-громадянин свою згоду дає, а на що саме – лише згодом побачить…
Олександр Волинський
(Укрінформ)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2019 > Тема "З потоку життя"