Версiя для друку Обговорити в форумi

Про щось ганебне й мови буть не може,
але для нас і збочення найменше
було б ступнем до прірви. Не забудьте,
що командорський плащ мені дістався
не просьбами, не грішми, не насильством,
але чеснотою...
Леся Українка. "Камінний господар".

Олександр Польченко, отой опальний, але неспалимий редактор Української редакції ДТРК "Крим", чию діяльність на кримському телебаченні "найпатріотичніша" в Україні півострівна телехудрада пробувала охрестити шароварною, чиї українські програми намагалися закрити і на чий захист піднялися нещодавно і наші читачі - Польченко-актор, випускник Київського державного театрального інституту ім. Карпенка-Карого, колись грав Командора.
...От сей білий плащ
одежа командорська! Се не марне
убрання для покраси! Він, мов прапор,
єднає коло себе всіх одважних...
Тепер Польченко - "телекомандор"! І йому - 50! Комусь до такої дати "підкидають" премії, грамоти та звання, комусь - медаль чи орден, а нашому Олександру Олексійовичу до його білого командорського плаща навряд чи щось причеплять "телекомандири". Та й Бог із ними, аби лише не заважали крутитися жорнам Польченкового українського "Млина"!
...Так, справді треба
молитись до терпливості святої,
коли хто хоче встоять на верхів'ї
тих прав, що вимагають обов'язків.
Права без обов'язків - то сваволя...
Це - слова Командора, чию роль колись грав Польченко-актор. Ви думаєте, Польченко-журналіст тепер забув, що таке сваволя, і буде з нею миритися?
З роси та води, дорогий колего! Нехай меле "Млин" і не кам'яніє командорська, козацька душа!
"Світличани".

Олександру Польченку
З нагоди першого 50-ліття

У нього помисли єдині,
Й його найбільший, мабуть, "гріх"
В тому, що служить Україні,
Працюючи для нас, для всіх.
Недобродії ж лиходії,
Що завдали йому хули,
Самі, не знаючи, що діють,
Його лиш рейтинг підняли.
В ефірі, радіо, газеті
Чимало він завів "дітей"
На творчому сьогодні злеті -
В насназі, пошуку ідей.
Його палітра так багата,
До всього долучив свій хист -
(Натура цільна і завзята!)
Актор, Людина, Журналіст...
Найперше ж - "Млин" та "Рідна хата",
Які веде він залюбки.
Із ними ввійде у Пенати
На довгі роки, на віки.
Як мандрівник якийсь пустельник
Пройде повз млин колись тишком,
То на питання: "Хто тут мельник?"
Почує горде: "Наш Сашко!".
Михайло ВИШНЯК.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 11.06.2004 > Тема "Українці мої..."