Версiя для друку Обговорити в форумi

Проповідь

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!
Ми часто ставимо собі запитання: як нам жити на землі, у цьому злому і гріховному світі? Немовби відповідаючи на це життєво важливе запитання, ап. Павло говорить: "Наслідуйте мене, як і я Христа" (1 Кор. 11, 1). Виходить, що Ісуса Христа може наслідувати кожен християнин, і не тільки може, а й повинен.
Благовіщення Христа є благовіщення любові Бога до людини і людини до Бога, людей між собою. Як же Ісус Христос втілював це вчення в життя? Бо ж Його вчення про любов не було звичайним мрійництвом, що ідеалізує і людей, і саму любов. Він бачив людство в усій його гріховності. Воно для Ісуса Христа "рід лукавий і перелюбний" (Мф. 16, 4). Ті галилеяни, кров яких пролив Пилат, і ті вісімнадцять нещасних, які були вбиті під час падіння Силоамської вежі, не "були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі" (Лк. 13, 4).
Таким чином, Він бачить весь Єрусалим у гріху. І у своїх учениках Ісус Христос бачить зіпсованість їхньої природи настільки, що часом Йому важко залишатися з ними. Навіть у найтвердішого у вірі апостола Петра Він помічає щось злоякісне і навіть диявольське (Мф. 16, 23).
Хоча Христос ніде з такою виразністю, як ап. Павло, не говорить про первородний гріх, однак Він ясно бачить гріховне в людині, тому усі Його слухачі "злі" (Мф. 7, 11). У Нього ясне око і на слабкості дітей, яких Він дуже любить, на їх вередливість, свавілля і грайливість. В дитячих слабкостях відображається вся гріховність і духов-на недосконалість людей. Тому перше Його слово до людей було: "Покайтеся" (Мф. 4, 17).
В любові Ісуса Христа до людей іноді можна побачити деяку стриманість. Він страждає за людство. Його любов несе на собі потаємні рани. Любов Ісуса Христа - це знаюча любов. Але саме тому, що вона - знаюча любов, вона бачить не тільки темне в людському серці, а й бачить людську слабкість і умови, в яких живе людина. Тому Христос забороняє усякий поспішний суд і засудження. "Не судіть, щоб і вас не судили" (Мф. 7, 1).
"І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?" (Мф. 7, 3).
Ісус Христос докоряв Своїм ученикам, коли вони хотіли, щоб вогонь зійшов з неба на невіруючі міста (Лк. 9, 55). Коли до Нього привели захоплену на місці злочину перелюбницю і вимагали від Нього її засудження, Він дав їм багатозначну відповідь: "Хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь" (Ін. 8, 8). Ці слова насичені знанням людини, сповнені життєвості і об'єктивності, і це не просто слова; це - Його сутність, Він Сам весь у цих словах. Коли воїни плювали на Нього, і били, і наділи на Його голову терновий вінець, Він мовчав. Нема нічого красномовнішого за це мовчання.
Очі Ісуса Христа бачать крізь покривало людських пристрастей ту глибину, де людина наодинці сама з собою, де вона - бідна і гола у своїй незахищеності від тисяч тілесних, душевних і суспільних впливів. І тому Ісус Христос не хоче судити навіть тоді, коли Його катують і ображають. Він хоче лише простити, постійно прощати: "Не кажу тобі
(ап. Петру) - до семи, але до сімдесяти разів по сім" (Мф. 18, 22).
Любов Ісуса Христа до людей полягає в об'єктивному знанні психології людини і причин її дій. Тільки той є цільною, прямою і сильною натурою, хто мовчить там, де шумить натовп. Ніколи Ісус Христос не був більш високим, благородним і героїчним, як під час Своїх страждань, коли молився з хреста: "Отче, прости їм, бо не відають, що чинять" (Лк. 23, 34).
Основа любові Ісуса Христа - жалість до людей. Відмінність Його любові від гуманізму мудреців і філософів у тому, що це - не просто вчення, але життя і навіть страждання й смерть разом з людьми. Ця любов не просто бачить потреби людини і думає про те, як їй допомогти. Вона входить у ці потреби. Вона не обмежується тільки знанням цих потреб, але бере їх на себе. Любов Христова приймає у своє серце хворих, бідних, митарів і грішників. Тому Він так охоче буває серед них. Він кличе їх до Себе і Сам дозволяє їм кликати Себе до них: "Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути у тебе в домі" (Лк. 19, 5).
Незадовго до найурочистішого моменту у Своєму житті, перед початком пасхальної трапези, Він, як слуга, як батрак, як раб, схиляється перед учениками на коліна, щоб вимити їм ноги. Він сказав при цьому, що прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб послужити іншим. Христос хоче прийняти в Себе все людське горе і нести його заради спасіння самої людини.
Дорогі браття і сестри!
Ми покликані наслідувати Ісуса Христа в любові, тому ми й називаємося християнами. Любити можна тільки тоді, коли у серці справді є любов. Любов, як і віра, - дар Божий. У кого вона є, та людина блаженна, а тому, у кого її немає, необхідно просити її у Бога. Без любові - життя порожнє. Без любові людина не здатна переборювати життєві випробування і перемагати спокуси. Нам слід частіше читати Євангеліє, - і не стільки розумом, скільки серцем проникати у Христову любов. Наслідувати Христа можливо і в наш час. Вони є серед нас, це обранці Божі, яких світ не знає, але Бог зберігає їх від впливу гріховного світу.
Амінь!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 11.06.2004 > Тема "Душі криниця"