Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

Хоча на звичному для нас календарі ще літо, але у природи свій календар — фенологічний. Отож 6 серпня — вже свято Осінніх Бориса і Гліба.
Цих перших помісних українських святих, князів-братів, мучеників вшановують двічі на рік: 15 травня (перенесення їхніх мощей) і 6 серпня (день пам'яті). Відтак у народній традиції ці дні називають відповідно — Весняних й Осінніх Бориса і Гліба.
Осіннє свято відзначали урочистіше. Адже воно знаменує дозрівання усіх зернових культур, починається період найактивнішого збору грибів. Колись навіть у найбіднішого селянина у серпні завжди було щось на столі. А от у саме свято працювати у полі вважалося недоречним, бо “гроза може спопелити хлібні копи”, як і в свято Пантелеймона-Паликопа (9 серпня).
У народі кажуть:
- Прийшли Осінні Борис і Гліб — вистиг у полі хліб.
- На Бориса і Гліба берися до хліба.
- Осінні Борис і Гліб сіють ранній хліб.
- Весняні Борис і Гліб — голодні, а Осінні — щедрі.
- Весняні Борис і Гліб просять в Осінніх хліба...

ПАНТЕЛЕЙМОН — І ЦІЛИТЕЛЬ, І ПАЛІЙ...
9 серпня — день Святого великомученика Пантелеймона.
Він жив у Никодимії. Ще з юних літ почав навчатися лікарського мистецтва, а коли прийняв хрещення, присвятив усе своє життя служінню на благо людей, щиро допомагав убогим і хворим, відвідував в'язнів-християн у тюрмах, лікував їхні душевні і тілесні рани, навертав до християнства язичників. Але на Пантелеймона-Цілителя донесли імператору і святий прийняв муки та смерть за Христову віру. Бог явив світу диво: Пантелеймон не відчув жодних тілесних страждань, а коли йому відрубали голову, то з рани потекла не кров, а молоко. Сталося це на початку IV ст. Хоч Пантелеймон загинув зовсім молодим, але встиг зробити багато добрих справ.
У народі Пантелеймона називають ще Палієм і вважають, що він може захистити від вогню. За народними віруваннями, якщо навколо палаючої будівлі тричі обійти з іконою Пантелеймона, то вогонь згасне. Водночас побутувало застереження: хто не шанує цього святого, то він може спалити на полі хліб, що стоїть у копах. Тому на Пантелеймона-Палія у полі працювати не варто...
Знахарі запримітили: рослини цього дня набувають надзвичайно цілющих властивостей, тож збирають лікарське зілля. Відтак — Пантелеймон зазнав слави цілителя і в народній традиції. Молитва до нього також зцілює. Не дивно, що у медичних закладах часто побачиш його ікону.

ІВАН СИЛА — ДОДАСТЬ СИЛИ
Колись вірили: щоб упізнати злодія, потрібно у свято Апостола Івана Сили — Івана Воїна (12 серпня) потримати у церкві перед його іконою запалену свічку, перевернуту полум'ям вниз. Якщо вона горітиме, то крадій почне мучитись, на нього нападуть хвороби. Доти хворітиме, допоки не поверне вкрадене...
Попри повір'я, але з цього дня можна було починати сіяти озимину. Кажуть: “Жито, посіяне на Силу, родить сильно”, що віками перевірено на практиці українськими селянами. Адже цієї пори Сонце віддає найбільше енергії, виявляє найбільшу силу. Воно не тільки гріє, а й своїм життєдайним промінням наше небесне світило сприяє життю в усіх його формах та проявах. Тому, за народними повір'ями, на Сили кожна людина відчуває потяг до досконалості.
Народна прикмета стверджує: “Дощ на Івана Сили — благодать для озимини”.

СПАСІВКА — ПРОДОВЖЕННЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ
З 14 по 28 серпня триває Успенський піст, присвячений Пресвятій Богородиці. За суворістю він наближується до Великого посту, послаблюється тільки у неділю та у свято Преображення Господнього.
У народному побуті цей піст має назву Спасівка. Існує апокрифічна легенда, що Спасівка є продовженням Великого посту. Адже Бог спочатку призначив для нього дев'ять тижнів. Але людям було важко витримати такий довгий піст. І Святі Отці Церкви почали просити Господа, щоб Він скоротив його у часі. Тоді Бог розділив піст на дві частини: сім тижнів залишив весною перед Великоднем і два тижні постановив постити наприкінці літа перед Успінням Пресвятої Богородиці. Ось чому, за народними віруваннями, у Спасівку треба так само суворо постити, як і у Великий піст перед святом Воскресіння Христового.
Однак Спасівський піст набагато легше витримати, ніж інші церковні пости. Адже на обідньому столі може бути вдосталь городини з нового врожаю, садовини, яку Церква дозволяє споживати у пісні дні. Ліс щедро обдаровує грибами, а вони, як відомо, за калорійністю не поступаються м'ясу. Тому кажуть: “Спасівка — ластівка; це Петрівка — голодівка”. Та головне у часі посту — щира молитва!

БУКЕТ-МАКОВІЙКА
На свято Маковія (14 серпня), як і на Трійцю, у храмах святять букети квітів. У давнину для них збирали виключно лікарські рослини — лугові, польові, лісові... Вірили: таке освячене знахарське зілля має не тільки лікувальну, а й магічну силу.
Букет-маковійка (так його називали у народі) складався з непарного числа рослин, але не менше сімох найменувань, бо було семеро братів Маккавеїв. Найчастіше для освячення збирали:
МАК — основа букету, оберігає від усіх злих сил, проклять, чарів...
ЧОРНОБРИВЦІ Й АЙСТРИ — краса і затишок у домі; квіти осені, адже, за народними спостереженнями, саме на Маковія починається осінь.
ПОЛИН, як і мак, захистить від злої сили.
М'ЯТА усім додасть здоров'я, заспокоїть.
У кого були малі діти, то додавали до букетів КУЧЕРЯВЦІ. Щоб у малечі волосся стало пишним, кучерявим.
МАТОЧНИК полюбляли пасічники, щоб бджолині рої були міцними і працьовитими, приносили багато меду.
МАТЕРИНКУ клали у букет дівчатам, особливо тим, хто на виданні, щоб були гарними та здоровими, легко народжували дітей.
МИРО (гуньба сінна — ботанічна назва рослини) призначалося молодому подружжю; воно символізує мир та злагоду у сім'ї, добробут.
МИКОЛАЙЧИКИ — для чоловіків, аби не слабували, не втрачали чоловічої сили.
ВОЛОШКИ (васильки), щоб ніхто не сердився у домі, не сварився, панували спокій і благочестивість.
Але це далеко не повний перелік рослин, призначених для букета-маковійки. Адже у кожному етнографічному регіоні України побутували свої традиції.

ОТАВА — ДО СІНА ПРИБАВА
15 серпня — свято преподобного Стефана. У народі цей день називають “сіновалом” і намагаються завершити заготівлю осіннього сіна (отави). Бо, як кажуть, “отава — для сіна прибава”.
Але не так вже й суто по-побутовому ставився український селянин до сіна, мовляв, це — тільки корм для худоби, тим паче, добре, коли його вдосталь. Навпаки, сіно — це ще й символ ясен, де народився Ісус Христос, про що співається у колядках. Тому на Святий Вечір під стіл чи на покуть завжди кладуть оберемок запашного, духмяного сіна (вибирають найкраще) — для Дитятка Божого. Воно також символізує теплоту і спокій, родинний затишок. А в християнській родині завжди основне місце посідає Ісус Христос.
Навіть побутує таке образне порівняння: коли господар збирає сіно на лузі і наповнює ним стодоли, складає у стіжки на зиму, так і християнин забезпечується перед духовною зимою прийняттям Святих Таїнств. А що вже мовити, коли цей християнин ще й господар! Втім, ніколи не потрібно допускати духовної зими, спустошення, що, насамперед, залежить від нас.
Так, середина серпня — це час завершення осіннього сінокосу, звідси й назва — сіновал.
У народі кажуть: “Який Стефан-Сіновал — такий буде вересень”.
Підготував Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2018 > Тема "Душі криниця"