Версiя для друку Обговорити в форумi

В Києві здійснюється проект фотографа Олеся Кромпляса «Війна поруч». Автор народився 1983 року у Миргороді на Полтавщині, але змалку живе в Києві. Його батьки – наукові працівники. Незвичне для українця прізвище має угорське походження. Олесь Кромпляс закінчив Національний авіаційний університет. До війни 10 років провів у найбільших бізнес-центрах Києва. Займався маркетинговими комунікаціями, працював у великих компаніях, просував відомі мультинаціональні бренди в Україні.
Олесь Кромпляс – учасник Революції Гідності, де був не лише активістом, але й фотографом. Його роботи увійшли в число 50-ти кращих фото з Майдану. Навесні 2014 року Кромпляс перебував у полоні російських окупантів у Криму. Із 12 червня 2014 року Олесь воював у лавах добровольчого батальйону «Азов». З підписанням Мінських угод остаточно змінив військовий фах з піхотинця на воєнкора. За 4 роки війни Олесь Кромпляс побував на всіх ділянках фронту. О. Кромпляс – автор статей та фоторепортажів з Маріуполя, Іловайська, Донецького аеропорту, Дебальцево, Широкіно, Промзони Авдіївки, шахти «Бутівка», Щастя, Мар’їнки. З фотопроектом «Промка» про захисників Авдіївської промзони об’їздив усю Україну, відвідав США та 10 країн Європи, не маючи жодної копійки. Лише завдяки небайдужим людям.
Олесь Кромпляс говорить: «Я переконаний, що навіть одна людина здатна підштовхнути суспільство до змін. Бачу це з реакції на мої фотопроекти – в людей щось змінюється в голові».
Перша частина проекту «Війна поруч» - це двадцять ніби продірявлених кулями і осколками людських скульптур-силуетів, розміщених на центральних вулицях Києва. Вони нагадують перехожим, що війна поруч і дуже рано розслаблятися, необхідно консолідуватися навколо війська, допомагати армії.
Друга частина проекту – фотовиставка «Лінія фронту», яка відкрилася в Національно-просвітницькому центрі «Трансформер» у Києві 13 червня. Фото зроблено в перші дні війни. Виставка присвячена 4-річчю звільнення українських міст від російських загарбників. Добірка фото ілюструє бойові дії на Південному секторі АТО з акцентом на звільненні Маріуполя. Частину експозиції складають знімки з Іловайської операції. Тоді АТО перетворилась на повномасштабне вторгнення російського агресора.
О. Кромпляс додає до своїх фото тексти-пояснення. На фото, яке датується 13 червня 2014 року, наші бійці беруть в полон ворогів у центрі Маріуполя. Фотограф пояснює: «Перелякані місцеві хлопці вибігли до нас і вказали на хату, де в підвалі засіли «сєпари». Коли будинок було оточено, ворогу запропонували здатися. Переговори тривали півгодини. Після останнього попередження закидати гранатами «орки» вийшли по-одному». Наші захоплювали в полон татуйованих алкоголіків. І здавалося, що незабаром бойові дії закінчаться. Але втрутилася російська армія…
На іншому фото озброєний український військовик на пляжі в Бердянську. Олесь Кромпляс згадує: «За чотири години чатування коло нас зупинялося з десяток машин. Нас частували пиріжками, медом, ковбасою та цигарками. Сусіднє кафе щодня привозило гарячі обіди. Вистачало не тільки на чатових. Половину харчу приносили побратимам, що залишалися на базі».
Ще на одному фото боєць батальйону «Азов» йде з пляжною парасолькою, щоб захиститися від палючих променів сонця. Текст під знімком пояснює: «Містечко елінгів, які місцеві здавали туристам, було повністю посічено осколками артилерії терористів. Жодного цілого будиночка не залишилось, частина споруд вигоріла, іншу було розграбовано. Майже щовечора нас обстрілював ворог. Одного разу це були 122-мм міни. Ми мовчки сиділи в нашому елінгу в шоломах та масках, спостерігали, як після кожного вибуху на нас сипалась штукатурка».
Навіть на війні трапляються комічні випадки: «Коли стояли «на маяку», дуже боялися російських диверсантів. Нам здавалося, що ворожим диверсантам нічого не вартувало підкрастися до нас вночі і поперерізати горлянки. Кращим було місце всередині бетонного каземату під маяком. Там була кімнатка, яку так-сяк обладнав собі рибалка. Лежак зі старим матрацом, сіті та вудка, трохи старих меблів. Спали там по-черзі. Першому поталанило Кременю. Поки ми півночі крутились на твердій холодній підлозі та чекали на диверсантів, він глибоко спав. Аж враз нічну тишу пронизав нелюдський крик Кременя. Я ніколи не чув, щоб так кричала людина. Ми сполошились, за зброю, на позицію, диверсанти! Тривога була марною. Коли нарешті заспокоїли Кременя, зрозуміли, що сталося. Кіт, який унадився до рибалки за рибою і був частим гостем в казематі, стрибнув на нашого бійця. Останній же прийняв кота за диверсанта».
Олесь Кромпляс зазначає: «Мій дім не закінчується, коли я переступаю через поріг власного будинку. Він окреслений щонайменше кордонами України. Хочу допомагати людям, які разом зі мною наведуть лад у цьому домі».
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 29.06.2018 > Тема "З потоку життя"