Версiя для друку Обговорити в форумi

Пам’яті Федора Степанова

Час невблаганний – напередодні нового 2018 року і 25-ліття «Кримської світлиці», у першому складі редакції якої довелося працювати, відійшов у вічність Федір Федорович СТЕПАНОВ, український поет і критик, член Національної спілки письменників України.
Він народився 12 березня 1939 року в селі Казанка Казанківського району на Миколаївщині. Після війни його сім’я переїздить до міста Кривий Ріг Дніпропетровської області. Саме там майбутній письменник закінчив середню школу. В роки навчання і проявився його потяг до літератури. Підлітком він відвідував літературне об’єднання при редакції міської газети «Червоний гірник».
В 1957–1962 роках Федір Степанов навчався на філологічному факультеті Сімферопольського держуніверситету, а по закінченні працював учителем української мови та літератури в Ішунській середній школі. Після армійської служби продовжив педагогічну діяльність у школі-інтернаті села Лозового Сімферопольського району. Згодом перейшов на журналістську роботу – спочатку до «Кримської правди», а невдовзі до «Кримської світлиці», через деякий час – до профспілкової газети «Народна трибуна» в Сімферополі.
Перша поетична збірка Федора Степанова «Нетрі» вийшла в 2001 році, друга – «Буяння» в 2007-му, третя – «Орнаменти» в 2008-му, четверта – «Вибране» у 2009-му. Він плідно працював у жанрі історичної поеми – з-під його пера одна за одною виходять «Кадеш», «Карачун», «Асандр», «Фернейський патріарх». За поему «Кадеш», опубліковану і журналі «Бористен», удостоєний премії імені Олеся Гончара. А за вірші антимілітаристського спрямування став дипломантом італійського журналу «Artecultura». В 2017 році він видав збірку віршів кримських російськомовних поетів у власному перекладі на українську мову. У кримській, а згодом і у всеукраїнській періодиці Федір Степанов опублікував також низку рецензій на твори кримських авторів.
Особливого звучання має його громадянська лірика. Вірші цієї тематики – це своєрідні роздуми поета про людське життя, про місце людини у цьому буремному світі та її прагнення зробити його кращим. Кожним своїм твором Федір Степанов прагнув спрямувати читача на шлях добра і злагоди. Крилатими стали рядки з його поезії: «Хай ми природи могуть не поборемо, та не рабами – творцями помрем». І в них вся суть його життєвого кредо.
Федір Степанов, не дивлячись на літа, був сповнений творчих планів, готував до друку свою чергову книгу. Та не всі судилося здійснити. Невблаганна смерть спіткала, як мовиться, на злеті. Але його твори залишаться надійним орієнтиром для читачів, колег і друзів у пошуку істини.
Пам’ять про Федора Степанова назавжди залишиться в наших серцях…
Члени творчого об’єднання україномовних письменників Криму

Газета «Кримська світлиця»

На фото: Федір Степанов (четвертий ліворуч - на верхньому фото) у першому складі редакції «Кримської світлиці», 1993 р.; в редакції «КС», 2012 р.
Остання прижиттєва публікація про Ф. Степанова була у «Кримській світлиці» лише два місяці тому -
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=19178

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 30.12.2017 > Тема "Українці мої..."