Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

14 жовтня — Покрови. Повна назва цього величного церковного свята — Покров Пресвятої Богородиці. А віднедавна воно ще й стало державним святом, адже Покрову вшановували козаки-запорожці, воїни УПА, вона є Берегинею сучасного українського війська. Не меншу популярність має свято і суто в народному побуті.
В Україні цей день відкривав весільний сезон. На Покрови незаміжні дівчата йшли до церкви і молилися до Пресвятої Богородиці, щоб послала їм наречених, не обділила долею. “Покровонько, Покровонько, покрий мені головоньку. Чи хусткою, чи шматиною, щоб не ходила дівчиною”. Це вже примовляли поза храмом, і кожна потайки.
Вважається, яка погода на Покрови — такою буде зима.
За народними традиціями, у свято мати з дочкою йшли до криниці із запаленою свічкою зазивати Матір Божу “капнути сльозу”. Капаючи краплинами воску, просили: “Матінко Божа, нехай усе зле буде мертвим”. Сусіди у цей день обмінювалися хлібинами і побажаннями: “Бог мені дав, і я вам даю, аби було на щастя, на здоров'я, на мир та злагоду”.
Люди вірили, що цього дня не можна працювати у полі (не тільки через велич церковного свята), а й тому, що земля відпочиває. Тож до Покрови намагалися завершити всі сільськогосподарські справи. Жартували: “Прийшли жнива — лежить баба нежива; а прийшла Покрова — враз стала здорова”.
Були упевнені, що оселя, утеплена до Покрови, краще зберігатиме тепло взимку. Господині до свята білили свої хати, а вдосвіта на саме свято робили перше пропалювання печі, бо тоді протягом холодів тепло буде добре триматися в печі й оселі. Щоб хата не була вогкою, уночі ритуально спалювали кизяк, а по куточках горища клали дернину — зрізану із землею траву, клали неодмінно корінням догори.
Для того, щоб усі члени сім'ї протягом року були здоровими, господиня брала вишитий рушник, що висів над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима. Ще перед церковною Службою Божою вся родина ставала під рушник, а господиня промовляла: “Пресвята Покровонько, перед Твоїм Покровом голову схиляємо...”.
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 13.10.2017 > Тема "Душі криниця"