Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції
ПІСЛЯ ПЕРШОЇ ПРЕЧИСТОЇ ГОТУВАЛИСЯ ДО ВЕСІЛЛЯ

Хоч Успіння Пресвятої Богородиці (у церковному календарі — 28 серпня) знаменує кінець земного життя Матері людства, але, водночас, це є Її перехід у вічне небесне життя, що дало Церкві підставу назвати Діву Марію Царицею Небесною. Цей день цікавий і в народному побуті українців.
Оскільки зібрано основний городній врожай, засіяно озимину, то з'являлося більше часу для дозвілля, “посиденьок”. Цим насамперед користалася молодь. Починалися вуличні сходки-вечорниці парубків і дівчат під “відкритим небо” чи “під зорями”. Можна було повеселитися, поспівати, а то й знайти собі пару.
Сім'ї, у яких сини і дочки вже “на порі”, починали готуватися до весільного сезону. Тож казали: “Прийшла Пречиста — стала дівка речиста”.
Від Успіння починається “молоде бабине літо”. Триває воно до Усікновення (11 вересня). А від Семена (14 вересня) стартує “старе бабине літо”, яке завершується у свято Різдва Пресвятої Богородиці, Другої Пречистої (21 вересня).
Цієї пори — пори золотої осені на полях, лугах, у лісах, парках і садах літає багато павутиння. Наші предки вважали, що то розкидає його, снує відьма.
“Бабине літо” може розбудити рослини. І таке траплялося не раз. Як кажуть, “не впору” може зацвісти вишня, яблуня, каштан, а з трав — іван-чай, купальниця, наче нагадати людям про весну.
З Першої Пречистої починається масовий відліт птахів у вирій. Лелеки, наприклад, уже відлетіли. Якщо пернаті відлітають дружно, то на ранню і холодну зиму.

ГОРІХОВИЙ СПАС

29 серпня відзначаємо Горіховий Спас. Народна назва походить від того, що цієї пори у лісах достигають ліщинові горіхи, а в садах — волоські. Свято також відоме під назвами Третій Спас, Спас на полотні; у церковному календарі — Перенесення Нерукотворного Образу Господа нашого Ісуса Христа.
Церковна версія походження свята така. Цар Авгар, який жив в Едессі (Месопотамія), захворів на проказу — невиліковну на той час недугу. Почувши про чудесні зцілення, які творив Ісус Христос, правитель послав до Нього гінця з проханням прибути в Едессу і вилікувати його. Христос відповів гінцеві, що після завершення своєї місії на землі пошле до царя одного з учнів і той вилікує вельможу. Під час цієї розмови Ісус обмив своє обличчя і витерся рушником. На полотні залишився Його лик (відбиток обличчя). Гінець доставив відповідь Ісуса Христа і чудесний рушник Авгарові. Коли цар витерся цим рушником, то відразу зцілився.
Після такого дива Авгар і мешканці Едесси увірували в Ісуса Христа як Господа, навернулися до християнства, а чудотворний рушник оправили в рамки (створили убрус — образ, ікону) і прикріпили над вхідними ворітьми міста для всезагального поклоніння.
З часом ця християнська святиня опинилася в руках мусульман. І тільки 944 року візантійські імператори викупили її і встановили на належному місці в одній з церков Константинополя. Зараз, на жаль, її доля невідома.
У селянському побуті українців свято Третього Спаса пов'язане з остаточним завершенням жнив (мали зібрати всі зернові культури) і сівби озимини. Натомість починалися “полотняні ярмарки” - торгували домотканим лляним, конопляним, а з часом і фабричним полотном.
У народі кажуть:
- Третій Спас — хлібний і горіховий.
- Третій Спас хліба припас.
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 25.08.2017 > Тема "Душі криниця"