Версiя для друку Обговорити в форумi

В Україні 22 червня - День Скорботи і вшанування пам’яті жертв Другої світової війни. 

Члени Кабінету міністрів України та прем'єр-міністр України Володимир Гройсман поклали квіти до могили Невідомого солдата в парку Вічної слави в Києві. Про це повідомляється на сайті Кабміну. У Дніпрі представники націоналістичних рухів намагалися завадити акції Союзу радянських офіцерів, забороненої судом організації через її антиукраїнській позиції. Обійшлося без сутичок. Поліція лише склала адмінпротокол на жінку, яка прийшла із забороненою георгіївською стрічкою. Про це йдеться в сюжеті "ТСН". У Харкові кілька червоних прапорів з собою принесли люди, які зібралися біля Меморіалу Слави. Поліція дозволила розгорнути тільки той, що був без радянських серпа і молота. Один з учасників приніс транспарант з написом «Гітлер і Бандера напали на Україну». Транспарант правоохоронці вилучили. А в Запоріжжі мітинг провела проросійська організація «Безсмертний полк». Прийшло не більше 40 осіб. Правоохоронців було в 10 разів більше.
www.unian.ua
***
22 червня 1941 року, попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю між Німеччиною і СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни. 
Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів зумовила вкрай безкомпромісний, гранично-кривавий характер бойових дій на території республіки. Через це Україна найбільше потерпіла від гітлерівської агресії та від згубних прорахунків сталінського керівництва. Нищівний валвійни двічі прокочувався по її території, не обминувши навіть найменшого населеного пункту, придушивши, понівечивши своїм смертоносним тягарем десятки мільйонів людей. 
Український напрям, за гітлерівським планом «Барбаросса», був одним з найголовніших. На початок грудня 1941 року війська вермахту окупували практично всю територію України. Метою нацистського режиму були підкорення та колонізація України, винищення її людності. Майже одразу територія тодішньої України була поділена й вкрилася мережею таборів смерті. Десятки тисяч людей різних національностей було розстріляно в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Рівному та інших містах і селах. Страшною трагедією часів окупації стало винищення мирного населення в Бабиному Яру в Києві. 
Загалом за роки окупації в Україні загинули 3,9 млн. цивільних. До Німеччини з України було вивезено близько 2,4 млн. чоловік. Десятки тисяч з них загинули. Україна не тільки серед радянських республік, а й з усіх країн світу зазнала найбільших втрат за роки Другої світової війни. 
Тільки безпосередні збитки, завдані народному господарству республіки, становили близько 285 млрд. крб. (в цінах 1940 р. загальні збитки СРСР – 679 млрд., з яких 255 млрд. – Росії). Ця сума вп’ятеро перевищувала затрати УРСР на будівництво нових заводів, фабрик, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС та інших державних підприємств протягом трьох довоєнних п’ятирічок разом узятих. 
На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 10 млн. людей залишилися без житла. Крім того, у Другій світовій війні українці понесли людські втрати більше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальні втрати України у цій війні оцінюються у 8-10 мільйонів життів, як серед військових, так і серед цивільного населення. Такими виявилися наслідки зіткнення двох тоталітарних режимів.
https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 23.06.2017 > Тема "З перших уст"