Версiя для друку Обговорити в форумi

Наближається 22 травня - один зі знаменних днів в Українській історії -день перепоховання нашого генія і пророка, нашого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. Для мене день 22 травня ще й важлива сімейна дата - день весняного Миколая, день народження мого батька - Миколи Івановича, хорошої людини, вчителя, який навчав не тільки математики і фізики, а й виховував потяг до пізнання всього нового, цікавого, який не згасає в мені і після 80 років мого життя.
Щороку до Шевченківських днів мене тягне до Шевченкової поезії, хочеться щось перечитати, щось вивчити напам'ять. Кілька днів тому взяла в руки “Кобзар”, трохи полистала і зупинилася на вірші “Холодний Яр”. Він виявився для мене чимось зовсім новим, незнайомим. Не знаю, чому про нього нам нічого не говорили на уроках української літератури, не приводили з нього жодних цитат... Може, тому, що школу я закінчувала в рік смерті Сталіна, тому пророчий зміст цього вірша і не мав бути донесеним до нашої свідомості.
Знаю, що наші недруги дуже не люблять “Розриту могилу”, забороняли вчити її в роки тоталітарного комуністичного режиму, забороняють в Криму і зараз. Почала вчити “Холодний Яр”, а сьогодні почула по одному з українських телеканалів (супутниковому, звісно) велику розповідь про нього.
Як багато ми ще не знаємо про нашу рідну Україну, про її унікальність! Ось і Холодний Яр. Я тільки сьогодні дізналась про унікальність цієї місцевості, про силу і фізичну, і силу духу, яку він дає людям, які там бувають, які там живуть. Воїни, виснажені боями, повністю відновлюють свої сили, пробувши в районі Холодного Яру всьго три дні. Місцевість в районі Холодного Яру вкрита тектонічними розломами, Люди, які живуть в таких місцях (їх на планеті Земля немало), понад усе цінують волю, готові боронити її від усіх ворогів, сміливі і безкомпромісні.
Заглянувши в Інтернет, я побачила дуже багато матеріалів про Холодний Яр, і ще сучаснішими стали для мене рядки Шевченківської поезії про цю місцевість, де були не тільки Коліївщина, гайдамаки, Гонта та Залізняк, а й Холодноярівська Народна республіка, зі своїм 15-тисячним військом, яке понад усе ставило волю України, і билося на смерть і проти більшовиків, і проти денікінців, бо всі вони були ворогами України.
Боротьба за волю, за Україну тривала до 1923 року, і більшовицька влада навіть призначила окрему людину, яка відповідала за не покірний їм Холодний Яр.
Мені соромно, що я так погано знаю історію своєї України. Можна шукати собі виправдання в тому, що до 24 серпня 1991 року ми не мали можливості більше знати про нашу історію, бо та історія, яку ми вивчали в школі і вузах, не мала ніякого відношення до нашої, української історії. Наших національних героїв так паплюжили, робили якимись монстрами (а Росія і зараз це робить), що потрібні, мабуть, століття, щоб витравити з пам’яті людей цю брехню.
Скажете, що вже 25 років маємо таку можливість, але так багато було роботи в перші роки Незалежності, щоб дізнатись хоча б про головне: про наш герб, Гімн, УНР 1918 року, бо ні в “Дитячій енциклопедії”, ні в “дорослій” не було жодної згадки про УНР, про Акт Злуки, про бій під Крутами... Все це треба було вивчати, нести в маси хоч трішки правди про події, які відбувались в Україні в 1918 році.
Я закликаю всіх, хто має смартфони, ноутбуки, має змогу користуватись Інтернетом, не переглядати там всіляке сміття про наших “зірок” чи “діячів”, а частіше налаштовуватись на сторінки нашої історії, такі, як “Холодний Яр”, УНР на Далекому Сході - Зелений Клин і його історія, частіше читайте Шевченка. Зараз дуже актуальні і “Холодний Яр”, і послання “І мертвим, і живим...”, і “Псалми Давидові”, і багато інших Шевченкових думок. Скільки бруду виливає на наших воїнів, які відстоюють на Донбасі нашу свободу і територіальну цілісність, наша “сусідка”, називаючи їх бандитами, вбивцями, а Шевченко каже:

«За святую правду-волю
розбойник не стане,
не розкує закований
у ваші кайдани
народ темний...»

Хоч і живу я зараз не зовсім в Україні, а в Криму, та все ж дивлюсь наше, українське телебачення, і часто лаюся з тим телевізором, та, на жаль, моя лайка і незадоволення ніяк не можуть дійти до наших «слуг народу». Тому спробую звернутись до них через нашу газету (жаль, що вони її, напевно, не читають). Так от слухайте:
Дорогі (дуже дорогі!!!) наші українські слуги народу, ті, які вже після Майдану (до якого ви часом долучалися) зуміли “заробити” мільйони не тільки гривень, а й доларів і євро! Мої слова для вас нічого не значать, тому послухайте Тараса Григоровича, слова, з якими він звертається до вас з далекого 1845 року (йому це можна, бо ж Він – Пророк):

«Ви - розбойники неситі,
голодні ворони.
По якому правдивому,
святому закону
і землею, всім даною,
і сердешним людом
торгуєте? Стережіться ж,
бо лихо вам буде,
тяжке лихо! Дуріть дітей,
і брата сліпого,
дуріть себе, чужих людей,
та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
розпадеться кара.
І повіє огонь новий
з Холодного Яру».

А. Миколаєнко
м. Феодосія

Тарас ШЕВЧЕНКО
ХОЛОДНИЙ ЯР

У всякого своє лихо,
І в мене не тихо,
Хоч не своє, позичене,
А все-таки лихо.
Нащо б, бачся, те згадувать,
Що давно минуло,
Будить бознає колишнє —
Добре, що заснуло.
Хоч і Яр той, вже до його
І стежки малої
Не осталось; і здається,
Що ніхто й ногою
Не ступив там, а згадаєш,
То була й дорога
З манастиря Мотриного
До Яру страшного.
В Яру колись гайдамаки
Табором стояли,
Лагодили самопали,
Ратища стругали.
У Яр тойді сходилися,
Мов із хреста зняті,
Батько з сином і брат з братом
Одностайне стати
На ворога лукавого,
На лютого ляха.
Де ж ти дівся, в Яр глибокий
Протоптаний шляху?
Чи сам заріс темним лісом,
Чи то засадили
Нові кати? Щоб до тебе
Люди не ходили
На пораду, що їм діять
З добрими панами,
Людоїдами лихими,
З новими ляхами?
Не сховаєте! над Яром
Залізняк витає
І на Умань позирає,
Гонту виглядає.
Не ховайте, не топчіте
Святого закона,
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона.
Не славтеся царевою
Святою войною.
Бо ви й самі не знаєте,
Що царики коять.
А кричите, що несете
І душу і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,
Овеча натура;
Дурний шию підставляє
І не знає за що!
Та ще й Гонту зневажає,
Ледаче ледащо!
«Гайдамаки не воины —
Розбойники, воры.
Пятно в наший истории...»
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб'є живе серце
За свою країну.
Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 19.05.2017 > Тема ""Білі плями" історії"