Версiя для друку Обговорити в форумi

Зачовганий заголовок, вибачайте... Стільки в нашій українській історії — давній і новітній — було вже того запроданства, що фраза ця — ну, як оскома на зубах. А от Петлюра з приписаним йому висловом ще ніби не дуже приївся: «не так страшні московськії воші, як українські...» — оті, що на букву «г» (хто не здогадався — див. стор. 8, там непереможна й неперевершена Надія Савченко на північно-сусідньому прикладі це «г» розшифровує без зайвих дипломатій).
Отож, на 16-му моєму редакторському році (а з них останні два — взагалі рік за три мали б іти!) отримав електронною поштою з Києва ось такий наказ (авторські інтелект і орфографія дбайливо збережені). Я — прогульник. І «ступінь тяжкості» вчиненого мною проступку, і «обставини», за яких його «вчинено» (не під київськими тиловими мирними каштанами, а на «передку», у вражому Криму), і попередня моя майже 20-річна вічно екстремальна праця у «Кримській світлиці» (десь у 1996 році я з нею запізнався) спонукали моє нинішнє київське начальство до найрішучіших дій: «застосувати... дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення».
Одразу зазначу, що порушник я — ще той! За кількістю «ходок» (себто, отаких звільнень) — можна сказати, «рецидивіст»! Перша «ходка» була у 2009-му. Ну, просто «систематично» не люблю виконувати накази начальства, а особливо дурні (ще тоді «рехворматори» київські хотіли забрати «Світлицю» до столиці, а колектив переполовинити) — от і найшла коса на камінь. Але чомусь і прокуратура, і суди, які напустили на мене розлючені начальнички, виправдали мене і відновили на посаді.
Друга «ходка» мало не «вчинилася» у 2010-му. Тоді Київ і всю Україну окупували донецько-макеєвські, і наше приМінкультурне видавництво також. Вже й другий «розстрільний» наказ було підписано, але в ті часи, як не дивно, до міністрів ще можна було пробитися, і навіть колегію міністерську спеціально ради «Світлиці» зібрати. А замість макеєвської директорки прийшла київська Олеся Білаш («Два кольори мої, два кольори» — то ж батькове!) — і відродили «Світлицю», яка перед тим майже рік не виходила, і приміщення у Сімферополі відвоювали, і аж до «крымской весны» 2014-го — трималися!
А тоді прямо зі сцени київського Майдану, де відклекотіла і освятилася кров’ю Небесної Сотні Українська Революція Гідності, у культурне міністерське крісло возсів його, Майдану, Голос. А з ним у Газетно-журнальне видавництво, до якого приписана «Кримська світлиця», повернулися ті, хто... відлучав від «Світлиці» і оббріхував мене в судах 6 років тому. І правлять до цих пір. І наш кримський, здавалося б, побратим, який оцього наказа («ходку» № 3) сотворив і підписав, їм, як бачите, успішно підсобляє.
Ось такий, даруйте, іронічний екскурс в історію питання. Все інше — в листах до міністра-співзасновника (див. стор. 7), на які так і не встигли отримати відповіді — я і ще кілька моїх кримських колег, котрі до останнього утримували останній кримський український інформаційний редут.
Думається, найбільше тішитися тим, що сталося, має відома кримська «прокурорша» — не доведеться брати зайвий гріх на душу, «хохлобандерівці» все зробили власними руками...

№ 4 від 10. 05. 2016 р.
м. Сімферополь
Міністру культури України
НИЩУКУ Є. М.
Шановний
Євгене Миколайовичу!

Два роки тому, у травні 2014 р., коли Ви вперше стали міністром, я вже звертався до Вас з приводу здійснених Вами кадрових призначень в Національному газетно-журнальному видавництві, після чого «Кримська світлиця» опинилася, фактично, в подвійній окупації. Перша, російська, — очевидна і зрозуміла, а от другу — українську, чиновницьку, абсурдну — пояснити можна хіба що тим, про що йшлося у моєму першому листі (надсилаю його копію): керувати видавництвом і розпоряджатися долею «Кримської світлиці» і її працівників Ви повернули людей, з якими у 2010 році мені довелося судитися. Вони тоді програли, але через 4 роки з Вашою допомогою реваншували.
Кажуть, що під кінець Вашої першої міністерської каденції в якомусь інтерв’ю Ви назвали кадрове рішення щодо Видавництва однією зі своїх управлінських помилок, але «Світлиці» від того легше не стало. Два роки після того ми відпрацювали просто в нестерпних умовах, переполовиненим штатом, без стабільної матеріальної підтримки, в інформаційній блокаді, але «Кримську світлицю» — зберегли! То неправда, що вона повністю трансформувалася лише в Інтернетне видання — всі ці окупаційні роки ми продовжуємо готувати для друкарні принт-файли кожного щотижневого випуску «Кримської світлиці», варто лише дати команду на відновлення її друкування.
Але такої команди впродовж минулих двох років ніхто не давав. Навпаки, вже новим генеральним директором Видавництва А. Щекуном було відновлено дію наказу його попередника про переведення газети до Києва. (Маю зазначити, що у 2010 році пан Щекун досить легко порозумівся з тими, з ким мені довелося тоді судитися).
Саме в ці дні, у середині травня, згаданим вище наказом чотирьох останніх кримських працівників «Кримської світлиці» може бути звільнено зі штату, тобто, ми будемо позбавлені навіть того умовного державного статусу і захисту, на який могли б розраховувати у якійсь екстремальній ситуації. Зате спокійно спатимуть чиновники у Києві — вони за нас вже не відповідатимуть!
Знову, шановний Євгене Миколайовичу, за усіх організаційних та правових перипетій довкола «Світлиці» ми повертаємося до моралі: наскільки чесним, справедливим, відповідальним — моральним буде це рішення? І чого варта та культура, у якій взагалі таке відбувається? Понад два роки в окупації купка відчайдух не дає згинути останньому кримському українському рупору — хоч би подякував хтось із київських пагорбів!
Сподіваюся, з другої спроби відповідь на це запитання ми все ж почуємо.

Головний редактор
«Кримської світлиці»
Віктор КАЧУЛА

P. S. Ще у березні 2016 р. я звертався з приводу наказу про переведення «Кримської світлиці» до Вашого попередника В. Кириленка. Повторюю того листа, замінивши лише прізвище міністра і дату.

№ 5 від 10. 05. 2016 р.
м. Сімферополь
Міністру культури України
НИЩУКУ Є. М.
Шановний
Євгене Миколайовичу!

14 березня 2016 р. А. Щекуном, генеральним директором ДП «Національне газетно-журнальне видавництво», яке підпорядковується Міністерству культури України і до складу якого з 2007 р. структурним підрозділом входить редакція Всеукраїнської загальнополітичної і літературно-художньої газети «Кримська світлиця», було підписано наказ №65/09-05 про переведення редакції з м. Сімферополя до м. Києва. Працівникам газети протягом двох місяців належить надати згоду або відмовитися від переведення в іншу місцевість, звільнитися або продовжити співпрацю за цивільно-правовою угодою.
Ознайомившись з цим наказом, четверо журналістів «Кримської світлиці», які на цей момент працюють у Криму і є представниками одного із співзасновників газети - її трудового колективу, заявляють про категоричне неприйняття вирішення подальшої долі газети у такий ультимативний спосіб. (Варто зазначити, що п’ята працівниця «КС» - літредактор-коректор іншим наказом А. Щекуна ще з 1 березня ц. р. несподівано була підвищена до посади відповідального секретаря, що, напевне, стимулювало надання нею згоди на переїзд до Києва).
Складається враження, що, вводячи у дію цей наказ, київське керівництво переймається більше не тим, як дійсно зберегти «Кримську світлицю» і колектив, який два окупаційні роки забезпечував її регулярний вихід в Інтернеті, а власним само-збереженням - як уникнути відповідальності за наше перебування на окупованій території. Бо хіба можливо у цій ситуації механічно застосовувати Постанову Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» - хіба цим документом передбачався переїзд з окупованої території, через адміністративний кордон з якою неможливо тепер переправити ні домашнє майно, ні кошти за продану квартиру, якщо її ще вдасться продати? У наказі говориться про забезпечення всіх працівників «Кримської світлиці» робочими місцями на новому місці, але чомусь не згадується, де цим працівникам з родинами жити, де членам сімей заробляти на хліб і продовжувати трудовий стаж за фахом?
І вже зовсім як знущання сприймається пункт про те, що можна, виявляється, залишитися й далі жити і працювати на благо України на окупованій території, але за цивільно-правовою угодою, яка, за визначенням А. Щекуна, убезпечує роботодавця (тобто його) від юридичної відповідальності за своїх працівників, котрі відтепер будуть називатися просто виконавцями, що «надають послуги на свій ризик»... - це таке «недопущення наражання на небезпеку працівників редакції» (так в наказі) - методом їх звільнення?!
Шановний Євгене Миколайовичу! Журналісти «Кримської світлиці» готові й далі, як і два попередні окупаційні роки, «на свій ризик» готувати до друку щотижневі випуски газети, поки буде готуватися дійсно продумане, вмотивоване, а не ультимативне рішення цієї наболілої проблеми, що дозволить зберегти і колектив, і «кримський дух» у «Світлиці», її понад 20-річний архів, власний сайт, загальна кількість відвідувачів якого наближається вже до трьох мільйонів, зв’язок з кримськими читачами, яких ми не розгубили навіть в цих умовах.
Для цього пропоную:
- скасувати наказ №65/09-05, виконання якого передбачувано призведе до звільнення багатолітніх творців «Кримської світлиці» і розірвання останніх зв’язків газети з Кримом;
- визнати за трудовим колективом «КС» право голосу співзасновника, який, фактично, єдиний не давав усі ці роки «Кримській світлиці» зникнути з інформаційного поля Криму і всієї України і думка якого обов’язково має враховуватися під час пошуку оптимального рішення щодо майбутнього газети; ініціювати проведення наради співзасновників, що, на наш погляд, є єдиним правовим способом пошуку такого рішення;
- розблокувати виплату заробітної плати працівникам «Кримської світлиці», яку ми не отримуємо вже 5 місяців, й виплачувати її у прийнятний для кримчан спосіб.
І наостанок від імені колег, котрі, як би важко не було, не збираються залишати Крим і «Кримську світлицю», маю зазначити, що списати нас можна зі штату Газетно-журнального видавництва, але не зі штату «світличан». Ніхто не відбере у нас права нести прапор «Світлиці» далі - «Світлиці» саме КРИМСЬКОЇ, а не з київських затишних кабінетів.

Головний редактор
«Кримської світлиці»
Віктор КАЧУЛА

№ 6 від 30. 05. 2016 р.
м. Сімферополь
Співзасновникам Всеукраїнської загальнополітичної і літературно-художньої газети «Кримська світлиця»:
Міністру культури України
НИЩУКУ Є. М.
Голові Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка
МОВЧАНУ П. М.
Видавцеві газети - Генеральному директору ДП «Національне газетно-журнальне видавництво»
ЩЕКУНУ А. С.
 
Шановні Євгене Миколайовичу,
Павле Михайловичу,
Андрію Степановичу!

Напевне, востаннє вже від імені невеличкого колективу «світличан», котрі, працюючи з 2014 року в Криму в екстремальних умовах, були фактично єдиними творцями газети, зберегли її до сьогодні і заслужили, аби з їхнім голосом рахувалися, закликаю почути нас, визнати за нами право голосу у вирішенні подальшої долі газети і провести, нарешті, нараду співзасновників «Кримської світлиці», де пошукати вихід з критичної ситуації.
Готовий цієї п’ятниці, 3 червня, прибути до Києва для конструктивного діалогу. Якщо, звичайно, буде відмінено останній наказ гендиректора НГЖВ (копія додається) про намір оголосити мене, як і моїх колег у Криму, прогульниками — і це за жодного «прогуляного» (див. сайт «КС») номера «Світлиці» за всі ці роки!

Головний редактор «Кримської
світлиці» Віктор КАЧУЛА

Ніхто редактора до Києва так і не покликав. Яка нарада?! Ще питання всякі почне ставити, наприклад, яких зусиль кожен із співзасновників доклав за останні два роки, щоб таки ж світила «Світлиця»? Буде тепер сяяти на Хрещатику — аж із Криму буде видно!
А якщо без іронії — що будемо робити, співвітчизники? Битися, миритися, судитися? Чи все правильно, все так і треба: по закону і по совісті? Порадьте або хоч розрадьте, бо так щемлять десь під серцем ці 20 «світличних» літ...

ТИМ ЧАСОМ...

УКРАЇНЦІ ВІДПРАВЛЯЮТЬ ЛИСТИ КРИМЧАНАМ – АКЦІЯ «РЕАКЦІЯ. НА КРИМ»

Громадянська ініціатива «КримSOS» оголосила акцію на підтримку жителів Криму – «Реакція. На Крим ». Про це «Крим.Реалії» розповіла автор ідеї Леране Хайбуллаєва.
«Проукраїнських настроїв кримчани чекають від нас, від влади України, конкретних посилань, кроків, дій про те, що йде деоккупація Криму, але, на жаль, складається враження, що ми втрачаємо проукраїнськи налаштованих людей, у тому числі, кримських татар у Криму. В рамках своїх можливостей я вийшла з такою ініціативою, щоб дати зрозуміти, що громадяни України дають знати, що ми з вами й ми віримо в деокупацію Криму», – розповіла вона.
Всеукраїнська акція «Реакція. На Крим », за задумом організаторів, покликана переконати кримчан у тому, що «їх пам'ятають і підтримують на материковій частині України й бажають якнайшвидшого повернення півострова». Так, українці зможуть написати й відправити свої послання на півострів.
Для участі в акції необхідно скласти послання, принести лист до одного з офісів КримSOS чи відправити поштою, волонтери передадуть побажання до Криму. Також можна залишити слова підтримки в соцмережах під хештегом #РеакціяНаКрим.
Проект приурочений до Дня кримськотатарського прапора, який відзначають 26 червня, та здійснюється силами волонтерів організації КримSOS.

НАЦРАДА УКРАЇНИ: БУДЕМО НАРОЩУВАТИ ІНФОРМАЦІЙНЕ МОВЛЕННЯ НА КРИМ

Україна найближчим часом планує збільшити мовлення на територію незаконно анексованого Росією Криму, заявив у ранковому ефірі Радіо «Крим.Реалії» член Національної ради України з питань телерадіомовлення Сергій Костинський.
«Ми будемо тільки нарощувати інформаційний тиск на Крим. Ми будемо забезпечувати доставку сигналу з різних місць, різними способами», – сказав він.
За словами Костинського, сигнал планують подавати з південної частини Херсонської області. Для цього вже до кінця року на Чонгарі побудують нову вежу.
«До кінця року ми плануємо побудувати вежу і запустити сигнал чотирьох радіостанцій. Також Крим буде отримувати сигнал із Генічеська, з Чаплинки, зі Скадовська. Ми працюємо, хочемо, щоб вся територія Херсонської області, все південне прикордоння служило плацдармом для того, щоб вести мовлення на Крим», – наголосив він.
26 травня в Херсонській обласній держадміністрації заявили, що з території материкової частини України почали подавати український радіосигнал на територію анексованого Росією Криму, поки що в тестовому режимі. За даними адміністрації, в Криму українське радіо мовить на частоті 101.4 FM.
Голова Херсонської обласної державної адміністрації Андрій Гордєєв заявив, що «відновлення українського мовлення стане ще одним кроком до повернення Криму». Призначений Росією прокурор Криму Наталія Поклонська заявила, що її відомство проведе перевірку мовлення української радіостанції на територію півострова.

В ОБСЄ ПЛАНУЮТЬ СТВОРИТИ МІСІЮ З ПРАВ ЖУРНАЛІСТІВ У КРИМУ

Офіс уповноваженого ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуні Міятович розпочав працювати над створенням спеціальної місії до Криму з прав журналістів на півострові. Таке рішення ухвалили під час зустрічі у Відні керівників Незалежної медіа-профспілки України (НМПУ), Національної спілки журналістів України та Спілки журналістів Росії.
Як повідомив «Крим. Реалії» глава НМПУ Юрій Луканов, до участі в місії планують запросити Міжнародну федерацію журналістів та інші міжнародні медійні організації.
За словами Дуні Міятович, місії в Криму доведеться долати численні проблеми, зокрема логістичні. Учасники зустрічі домовились проводити постійні консультації в процесі створення місії, зазначили у прес-службі НМПУ.
Дуня Міятович збирається в липні приїхати до Києва і провести зустріч з активом НМПУ і НСЖУ, щоб обговорити наявні проблеми, повідомили в Незалежній медіа-профспілці України.
Заступник Генерального секретаря Міжнародної федерації журналістів Джеремі Діар сказав, що федерація «дуже зацікавлена у створенні такої місії, щоб вирішувати проблеми, пов'язані з правами журналістів у Криму».
Голова НМПУ Юрій Луканов повідомив «Крим.Реалії», що з подібною ініціативою він виступив від імені двох українських журналістських організацій, НМПУ та НСЖУ, на з'їзді Європейської федерації журналістів у Сараєві.
«Сам факт початку роботи над створенням місії – ще не перемога. Місія – це інструмент, яким можна вдало скористатись, а можна не використати такий шанс. Ми маємо разом із кримськими журналістами докласти зусиль, щоб це стало успішним», – сказав Юрій Луканов. Також, за словами Луканова, до створення місії необхідно залучити кримських журналістів, які переїхали до Києва.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 03.06.2016 > Тема "З перших уст"