Версiя для друку Обговорити в форумi

У своїх спогадах про геніального автора "Сонячних кларнетів" Олександр Губар зазначив: "Мені доля відміряла багато: я знав Павла Григоровича Тичину". Лаконічно, але ж як вагомо і щиро мовлено. Це не просто слова, бо справа тут не лише в особистому спілкуванні з Тичиною. Усе свідоме життя шановного Олександра Івановича пов'язане з цим великим іменем: ще з дев'ятого класу Тичина стає улюбленим поетом. Потім - праця над кандидатською дисертацією про творчість письменника, знайомство з Павлом Григоровичем, а далі: книги, статті, розвідки, дослідження про літературну діяльність Тичини з'являлися з-під пера Губаря протягом не одного десятиліття. Олександр Іванович - найпрацьовитіший тичинознавець.
Внесок професора Олександра Губаря у тичинознавство вельми місткий як за обсягом, так і за змістом. Адже йому належать чотири глибококонцептуальних книжки, більше двадцяти проблемних розвідок, статей, вміщених у наукових збірниках, в журналах, біля тридцяти публікацій в пресі про улюбленого поета. Тож цілком закономірно, що на відзначення 80-річчя від дня народження відомого літературознавця у Київському літературно-меморіальному музеї Павла Тичини ретельно підготували і розгорнули ювілейну виставку "Олександр Іванович Губар - літератор, педагог, тичинознавець".
Хоч вітрини музею і не змогли вмістити всі численні матеріали про Олександра Івановича, що знаходяться у фондах, але й наявні на виставці книги, документи, фотографії, газетні вирізки засвідчили про значний науковий доробок і невтомну дослідницьку діяльність ювіляра.
Особливу увагу привернули видання з дарчими написами Олександра Губаря Тичині (їх усього вісім): від автореферата кандидатської дисертації "Творчість Павла Тичини періоду 1917 - 1939 рр." (Чернівці, 1954) до книги "Літературна Буковина" (Київ, 1966). Ці написи пройняті безмірною повагою автора до Тичини не тільки як до дивовижного поета, але і як до надзвичайно доброї та чуйної людини. Ось, приміром, які слова написав Олександр Іванович на титульному аркуші своєї книги "Павло Тичина: Літературний портрет" (Київ, 1961): "Дорогому Павлу Григоровичу - моєму улюбленому поету, порадникові, незабутній і ніжній людині".
Експоновані публікації з багатьох газет і світлини чимало цікавого розповідають про непростий життєвий шлях та багатогранну творчу діяльність Олександра Губаря.
Значну частину виставки склали матеріали, подаровані самим ювіляром, адже дружні й ділові стосунки з музеєм О. Губар підтримує постійно від часу його заснування - з 1979 року. Тільки за останній період професор люб'язно поповнив музейні фонди такими цінними виданнями, як: Губар О. "Сучасні українські письменники Криму" (Сімферополь, 1997), "Далекий і близький Шевченко" (Сімферополь, 1999), "Олександр Іванович Губар: Бібліографічний покажчик праць" (Сімферополь, 2001), "Тичинознавчі студії" (Сімферополь, 2002) тощо.
І тут необхідно відзначити, що оті багаточисельні наукові напрацювання Олександра Івановича мають важливе прикладне значення. Скажімо, тичинознавчі дослідження, спогади про поета, постійна консультаційна допомога - все це знаходить своє практичне застосування у науковій роботі, екскурсійній та лекційній діяльності музею. І через те, вдячно відзначаючи 80-ліття професора  О. Губаря, працівники київського музею Павла Тичини сподіваються на подальшу плідну співпрацю з ювіляром і щиросердно зичать йому многії літа!
Григорій ДОНЕЦЬ, завідуючий фондами київського літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини.

КРИМСЬКЕ ЛІТО
Однокурсникам по Кримському педінституту.

Хоч плем'я не таке вже й молоде,
Тоді були у всіх на це причини, -
Одне ми знали - "Партія веде",
Бо ще не знали справжнього Тичини.
Десь бовваніли гори, як в диму,
А вдома й дотепер іще не вірять,
Що серед літа, будучи в Криму,
Писали ми конспекти на Салгірі.
І юний дух навколо нас витав,
Ми поринали не в морську пучину,
Як Губар, молодий іще, читав
Не лекції, а юного Тичину.
О кримські маки в ситцеві трави -
Цілунки на гірському передпліччі!
У пам'яті моїй назавше ви,
Та кипарисів непогасні свічі.
Закохувались ми в чужих жінок,
Були не по-партійному розкуті.
Пізнавши несподіваний урок
У кримському тоді ще інституті.
Так, може, не дізнались би ніде
Життя непереможного закону,
Що нас любов на цій землі веде
Від самого народження до скону.
Олександр ТАРАНЕНКО.
м. Дніпропетровськ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2002 > Тема "Душі криниця"