Версiя для друку Обговорити в форумi

22 ЖОВТНЯ НАРОДНОМУ ПОЕТУ УКРАЇНИ БОРИСУ ІЛЛІЧУ ОЛІЙНИКУ ВИПОВНИЛОСЯ 80 РОКІВ! ВІТАЄМО!!!

Борис ОЛІЙНИК
ПОХВАЛА НЕПІДКУПНІЙ

Коли здалось, що все пішло за доляр —
Земля і честь, могили й вівтарі,
Коли вже навіть провіщати долю
Взялись не звіздарі, а крамарі;
Коли здається, що саме повітря
Настояне на лжі, немов одвар,
Коли поет, як сутенер — повію,
Кладе під владу Аполлонів дар;
Коли вам чорне видає за біле,
Не кліпнувши, зело писучий син,
І під стильовку стрижені дебіли
Полюють на людей, мов на тварин;
Коли, здалося, світ дійшов до скону
І все людське убито до осердь, —
За невблаганним всеблагим законом
Приходить смерть.
Коса її надземної ограни,
З металу, непідвладного іржі,
Вона не загляда у табель рангів
На суднім рубежі.
Для неї всі однакової міти —
Король чи старець, щедрий чи скупий, —
Вона — остання справедливість світу,
Яку нікому в світі не купить:
Ні фарисею, що служив мамоні
І Україну гнув на свій копил.
Ні злодію державному в законі,
Що навіть Зевса з челяддю купив.
І відступає туга з-перед серця,
І щастя молить: «Зупинися, мить!».
І варто жить, і прагнути безсмертя,
Коли є смерть, яку не підкупить.

У ДЗЕРКАЛІ СЛОВА

В залізний вік, пристріляний до пня,
Коли частіше від святого «мати»
Гриміло над колискою: «війна», —
Судилося нам безмір пізнавати.
Були нам недосяжні букварі,
Як довоєнні видива казкові,
Тому ми звикли вірити на слово
Учителям воєнної пори.
Писав директор лівою. Перо
Злітало тяжко, як підбита птиця.
Ми ще не знали, що його правиця
Спочила між полеглих за Дніпро.
Снарядний ящик правив замість парт.
Рівнявсь папір у вартості кресалу.
Тому ми все у пам’ять записали,
Тривкішу від сучасних перфокарт.
Схиляю перед вами прапори,
До ваших милиць припадаю низько,
Учителі воєнної пори,
В шинелях геніальні Сухомлинські!
Що за високим покликом душі
Учили зерня віднайти в полові
І до останку на своєму слові
Стояти, як солдат на рубежі.
Ми ще у ті осиротілі дні
Закарбували правило залізне:
З усіх — два слова: «Мати» і «Вітчизна» —
Існують звіку тільки в однині.

2005 рік. Борис Олійник у Криму
(Фото В. Качули)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 23.10.2015 > Тема "Українці мої..."