Версiя для друку Обговорити в форумi

Обличчя влади

Попри невгаваючу тріскотню наших найвищих владоможців про реформи, які нібито успішно впроваджуються й які знаходять позитивне сприйняття, ба навіть високу оцінку з боку західних партнерів, Україна, на жаль, як сунулася, так і продовжує сунутися з гори в провалля. Якщо наша влада сприймає за високу оцінку своєї реформаторської діяльності доповідь заступниці секретаря Державного департаменту США пані Вікторії Нуланд сенатському Комітету із закордонних стосунків від 8 жовтня цього року (http://www.state.gov/p/eur/rls/rm/2015/oct/248032.htm) або чергові транші, які, скажімо, МВФ чи Міжнародний банк продовжують виділяти нам, то їй, владі, треба б чимшвидше розвіяти з-перед своїх ясних очей дим отих ілюзій. Насправді, гроші виділяють не через реальні реформи, які за двадцять місяців перебування наших «революціонерів» при владі мали б вже йти повним ходом, а через велике небажання Євросоюзу стати лицем до лиця з непередбачуваним, біснуватим «русским миром» безпосередньо на своїх східних кордонах, через небажання Заходу, в цілому, у відтворенні новітньої Російської імперії. Стосовно «високої» оцінки з боку Заходу, то маємо недвозначні заяви, принаймні двох сенаторів США, де вони прямо говорять про недостатні зусилля українського уряду у впровадженні реформ.
Щодо доповіді пані Нуланд, то в ній вона справді відзначила прогрес України, а саме те, що з ініціативи уряду ВР ухвалила закони щодо реформування секторів енергетики та сільського господарства, зміцнення банків, скорочення і модернізації державної бюрократії, передачі більших повноважень регіонам, створення наглядової структури задля очищення від корупції. До успіхів було віднесено отримання чотирирічної програми кредитування від МВФ, реструктуризацію державного боргу, припинення воєнних дій, відведення важкої артилерії та початок повернення біженців.
Щось із перерахованого і справді є значним поступом уперед. Ніхто ж не буде заперечувати розумності очищення банківського сектора від неплатоспроможних банків чи позитиву від припинення війни! А хіба спаде комусь на думку ставити під сумнів необхідність ухвалених Радою законів, навіть попри явну неоднозначність деяких з них? От лишень поступ той чомусь нагадує спринтерський забіг у трясовині. Зазначені пані Нуланд закони поки що не більше, ніж потенціал, оскільки на сьогодні вони реально не діють. Так, банки, які, гадано, мали б зміцнюватись, як перекачували, так і продовжують перекачувати нацарьовані олігархами мільйони в офшори. Вражає те, що в цій брудній справі не пасуть задніх і банки державні. Скандальні розкриття, де фігурують імена Авакова, Кононенка, — то лише окремі струмені того потоку. На сьогодні ні енергетика, ні сільське господарство не відчули ще на собі дії тих благодатних реформ, так само, як нема мови про якусь модернізацію державної бюрократії, реальну передачу влади на місця чи ефективну діяльність Антикорупційного бюро, початок роботи якого щосили затягується.
Чи помічає те пані Нуланд? Безперечно. Саме тому, говорячи про позитивні зрушення, такі, зокрема, як початок процесу реформування системи правопорядку, старт процесу створення дорожної поліції, обрання нових місцевих прокурорів, вона особливо наголошує на нагальній необхідності реформування Генеральної прокуратури, на безперешкодній діяльності новоствореного Управління Генерального інспектора в тій системі, на якнайшвидшому призначенні антикорупційного прокурора. Ще раніше, на вересневому Фінансовому форумі в Одесі, на крайню потребу якнайшвидшого реформування Генеральної прокуратури України звертав увагу посол США пан Джеффрі Пайєтт, вважаючи, що корумповані чиновники Генеральної прокуратури України відкрито й агресивно підривають реформи. І це все висловлюється відкритим текстом. Можна лишень уявити, які неприємні речі говорять нашим урядовцям віч-на-віч!
А хіба ми самі не розуміємо, що навіть ті ухвалені закони є не більше, ніж камуфляжем, який, змушена до дій проолігархічна більшість нашого парламенту, демонструє світові? Хіба ми не бачимо, що під виглядом оновлення системи прокуратури на місцях у насиджені крісла повертаються старі прокурори? Хіба ми не були свідками танців з відвертим викручуванням рук навколо призначення голови Антикорупційного бюро? Хіба не те саме відбувається зараз з призначенням антикорупційного прокурора? Хіба не знаємо, хто призначив, хто до сьогодні уможливлює перебування на посаді самого генерального прокурора, особи, яка відверто покриває, фактично є одним з очільників корупції в Краю? Чого лишень вартий факт, наведений тим же паном Пайєттом, коли у справі екс-міністра екології Миколи Злочевського влада Великобританії вилучає 23 мільйони доларів незаконних активів, що належать українському народу, просить чиновників ГПУ надіслати документи, що підтверджують підстави для арешту, а ті натомість направляють їм листи адвокатів Злочевського, які свідчать, що справи проти нього немає. В результаті британський суд знімає арешт з активів, гроші пливуть на Кіпр. Чи не те саме відбувалось (досі відбувається) з «сімейними» мільярдами Віктора Януковича, з «чесно награбованими» мільйонами дрібніших сошок минулої влади?
Що ж заважає нашим владоможцям очиститися від корупційної скверни? Які вериги тримають їх в тому болоті? Що більше думаємо над тим, то ясніше проступають обриси страшної підозри, – а чи не є вони найгустішою трясовиною отого нашого корупційного болота?
Кажете, то не є жодним відкриттям? Кажете, всі про те знають? Отакої… А як же тоді пояснити те, що всіх отих песиголовців хтось обрав за нашу владу?
Кажете, люди не знали, що вони аж такі капосні? Кажете, ці були кращими з тих, за кого можна було проголосувати? Ото негідники… Як не соромно обманювати сподівання народу! Ганьба!
А що, може, минулого чи позаминулого разу вибирали кращих? Теж ні? Що ж це в нас за еліта така – куди не повернись, одні шаромижники! Але не побиваймось, товариство. В неділю саме вибори, то оберімо собі хоч цього разу справжню владу, таку, яка зробить всім нам нарешті «харашо» – відремонтує розбиті вщент дороги, відкриє десятиліттями закриті фабрики-заводи, забезпечить безкоштовну освіту-медицину, зробить безкоштовним газ (бо ж то загальнонародне багатство!), надасть пільги на те і на се, а то, гляди, й видасть кожному українцеві по курці, яка несе золоті яйця. Ну, має ж, нарешті, бути хоч якась справедливість!
Гріх, кажете, збиткуватися, бо народ таки надіється на тих, кого обирає, вірить їхнім обіцянкам? Ото ж то й воно, шановні… Булат Шалвович Окуджава, мудрий поет-пісняр, подарував колись світові чудову пісню, що якнайкраще віддзеркалює цю ситуацію. Загляньмо й ми в це дзеркальце – чи не впізнаємо кого? (https://www.youtube.com/watch?v=VywWBZw4C1I)
Насправді, я не думаю, що серед мудрих «світличан» багато таких, хто живе одними надіями. В характері українця споконвіку було закладено потужну енергію самостійності, самодостатності, впевненості в собі. Саме вона дозволила нам пронести нашу ідентичність через усі випробування долі, саме вона – впевнений у тому – дозволить нам, зрештою, видряпатися з болота, в яке нас затягнули і ледь не втопили. Варто лиш згадати, що зовсім не нахабні злодійкуваті нездари є володарями на нашій землі, а ми з вами. Згадати і діяти відповідно. Найперше, маємо відновити самоврядування, яке з дідів-прадідів існувало в нашому Краю. Навіть вже існуюче законодавство, особливо з нещодавно ухваленим законом про місцеве самоврядування, дає досить влади, аби можна було взяти справу відродження Краю в свої руки. Кому, як не нам, знати, що краще вирощувати на наших полях, яке виробництво налагодити, з ким торгувати і кого обирати на ту владу. Обирати – саме так, а не гратися у вибори за правилами наперсточників, як те робимо донині. Адже в кожній громаді знаємо людей, знаємо, на що вони здатні, можемо значно швидше й ефективніше впливати на них. Звісно, і за найкращих умов можна і далі відсиджуватись у крайній хаті, тримати дулю в кишені, чекати манни небесної, гундосячи, що клята влада того не забезпечує. Але тут варто усвідомлювати, що, скажімо, Біблія розглядає життя як вибір – наш власний вибір. Життя можна прожити, а можна проіснувати. Згадаймо притчу про лукавого раба – невже наш вибір буде на його користь?
Саме тому, коли почуєте, як якісь «прості люди», люди з вилами чи ще які нововідродженці обіцяють вам молочні ріки в кисільних берегах з манною кашею вприсипку, безлімітні пільги на все, що бажаєте, включно з проїздом від Закорюпинська до Марселя, пригадайте мудрого Булата Шалвовича і женіть тих швондерів далі, ніж очі бачать. Натомість шукайте вже сьогодні тих, хто замість пустопорожньої заметілі слів запропонує вам детальні, добре обґрунтовані плани відродження чи то заштатного молокозаводу, чи «Південмашу», прокладення нової дороги, чи ремонту вже існуючої – того, що вже завтра дасть вам достойно оплачувану роботу, впевненість у собі і в майбутньому ваших дітей.
Нинішні вибори зусиллями нашої сьогоднішньої влади не обіцяють, на жаль, можливості вибрати тих, хто почне, нарешті, піднімати країну з руїн. До влади тягнеться все та ж трафлена колода опереткових валетів та їхніх шестірок. Маємо ігнорувати їх. Йдемо на вибори, аби нашим голосом не скористалися нечисті на руку шахраї, але голосуємо лише в тому разі, коли на всі сто відсотків упевнені у своєму виборі. В іншому разі, викреслюємо всіх.
– А хто там, сидячи по шию в болоті, белькоче щось, похлинаючись брудною жижею, що то, мовляв, не вихід, що людям треба довіряти?! Чи не ту саму довіру спиваєте нині, довірливі мої?
Насправді, реальний шанс матимемо лише тоді, коли дозріємо до розуміння потреби реального самоврядування не на словах, а на ділі, коли, не чекаючи понеділка, через Мережу, а чи й розклеюючи об’яви на стовпах, закличемо своїх сусідів, односельців, співгромадян на віче, на якому поставимо питання утворення територіальної громади, коли оберемо, як колись на козацькому Колі, реальних керівників тієї громади, людей, які будуть звітувати не перед віртуальною владою Центру, а перед нами, отоді можна буде сказати, що ми почали відродження України.

З надією – Валентин БУТ
Крим

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 23.10.2015 > Тема "З потоку життя"