Версiя для друку Обговорити в форумi

«Покращення» по-кримськи

Чим хороша документалістика? Вже тим, що жива реальність завжди яскравіша і промовистіша за наші фантазії. Тому і намагаюся передавати слова і події з максимальною точністю, дозволяючи собі хіба що стилістичну правку. Але іноді і це збіднює картину. Ось, скажімо, щойно розпочав свою роботу кримськотатарський телевізійний телеканал «Міллет», який організувала влада, аби замінити ним популярний «АТР», незаангажований і незазомбований, де іноді ще можна було почути й українське слово. Показували, як у школі № 42 (зберігаю стилістику) виступали перші особи від Рескомнацу. «Никому не верьте, что школа это ерунда, и институт тоже ерунда», — ділився своїми одкровеннями найголовніший із гостей. А вчителька креативно називала першокласників «первашами».
З напутніми словами звернулася до «первашів» й одинадцятикласниця. І слів то всього кілька, але які промовисті: «Чтоб хорошо училися и не ленилися». Звичайно, розмовна мова не завжди так і проситься в ефір, і тут мали б попрацювати телевізійники. Але лояльність до влади ще не гарантує новій команді ні професіоналізму, ні елементарної грамотності. У цьому переконуємося майже щохвилини. Ось журналіст повідомляє: «В классы завезли новую технологию», а журналістка: «Роза раскрывается только на своем лепестке». Я це до того, що іноді саме стилістика дозволяє робити висновки про дещо сховане за кадром.
У цьому світлі хотілося б зберегти для читачів у первозданному вигляді й оголошення, що з’явилося у магазині «Фуршет» біля кожної каси, тому прийшла сюди з фотоапаратом, бо в те, що там написано, непросто повірити. Але виявилося, що читати і брати до уваги можна і треба, а фотографувати — не дозволено, і хлопці-охоронці ледь не відібрали у мене фотоапарат. Тому передаю написане у викладі, максимально наближеному до документа. «Продажа Пепси-кола, Пепси-RS, Кола, Кола Оболонь, Тархун, Байкал осуществляется строго по паспортам и только лицам, достигшим 18 лет». Про те, що більш як через 50 років з’ясувалося, що нібито ці напої містять в собі страшну наркоту, від якої російська влада вирішила убезпечити малюків і підлітків, уже чула, але то було на стадії законопроекту і здавалося настільки абсурдним, що не взяла до уваги.
Не думаю, що хоча б одна жива душа здобуде від пляшки чи навіть бочки Пепсі-коли або Тархуну наркотичну залежність. Але не вважаю, що без цих напоїв діти не зможуть обійтися, хоча інтерес до них, як і до всього забороненого, явно збільшиться. Втім, нехай з цього приводу болить голова у виробників цієї продукції. Мене ж обурює той цинізм, який можна угледіти за цим владним рішенням, зокрема, на прикладі кримського життя.
Тут, у столиці виноградарства, в золоту пору року ціни на цю сонячну ягоду так і не опустилися нижче ста рублів за кілограм. А подивіться, скільки коштують солодощі: цукерки — близько півтисячі, і печиво найдешевше — за двісті рублів. Найдоступніші тістечка та морозиво. Те, що багато дітей уже забули, як все це смакує, зовсім не хвилює кримських піклувальників. Тепер ще треба показушно потурбуватися, аби не завдала їм шкоди солодка вода. А постійне приборкування своїх бажань, зрештою, авітаміноз чи заздрощі до тих, з ким ще вчора були рівними, не завдадуть шкоди? Адже не в кожній сім’ї, де працюють навіть обоє батьків, можуть брати до уваги бажання дитини.
А там, де працює тільки батько? І таких родин багато, навіть якщо мати прагне теж поповнювати сімейний бюджет. Серед інших — матері, що не можуть влаштувати дитину до дитсадочка, хоч і ставлять її на чергу ще в пологовому будинку. На сьогодні тих, хто відвідує дитсадок, як і тих, хто стоїть на черзі, в Криму приблизно порівну — по 15 тисяч осіб. Але якщо раніше черга рухалася, то тепер вона завмерла. Дехто скаржиться, що за рік вона не наблизилася до мети на жодну позицію, у той час, як у кожному дитсадку випустили не одну старшу групу.
То хто ж з’їв ваше сало і хто зайняв місце вашої дитини? Невже теж Україна? Та ні ж, така ситуація передбачена російським законодавством, де користуються пільгами не лише діти-інваліди та діти із багатодітних родин. Ці входять лише до категорії першочергового забезпечення і мають чекати, поки одержать місце в дитсадочку позачерговики — діти суддів, прокурорів, так званих груп особливого ризику та інших важливих людей. Разом з інвалідами чекатимуть і діти військових та працівників поліції, які належать до тієї ж пільгової категорії, а всього такі становлять 40% усієї черги. І лише тоді, коли ця черга «розсмокчеться», з’явиться шанс у рядових маленьких кримчан. А можливо, не з’явиться ніколи, бо сьогодні просто хлинули в Крим силовики із Росії — військові та поліція мають захищати його від Америки та України, ісламістів та екстремістів. А то і просто — їхні сім’ї натерпілися від холодного клімату і під зав’язок хочуть наїстися винограду, тим самим височенними доходами піднімаючи на нього ціни і забираючи його у кримських дітей.
Про забезпечення потреб усіх маленьких кримчан годі й говорити — у Сімферополі для цього довелося спорудити 24 дитсадочки, а в планах будівництва через матеріальну скруту — немає жодного. І коли вже вона закінчиться? За попередньою версією, Крим розграбовувала Україна. Сьогодні вона вже нічого не може звідси вивезти, навпаки, залишила тут все своє майно. У Крим, що із всезагального годувальника перетворився в глибоко дотаційний регіон Росії, йдуть багатомільярдна допомога та позики. Хвалимося величезними врожаями та вдалими курортними сезонами, і водночас не вистачає навіть на найнеобхідніше.
А у Росії, поміж іншим, сім’ї, де малюків не можуть віддати в дитсадочки через черги, одержують певні виплати, що і державу стимулює, і для дітей підтримка. Але в Криму ця соціальна програма не працює, бо як махати триколором — він нібито більше, ніж Росія, а для чогось іншого — особливий регіон, де ще вчора з’їли останній шматок хліба. Поміж тим, піднімати собі зарплати кримська влада можливість таки знаходить. Сталося таке у серпні, але проголосували за таке рішення не всі: виділився комуніст Кіскін, який заявив, що не бачить для цього підстав, бо «держрада» не почала працювати краще. Але ж «главі» Криму хіба заперечиш?
Тим часом, для сімей з дітьми, що перебувають у критичній ситуації, прокуратура радить виборювати місце в дитсадочках через суди, які схильні підтримувати інтереси дитини, бо розраховувати, що потік переселенців із Росії ближчим часом вщухне, не доводиться. Навіть для рядових росіян, які встигли за так звані «тучные годы» «нагуляти жирку», умови тут достатньо комфортні, і вони охоче відбирають у кримчан не лише місця в дитсадочках, а й трудові вакансії.
Пізнаються «варяги» не тільки по характерній вимові. Приміром, у паспортному столі Центрального району, як виявилося, нікому з тих, хто працює на видачі документів, не відомо, що таке вулиця, і вони роздратовано вимагають, аби це слово перекладали для них клієнти. Невже вся російська нація така нездібна до мов, що нездатна запам’ятати кілька споріднених слів? А ми дивувалися нашим кримським росіянам, які так не дружили з українською.
Що ж, тим легше їм буде інтегруватися в суто російську реальність і остаточно перетворюватися на людей «особливої породи» зі зламаною волею і хворою психікою, де домінуватимуть манія величі та фобія страху. І боятимуться вони не лише різномастих терористів, а й пепсі-коли. А кого ще — із Москви підкажуть.

Тамара ФЕДОРЕНКО
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2015 > Тема "Резонанс"