Версiя для друку Обговорити в форумi

Література

Відомий кримський поет і вчений-літературознавець Михайло Вишняк активно досліджує життя і творчість класика української літератури середини ХІХ століття, який 12 останніх років свого життя мешкав у Ялті. До наукових студій над Степаном Руданським він залучає і своїх студентів-філологів з Кримського інженерно-педагогічного університету. Нижче ми надаємо фрагмент з магістерської роботи його магістрантки на тему: «Кримський «текст» Степана Руданського», присвячений перекладацькій діяльності поета.

Степан Васильович Руданський (1834-1873) належить до славної плеяди визначних діячів української національної культури. Літературна й громадська діяльність поета, якого І. Франко зарахував до «найбільш талановитих українських поетів, що виявилися після смерті Шевченка», а М. Рильський назвав його справді «народним поетом», становить світлу сторінку в історії утвердження національної самобутності українського народу.
С. Руданський — автор понад двохсот віршових гуморесок (за його власною термінологією, «приказок»), кількох поем і віршованих хронік, водевілю, ряду ліричних поезій і балад, саме з яких він і починав свою творчу діяльність [4, с. 275].
Ще в ранній період своєї поетичної діяльності С. Руданський почав перекладати і переспівувати з польської та чеської мов [1, с. 36]. А саме: переклав «Чорний колір» (1854) — з польської, «Явір» — з чеської та «Безнадія» — наслідування Бюргерової «Ленори» (обидва — 1858); того ж 1858 року С. Руданський переспівав 136-й псалом, і зробив це чотиристопним ямбом, на відміну від своїх попередніх переспівів, що мають хореїчну основу [6, с. 163]. Більше уваги він приділив цій справі в останні роки свого перебування в Петербурзі.
У 1860 році Степан Руданський зробив переклад «Слова о полку Ігоревім», «Краледворського рукопису» та «Зеленогорського рукопису» [1, с. 36], «Зозуля», «Йде дівчина-сиротина» — з польської; вільні переклади «Пісні про віщого Олега» О. Пушкіна — «Олег — князь Київський», «Ігор — князь Сіверський» [3, с. 14–15]. У 1861 році він перекладає три ліричні поезії: «Ластівку» Ленартовича (з польської), «Ніч у ніч» Радичевича (з сербської) та «Сни» Гейне (з німецької) [1, с. 36].
Микола Гончарук зазначає, що те, що зроблено Руданським у цій галузі за роки життя в Ялті (де він жив з 1861 р.), має незмірно більшу історико-літературну вагу й художню цінність. Тут, зокрема, перекладено лермонтовського «Демона», Вергілієву «Енеїду» (неповністю), старогрецьку пародію «Батрахоміомахія», котру, помилково вважаючи твором Гомера, назвав «Омирова війна жаб з мишами». Як справжній подвиг у розвитку рідної культури постає здійснений Руданським переклад «Іліади» Гомера, перший повний переклад геніального твору українською мовою, який Іван Франко не випадково назвав головною справою поетового життя. З цієї капітальної праці, завершеної ще на початку 70-х років, за життя поета було надруковано лише невеличку частину.
В останні роки свого життя Руданський наполегливо працював над перекладом «Демона» Лермонтова. Але ця робота не була завершена поетом. Твір продовжив перекладати М. Старицький [8].
У своїй перекладацькій діяльності Степан Руданський не був дилетантом. Він уважно досліджував тексти «Іліади» і «Краледворського рукопису», при потребі створював історико-філологічний коментар, як це було з перекладом «Слова о полку Ігоревім», підбирав розмір вірша для перекладу. Письменник багато шукав. Він перекладав Гомерову «Іліаду» не гекзаметром, а коломийковим дванадцятискладовим віршем з жіночою цезурою посередині не тому, що інакше не вмів, а тому, що так вважав доцільнішим. Інша річ, як ми тепер дивимося на це. У перекладі з Вергілієвої «Енеїди» Руданський намагався дотримуватися розміру оригіналу, як і в перекладі «Демона» Лермонтова. М. Старицький взявся довершити роботу свого попередника і переклав 360 рядків з «Демона», йому довелось добре попрацювати, щоб вжитися у стиль Руданського. Зіставлення перекладів показує, що це не завжди йому вдавалося [5].
І. І. Пільгук зазначає, що, працюючи над перекладом Гомера, Руданський вивчав переклади інших поетів, зокрема Гнєдича та Жуковського, хоча і не наслідував їхній розмір вірша. Він прагнув власними силами досягти майстерності у цій справі. І дійсно, використавши розміри українських народних пісень, застосувавши чотиристопний амфібрахій, Руданський добився високохудожнього перекладу. Наведемо для прикладу кілька рядків з його перекладу знаменитої «Іліади», в яких розповідається про початок поєдинку між Парісом (Олександром) та Менелаєм:

Як Нот, коли гори
 туманом укриє
Чабану немилим,
 злодію милим,
І ти тільки й бачиш,
 як каменем кинуть,
Такая тьма стала
 під ногами війська,
І так воно швидко
 поле пробігало.
Тільки одні к другим
 близько підступили,
Із Троянів перший вийшов
 Олександер
У пардовій шкурі,
 із мечем і луком.
У руках держав він
 два ратища мідних
І страсяв і кликав
 лучного з Аргеїв
Проти його вийти,
бійкою битись
[7, с. 104-105].

Щоб перекласти такі твори, як «Іліада», потрібно було мати глибокі знання не тільки мови, а й античної історії, міфології, фольклору, етнографії. Цікаве свідчення щодо своєї праці над «Іліадою» залишив нам сам поет. У листі до свого приятеля В. Ковальова С. Руданський писав: «Дальше первої пісні я свого сирого переводу не виправляв і не можу виправлять, поки скільки-небудь не розберу стародавніх преданій арійських і неарійських племен, із которих викувався грецький народ і грецька міфологія времен Омира. Діло не легке при плохеньких книжках, а все-таки надіюсь що-небудь розібрати» [1, с. 38].
«Руданського «Ільйонянка» читається дуже приємно, і Гомерові герої в тім куцім одязі являються якимись ближчими і ріднішими нам, ніж у Гомерових гек-заметрах», — писав Іван Франко [6, с. 164].
Отже, своїми перекладами Степан Руданський збагатив українську художню літературу. Він уміло використовував для перекладів багатство української лексики, стилістичні засоби української мови, різноманітність форм і віршованого складу. Як в оригінальних, так і в перекладних творах Руданський застосовував не тільки літературні, а й фольклорні мовно-стилістичні засоби [2, с. 29]. Цим перекладам він надав української самобутності і зробив їх доступними для широкого кола читачів, тому вони ніколи не перестануть нас цікавити.
Перекладацька школа Степана Руданського сприяла появі визначних майстрів художнього перекладу, серед яких помітне місце посідали Агатангел Кримський, Іван Франко, Максим Рильський, Дмитро Павличко. Безсумнівно, як оригінальні, так і перекладні твори С. Руданського мають значну художню цінність. Його практику пере-кладу використовують і сьогодні.

Наджиє СЕІТЯГ’ЯЄВА,
магістр історико-філологічного факультету Кримського інженерно-педагогічного університету

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Герасименко В. Я. Життєвий і творчий шлях С. В. Руданського / В. Я. Герасименко: впорядкування, підготовка текстів, вступна стаття та примітки кандидата філологічних наук // Степан Руданський. Твори. — Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1959. — 671 с.
2. Герасименко В. Я. Поет-демократ / В. Я. Герасименко: передмова // Руданський С. Твори. — К.: Державне видавництво художньої літератури, 1956. — 322 с.
3. Гончарук Микола. Народний поет / М. Гончарук: упорядник, автор передмови та приміток // Руданський С. В. Співомовки. — К.: Дніпро, 1988. — 319 с.
4. Історія української літератури: у двох томах. Том перший. Дожовтнева література / Відповідальний редактор М. Т. Яценко. — К.: Наукова думка, 1987. — 631 с.
5. Колесник П. Й. Творчість Степана Руданського [Електронний ресурс] / П. Й. Колесник // Мислене древо. — 2011. — Режим доступу: http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/R/Rudansky/Creativity.html
6. Москаленко Михайло. Нариси з історії українського перекладу / М. Москаленко // Всесвіт. — 2006. — № 3–4. — С. 154–171.
7. Пільгук І. І. Степан Руданський. Нарис життя і творчості / І. І. Пільгук. — Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1956. — 116 с.
8. Руданський Степан Васильович. Життя і творчість [Електронний ресурс] / С. В. Руданський // Енциклопедія життя і творчості. — Режим доступу: http://www.rudanskyi.info/zhyttya-i-tvorchist-stepana-vasylovycha-rudanskogo.html

***

Шановні кримські україномовні, російськомовні і кримськотатарськомовні письменники!
Готується книга спогадів про Данила Кононенка — відомого поета і журналіста, лауреата премії ім. Степана Руданського. Прохання до майстрів слова поділитися своїми споминами про дружбу, співпрацю, враження від зустрічей з ним, які можна надсилати на електронну адресу: uakafedra@mail.ru (для Михайла Вишняка). Обсяг статей довільний.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 01.05.2015 > Тема "Душі криниця"