Версiя для друку Обговорити в форумi

Нинішнього року письменнику, поету і журналісту із Ірпеня Валентину Собчуку виповнилося 50 років.
Він народився в селі Волиця на Волині. Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Луцького педінституту, працював у редакціях низки українських видань. У 1989 році молодий поет Собчук виборов у конкурсі в Дніпропетровській області право взяти участь у триденних поетичних студіях у Києві. Тут на вірші початківця звернув увагу Павло Мовчан. У післямові до першої збірки Валентина Собчука він зазначив: «До тих, чиє слово сповнене чару, належить і Валентин Собчук. З цікавістю прислухався і вже потім вчитувався в тексти молодого поета. Є все, що необхідно: зухвальство, енергійність, категоричність, рішучість жесту… Сподіваюся, наша література матиме перспективного письменника».
Слова Павла Мовчана виявилися пророчими. Нині в творчому доробку Валентина Собчука 18 книжок поезії і прози, він — член Національних спілок журналістів і письменників, лауреат літературної премії імені Антоновичів. Його поезія насичена тонким відчуттям краси природи і людських почуттів. Письменник черпає теми й образи із навколишньої дійсності. Наше життя щедро живить сатиричний дар Собчука. Багато мотивів і сюжетів його творів мають автобіографічний характер. Це — й ідіотизм служби в радянській армії, і журналістські пригоди, і багато різних образів, характерних для нашого сьогодення. А ще письменник любить мандрувати Україною. Після подорожі він, як правило, видає нову книжку. Це — не просто описи побаченого, але й занурення в історію.
У збірці «На край моря» письменник, зокрема, ділиться спогадами про подорожі Кримом і Одесою. У Криму мандрівник згадує про визвольні походи козаків, очолених гетьманами Сагайдачним і Дорошенком. Собчук розповідає про французького емігранта, який став першим градоначальником Одеси і з сумом розмірковує: «Чому зараз не знайти таких чиновників, яких любили б усі – бідні й заможні? Мабуть, тому, що наші чиновники люблять не людей, а власні матеріальні блага. А от Дюк був не з тої когорти, як пишуть історики, він жив у небагатому п’ятикімнатному помешканні, й коли після одинадцяти років правління покидав Одесу, то мав у руках лише одну валізу, де був святковий одяг та два костюми, але це не завадило йому згодом стати прем’єр-міністром Франції». Валентин Миколайович знаходить в історії приклад того, до чого корупція може привести державу та й самих корупціонерів. Він пише, що консул Кафи (нині Феодосія) ді Капелла «розвів небувалу корупцію й хабарництво, запровадив непосильні податки, це викликало велике невдоволення населення, й коли турки підійшли до фортеці, щоб взяти її штурмом, то захисників не знайшлося. Турки взяли цитадель без бою, а консула ді Капеллу порубали шаблями».
Останніми роками Валентин Собчук влітку працює в археологічній експедиції – розкопує давньогрецьке місто Ольвію. Ця тема теж знайшла відображення в його творчості.
Свій ювілей Валентин Миколайович відзначив виданням двох книг – збірки поетичних і прозових творів «Повінчані з небом» та історичного роману «Князь». Герой роману – князь Роман Мстиславович. Він належить до числа найвидатніших руських князів. Проте майже відсутні історичні монографії про князя Романа Мстиславовича. Обійшли увагою талановитого державного діяча і полководця романісти. Цю прогалину заповнює письменник Собчук – земляк князя Романа. Якщо раніше шанувальники історичного жанру знали переважно, що Роман – це батько Данила Галицького, то відтепер перед ними постане один із будівничих Руси–України. Сучасний український історик Олександр Головко зазначає, що Данило Галицький, власне, реалізовував програму свого батька Романа.
Книга «Князь» була написана ще до вторгнення російських військ в Україну. Але у зв’язку з агресією Москви роман став надзвичайно актуальним. Валентин Собчук майстерно переплітає середньовіччя і наш час, розкриваючи хід історичного розвитку. Розповідь про пограбування Києва володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським сьогодні вже навіть не застереження, а прямий заклик до оборони Батьківщини від північно-східного агресора. Братська могила нещасних, розстріляних енкаведистами, нагадує, якими методами діє Москва. Проте історія не просто повторюється. Історія триває. Так, триває багатовікова боротьба миролюбного українського народу, спадкоємця високорозвинутої трипільської цивілізації, проти агресії підступної Москви, нащадка Золотої Орди.
Історичний роман «Князь» Валентина Собчука – це внесок письменника в цю боротьбу. До слова, на презентації автор подарував свій роман голові Ірпінської організації Української спілки ветеранів Афганістану Ігорю Панасюку для передачі учасникам Антитерористичної операції.

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
м. Ірпінь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2014 > Тема "Душі криниця"