Версiя для друку Обговорити в форумi

У кримському лісі безсмертник росте й дев'ясил,
І сохне трава, де нога походила чужинська.
Мов крапельки крові, на гіллі червоний кизил,
І чиста роса, як сльоза материнська.

Стою на узліссі в задумі один,
І пам'ять вогнем пропіка моє тіло.
Між грабів оцих і оцих вічноюних ялин
Кулі свистіли.

Димілися вирви,
Війни лютував ураган,
І падали люди в шаленій стрімкій круговерті.
Дерева грудьми заступали в бою партизан
Від наглої смерті.

Ось давня землянка.
Зчорніло ошкірився зруб,
Посічений кулями весь і зотлілий на порох.
Завмер біля неї на чатах кремезний дуб,
Якого не знищив ворог.

Аж ось на широку галяву стежки
Мене привели.
Я стою-спогадаю:
Сюди партизанам везли літаки
І вісті, й підмогу з далекого краю.
Тепер літачок тут у бронзі стоїть
Як пам'ять про дні і тривожні, і давні...
А ліс партизанський верхів'ям шумить,
Нашіптує думи про месників славних.

В долині, де траса біжить з-під коліс,
Де з гір напливають ранкові тумани -
Звівсь пам'ятник: шапка і стрічка червона навскіс -
Носили таку партизани.

Шуми мені, лісе, дубами шуми,
Ялицями й буками
думу свою потаємну
Про те, як людей захистивти своїми грудьми
У пору воєнну.

До тебе не раз я іще повернусь,
Прийду лікувать твої болі і рани.
Могилам, порослим барвінком, вклонюсь,
В яких спочивають бійці-партизани.

*  *  *

О, ця осінь золота,
Сніговійниці колиска.
Відлітає, відліта
Журавлів тоненька низка.

Понад лугом проліта,
Аж скриплять з натуги крила.
Як струна, бринить трава,
Де коса недокосила.

Де хлоп'я біля гусей
Цілий день, немов припнуте...
Та невже ж мені усе
Це колись навік забути?!

Цю дорогу і ріку,
Синій ліс на косогорі,
І осичину тремку,
І джерел глибінь прозору.

І оселю, де я ріс,
Де була моя колиска.
І під вечір між беріз
Довгу тінь від обеліска?!

О, ця осінь золота,
Сніговійниці колиска...
Відлітає, відліта
Журавлів тоненька низка.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #46 за 14.11.2003 > Тема "Душі криниця"