Версiя для друку Обговорити в форумi

До цього рішення керівництво севастопольського товариства «Просвіта» йшло упевненими кроками: пасивність та імітація діяльності, мовчання у суспільно-політичному житті міста як результат угодовства з проросійською владою Партії регіонів, славолюбство, обвішування самих себе нагородами, російщення українських культурних заходів, як-от традиційне свято «Від Різдва до Водохреща», приписки щодо кількісного складу організації і ось — перехід в російське правове поле.
Як відомо, «Просвіта» — це громадська організація культурно-освітянського спрямування, отже рішення приймалось вільними людьми. 2 серпня відбулись збори за участю півтора десятка осіб, більшість з яких не мають стосунку до «Просвіти», які вирішили назвати колись українську організацію на московський копил — «Просвєщєніє». За словами українського «козака» і «патріота», його дії підтримує лідер севастопольської «Справєдлівої Росії».
Навряд чи можна вважати це збіговисько легітимним, адже під час звітно-виборчих конференцій керівництво збирало від 70 до 80 учасників, звітуючись при цьому до Києва про кількість у 1611 просвітян. Насправді ж засідання «Просвіти» відвідували у минулому році — до російської окупації — до 8-10 осіб. Активних просвітян керівник розігнав, багато людей розчарувались, частина постаріли і втратили життєву активність.
Кілька патріотів, демонструючи незгоду з політикою харизматичних «козаків» і «просвітян» Володимира Проценка та Тамари Маслової, покинули збори.
Навряд чи варто очікувати активності інших членів організації, швидше за все, це рішення не буде скасовано ні самими зборами, ні судом. Дарма, що за відомостями, які подає В. Проценко до Вікіпедії, товариство нараховує 26 почесних членів.
Так проходить земна слава і приходить безслав’я…

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

Іван ЛЕВЧЕНКО
ПРИЗВИЧАЮЮТЬ

У Севастополі на базі «Просвіти» імені Тараса Шевченка, що існувала з 1989 року, щойно утворена російська регіональна організація «Союз украинцев Севастополя «Просвещение»

Що ж це коїться на світі?
Привід для печалі в мене є:
Замість любої «Просвіти»
В українців – «Просвєщєніє»…

А що хочеш – анексовані,
А відтак – ладнайсь під Путіна.
На Шевченкові засновані,
Ну то й що – «дайош під Пушкіним!»

Бідні-бідні у Росії
Українці-співвітчизники:
Знов хохли і гречкосії,
І ніким не визнані!

Піддані імперії –
Аніхто віднині.
Там же й ми – губернія,
А не Україна!

Навіть слово в віршику
Безпритульне начебто…
Важко в це повірити,
А переіначили!

Бо там інше сонце світиться,
Що з Москви – губерніям.
Відтепер і не «Просвіта» ми,
Темним – «Просвєщєніє!»

До Шевченка у печалі я
Йду у Севастополі:
Як нас призвичаюють
До стезі холопської!

Знов нам бути злиднями –
Злиднями духовними,
Як зневажить рідною
(Вдумаймося!) мовою!

Іван ЛЕВЧЕНКО
(Першодрук, 3 серпня 2014 року)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #32 за 08.08.2014 > Тема "Резонанс"