Версiя для друку Обговорити в форумi

Джерела

Проведення масштабних культурно-просвітницьких акцій, конкурсів та літературних фестивалів — звична справа для столиці. Та Україна, як відомо, щедра на таланти, які мешкають у різних містах та містечках України. Творчі люди не чекають кращих часів, а самі активно творять літературно-мистецьке життя свого краю. Чимало творчих та обдарованих краян мешкають на Львівщині. І серед них — Галина Фесюк, поетеса, член правління Української асоціації письменників. Пані Галина — обдарована, творча та ініціативна особистість, залюблена у свій край. Рідній Жовківщині Галина Фесюк присвятила щемливі рядки: «Жовківщино! Край душі моєї… Це дарунок цінний для душі. Свічкою горить у серці, як зорею, і тремтить росинкою в мені». Галина Фесюк — президент благодійної організації «Розточани», головний спеціаліст відділу культури і туризму Жовківської районної державної адміністрації, спеціаліст із охорони культурної спадщини, музеїв та туризму у Жовківському районі. Про Жовківщину розповідає з таким натхненням, що вкотре хочеться повернутися на цю благословенну землю.

КРАЙ ДУШІ МОЄЇ

Цікавою, сповненою буремними подіями є історія Жовківського краю. Свою назву Жовківський район бере від назви міста Жовква, а воно — від прізвища засновника Станіслава Жолкевського (1547-1620 рр.), коронного гетьмана і канцлера Речі Посполитої, який проживав на Холмщині і мав маєток біля річки Жовківка. Прізвище Жолкевський, швидше за все, походить від річки Жовківка, що протікає на Холмщині. Перші поселення людей на території краю з’явилися в період кам’яного віку (35 тис. до н.е.). З X до XII століття Жовківщина входила до складу однієї з наймогутніших держав світу — Київської Русі. Після розпаду Русі її землі відійшли до Звенигородського князівства, а згодом — до Галицького та Галицько-Волинського. Саме в цей час на території краю виникли перші містечка-замки, зокрема, на теренах Жовківщини — Підгорай та Щекотин. Жовківський край переживав періоди як окупації, так і визвольної боротьби. Варто згадати видатного полководця Богдана Хмельницького, уродженця Жовківщини, який очолив національно-визвольну війну 1648-1654 рр. Перший похід Хмельницького на Польщу (1648 р.) пролягав через Куликів, Магерів, Рава-Руську, Потелич, де його радо зустрічало місцеве населення. У цей період багато українських селян приєдналося до козацького війська. Жовківщина завжди була патріотичним краєм; на її теренах вирувало українське культурне життя. Першу читальню на Жовківщині було відкрито в Куликові у 1881 році о. Теофілом Дацикевичем. Спільно з церквою читальні стають важливими осередками громадського життя. Активно працювала «Просвіта», яка поширювала серед населення українську пресу, твори українських письменників, організовувала хори, театральні трупи. Мешканці краю завжди були активними в обстоюванні національних інтересів. Під час Другої світової війни активно працювала Організація українських націоналістів, оголосивши війну на два фронти: проти німецьких і проти радянських загарбників. Мешканцям довелося пережити червоний терор, виселення в Сибір, арешти… Та нескорений край знову відродився, а нині справедливо пишається своїми славними синами. Нашим читачам, напевно, буде цікаво дізнатися про освітянське життя Жовківщини.

ДО ЧИСТИХ ДЖЕРЕЛ

На території Жовківського району функціонує 76 загальноосвітніх шкіл (18 — I ступеня, 28 — I–II ступенів і 30 — III ступенів), в яких навчається 12 605 учнів. Серед навчальних закладів I-III ступенів освітні заклади нового типу: НВК «Рава-Руська школа-інтернат», Глинський навчально-виховний комплекс «Школа-садочок» і Рава-Руська школа-інтернат. Учні району є призерами та переможцями обласних предметних олімпіад, турнірів, а учителі — активними учасниками та переможцями творчих конкурсів педагогічної майстерності. У загальноосвітніх навчальних закладах діють, зокрема, такі кімнати-музеї: «Мамина світлиця» у с. Забір’я, літературний музей ім. Михайла Возняка у с. Волиця, історико-краєзнавчий у с. Гійче, історії села у с. Любеля, Агати Туринської у смт. Куликів. У м. Рава-Руська розташований професійний ліцей (колишнє ПТУ № 60), який пишається своїми вихованцями. Чимало з них працює на будівництвах міст і сіл Жовківщини та України. Крім того, при ліцеї працюють підготовчі курси для вступу до Львівського державного аграрного університету. Заклад заснований 9 січня 1856 року, коли відбулося урочисте відкриття Рільничої школи Галицького господарського товариства в Дублянах. 3 червня 1901 року Високій рільничій школі було надано статус Рільничої академії. До речі, починаючи з вересня 1928 року, на агрономічному відділенні рільничо-лісового факультету у Дублянах навчався видатний політичний і державний діяч України Степан Бандера; під час навчання формувався політичний світогляд української молоді, яка невдовзі стала в обороні національних інтересів України. І, звісно, Жовківщина просто вражає культурно-мистецькими акціями. При закладах культури району працює більше трьохсот самодіяльних колективів, 13 з них носять почесне звання «Народний». Зокрема, при районному Народному домі працюють Народна чоловіча хорова капела «Діброва», Народна хорова капела «Розточчя», Народний жіночий вокальний ансамбль «Журавка»…
Вирує літературно-мистецьке життя району. Починаючи з листопада 2006 року, діє районна благодійна організація творчих та активних жовківчан «Розточани», яку очолює Галина Фесюк. Серед розточан — творча інтелігенція району, зокрема письменники, історики, музиканти, художники. У колективі багато членів Національної спілки журналістів, Національної спілки письменників, Української асоціації письменників. А ще на Жовківщині вперше відбувся Всеукраїнський літературний конкурс ім. Леся Мартовича (організатори: благодійна організація жовківчан «Розточани», відділ культури і туризму Жовківської РДА, центральна бібліотечна система, Українська асоціація письменників західного регіону). На конкурс надійшло більше 350 творів з усіх областей України! А на літературно-музичне свято, присвячене урочистому нагородженню лауреатів та переможців Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича, з’їхалися поети та письменники з 16 областей України. Вітаючи переможців, голова Жовківської районної державної адміністрації Богдан Юрдига, голова Жовківської районної ради Тадей Швай, народний депутат України Василь Пазиняк нагадали життєве кредо славетного письменника Леся Мартовича: «Жити не для слави, а для людей». Як бачимо, і через століття ці слова не втратили своєї актуальності.

ПИЛЬНИЙ СПОСТЕРІГАЧ ГАЛИЦЬКОГО НАРОДУ…

Лесь Мартович (12.11.1871, с. Торговиця, нині Городенківського району Івано-Франківської області — 11.01.1916, с. Погорисько, тепер Жовківського району Львівської області; похований у селі Монастирок, що на Жовківщині) — український письменник та громадський діяч, доктор права (з 1914). До речі, завдяки Галині Фесюк ми побували у с. Монастирок на могилі Леся Мартовича, де місцевий священик відслужив панахиду та розповів про його життєвий та творчий шлях. А у селі Замок на нас чекала змістовна культурна програма: поезія, співи, інсценізація одного з найкращих оповідань Мартовича — «Грішниця». Загалом, «мала» проза Леся Мартовича представлена новелами, оповіданнями, нарисами. Мартович вражає читача то дошкульною іронією, то м’яким гумором (збірки «Нечитальник», 1900; «Хитрий Панько», 1903). У творах письменника подано картини з життя галицького села ХІХ — початку ХХ ст., відображено злигодні найбідніших верств, містечкової інтелігенції (оповідання «Лумера», «Мужицька смерть»; показано прагнення народу до соціальної справедливості (оповідання «Хитрий Панько», «Смертельна справа»; обидва заборонені цензурою). Творчість Леся Мартовича є тематично близькою до Василя Стефаника та Марка Черемшини (так звана «Покутська трійця»). Письменник широко використовує у своїй творчості прийоми народного гумору й сатири, засоби гіперболізації, алегорії, казкові сюжети, наповнюючи їх актуальним змістом. «Мартович — надзвичайно пильний спостерігач галицького народу, — зазначав Іван Франко, — причому він обдарований неабияким гумористичним талантом. Як ніхто інший, уміє він відзначити в житті нашого народу ту іронію фактів, яка змушує людину цілу свою поведінку виявляти в зовсім іншому світлі, ніж вона є насправді. До того ж його стиль наскрізь оригінальний, легкий і далекий від будь-якого шаблону».
У номінації «Проза» перше місце посіло моє оповідання «Ваш вихід, Дарино Романівно!». Тож сподіваємося, що про захоплюючі пригоди дівчинки Даринки та її кицьки Горпинки прочитають також юні читачі Жовківщини. А літературний конкурс ім. Леся Мартовича й надалі відкриватиме нові письменницькі імена.

Наталія ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

Галина Фесюк під час вручення нагород переможцям конкурсу імені Леся Мартовича, травень 2014 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2014 > Тема "Українці мої..."