Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НАГОРОДА ДЛЯ ТИХ, ХТО Ц╤НУ╢ Р╤ДНЕ СЛОВО
«Обличчя Незалежност╕» – в╕дзнака для тих, хто виборював ╕ продовжу╓ виборювати...


ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
У жовтн╕ в╕дзнача╓ться 140 рок╕в в╕домому пол╕тичному д╕ячев╕ час╕в визвольних змагань та...


Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
«Це не к╕нець, це нав╕ть не початок к╕нця, але, можливо, це к╕нець початку»…


СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У Ки╓в╕ в╕дбувся показ ╕ обговорення документального ф╕льму Руслана Ганущака «Два дн╕ в...


У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
Тисяч╕ людей прийшли провести Андр╕я Паруб╕я в останню путь…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2014 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 16.05.2014
╢ВГЕН ГРЕБ╤НКА

Постат╕

ПОЗАТОР╤К ВИПОВНИЛОСЯ 200 РОК╤В В╤Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ╢ВГЕНА ПАВЛОВИЧА ГРЕБ╤НКИ, ЯКИЙ СТАВ В╤ДОМИЙ ЧИТАЧАМ ТА ПИСЬМЕННИЦЬКОМУ СВ╤ТУ ЯК ВИДАТНИЙ УКРА╥НСЬКИЙ ╤ РОС╤ЙСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК.
У Р╤К ШЕВЧЕНКОВОГО 200-Л╤ТНЬОГО ЮВ╤ЛЕЮ ПРОПОНУ╢МО ПЕРЕГЛЯНУТИ ОКРЕМ╤ СТОР╤НКИ ЖИТТЯ ╤ ТВОРЧОСТ╤ Ц╤╢╥ ТАЛАНОВИТО╥ ЛЮДИНИ, СУЧАСНИКА НАШОГО КОБЗАРЯ, ЯКА ПОПРИ ДОСИТЬ КОРОТКЕ ЖИТТЯ ЗДОБУЛА ПОПУЛЯРН╤СТЬ ╤ СЛАВУ ЯК В УКРА╥Н╤, ТАК ╤ ЗА ╥╥ МЕЖАМИ.
╢вген Греб╕нка — в╕домий л╕тератор, ув╕йшов у л╕тературу як талановитий байкар, поет, автор опов╕дань, пов╕стей, роман╕в, нарис╕в, статей, задушевних поез╕й, окрем╕ з яких стали народними п╕снями ╕ улюбленими романсами. Писав твори укра╖нською ╕ рос╕йською мовами.
Народився 2 лютого 1812 року на Полтавщин╕, неподал╕к в╕д Пирятина на хутор╕ Уб╕жище в с╕м’╖ др╕бного пом╕щика. Батько ╢вгена – Павло ╤ванович Греб╕нка був власником 50-ти душ кр╕пак╕в. Брав участь у в╕йськових походах проти турк╕в, воював з французами у 1812 р. У чин╕ гусарського штаб-ротм╕стра п╕шов у в╕дставку ╕ на сво╓му хутор╕ зажив спок╕йним родинним життям. В╕д другого шлюбу з дочкою пирятинського козака — Над╕╓ю ╤ван╕вною Чайковською народився син ╢вген, майбутн╕й письменник.
Його дитинство проходило серед добрих людей, а ╖хн╕ розпов╕д╕ про старовину, народн╕ легенди та перекази збагачували уяву допитливого хлопчика.
Початкову осв╕ту маленький ╢вген здобув удома, а коли йому виповнилося тринадцять рок╕в, батько в╕дв╕з його у Н╕жинську г╕мназ╕ю вищих наук князя Безбородька. Н╕жинська г╕мназ╕я була на той час одним ╕з пров╕дних ╕ кращих осередк╕в осв╕ти в Укра╖н╕.
╢вген тяжко переживав розлуку з батьками, та згодом юнак втягнувся у навчання, подружився з ровесниками, з окремими вчителями, як╕ стали для ╢вгена добрими порадниками ╕ наставниками. Вчитель латин╕ ╤. Кулжинський допомагав юнаков╕ вибирати твори для самост╕йного читання, був першим рецензентом-критиком його перших л╕тературних спроб. З теплотою в╕н згадував свого учня: «Повсякчас веселий, повсякчас усм╕шливий, повсякчас люблений ус╕ма – ╕ товаришами, ╕ вчителями, — з в╕дкритим, розумним ╕ добрим обличчям, ╢вген Павлович, як його величали нав╕ть учител╕, звичайно, жартома, вчився добре… Не пам’ятаю, як в╕н зблизився з╕ мною; але це вт╕шне, веселе дитя стало мо╖м улюбленцем, ╕ не минало того дня, щоб Греб╕нка через тин не перелазив до мене. У мене брав читати журнали та альманахи; розпов╕дав мен╕ про сво╖ заняття ╕, нарешт╕, почав показувати мен╕ сво╖ в╕рш╕. Я милувався цим кучерявим веселим хлопчиком ╕ називав його вт╕леною юн╕стю». ╤. Кулжинський допомагав Греб╕нц╕ розвинути поетичний талант ╕ нав╕ть намагався посприяти публ╕кац╕╖ деяких поез╕й, проте це не вдалося зробити.
Греб╕нку, як ╕ ╕нших г╕мназист╕в, тягнуло до поез╕й, насамперед, сучасник╕в: О. Пушк╕на, К. Рил╓╓ва. Дуже любив в╕н читати поез╕╖ Байрона, Шиллера, Жуковського. Великий вплив на сво╖х учн╕в мали прогресивн╕ професори-в╕льнодумц╕: М. Г. Б╓лоусов, К. В. Шапалинський, ╤. Я. Ландражин та ╕н. М. Гоголь захоплено писав про М. Г. Б╓лоусова сво╓му товаришев╕ Г. ╤. Висоцькому: «Я не знаю, чи можна достойно вихвалити цю р╕дк╕сну людину. В╕н поводиться з ус╕ма нами як з друзями сво╖ми, заступа╓ться за нас проти заз╕хань конвенц╕й та професор╕в-школяр╕в».
На цих прогресивних професор╕в полет╕ли доноси один за одним. Д╕сталось ╕ Греб╕нц╕: йому нагадали под╕ю п’ятир╕чно╖ давнини, коли наглядач г╕мназ╕╖ ╢. ╤. Зельднер в╕д╕брав у нього оду О. Пушк╕на «Вольность». Довелося писати пояснення.
Згодом професор╕в К. Шапалинського, М. Б╓лоусова було зв╕льнено з роботи за «шк╕дливий вплив на молодь». Проте зерна добра ╕ справедливост╕ проросли в душах ╖хн╕х вихованц╕в ╕ п╕зн╕ше ╖хн╕ ╕мена стали добре в╕домими в л╕тературному св╕т╕ – це ╕ М. Кукольник, ╕ М. Гоголь, ╕ М. Мокрицький, ╕ ╢. Греб╕нка.
С╕мнадцятир╕чним юнаком Греб╕нка почав перекладати Пушк╕нську «Полтаву» укра╖нською мовою. В г╕мназ╕╖ користувався усп╕хом серед студент╕в. Так, у лист╕ до батька 15 жовтня 1829 р. в╕н писав: «Я читав у клас╕… тв╕р у в╕ршах «Степной курган», ╕ полтавц╕ з любов╕ до батьк╕вщини кричали в╕д захвату ╕ п╕сля класу об╕ймали мене, вигукуючи в╕рш╕ Жуковського:

…о родина святая!
Какое сердце не дрожит,
Тебя вспоминая!»

П╕зн╕ше його в╕рш, прочитаний у клас╕, було надруковано п╕д назвою «Курган» в журнал╕ «Сын Отечества» (1834).
1831 р. Греб╕нка зак╕нчив Н╕жинську г╕мназ╕ю ╕ повернувся на батьк╕вський хут╕р, збирав народн╕ п╕сн╕, в «Украинском альманахе» опубл╕кував в╕рш «Рогдаев пир» та в «Московском телеграфе» — уривок з перекладу «Полтави» О. Пушк╕на.
Невдовз╕ Греб╕нку було зараховано оф╕цером 8-го козацького полку, що мав придушити виступ поляк╕в. Однак розчарування оф╕церським життям прискорило його в╕дставку ╕ Греб╕нка повернувся до родини. Не знаходив юнак радост╕ ╕ в одноман╕тному пров╕нц╕йному житт╕.
1834 р. Греб╕нка пере╖жджа╓ до Петербурга, влаштову╓ться чиновником у Ком╕с╕ю духовних училищ, але невдоволений канцелярською роботою одночасно почина╓ займатися викладацькою д╕яльн╕стю. Вустами героя пов╕ст╕ «Записки студента» в╕н розкрива╓ сво╓ розум╕ння призначення педагога: «Мне кажется, нет святее этой обязанности…».
У Петербурз╕ Греб╕нка також ╕ друку╓ться. У 1834 р. укра╖нська петербурзька громада тепло зустр╕ла його книжку байок «Малорос╕йськ╕ приказки». У 1836 р. в╕н перевидав цю зб╕рку. Окремою книжкою вийшов його переклад «Полтави» з присвятою О. С. Пушк╕ну. Часто друкувалися ╕ прозов╕ твори ╢. Греб╕нки в столичних журналах ╕ альманахах. Окремими виданнями з’явилися «Рассказы пирятинца» (1837), «Путевые записки зайца» (1844).
У 1838 р. Греб╕нка виклада╓ рос╕йську мову ╕ л╕тературу в дворянському полку у Другому кадетському корпус╕, в ╤нститут╕ корпусу г╕рничих ╕нженер╕в, в якому читав словесн╕сть, м╕нералог╕ю, ботан╕ку й зоолог╕ю. Маючи багатогранн╕ знання, в╕н бездоганно волод╕в аудитор╕╓ю, сво╖ми лекторськими зд╕бностями ум╕в зац╕кавити молодь, вплинути на не╖ морально. Водночас в╕н вт╕лював у соб╕ найкращ╕ людськ╕ риси – простоту, щир╕сть ╕ доброту. Вс╕ його любили за це. М. Петров писав: «Натура ╢вгена Павловича була одною з найсимпатичн╕ших; добродушн╕сть його приваблювала до нього з першо╖ зустр╕ч╕. Познайомившись ближче, не можна було не полюбити його вс╕╓ю душею. Вс╕, хто знав Греб╕нку, згадували про нього з особливою теплотою. Розмова його була при╓мна, дихала весел╕стю, з тим легким в╕дт╕нком гумору, який пом╕ча╓мо в його творах. Взагал╕ ╢вген Павлович був прекрасний сп╕вбеседник ╕ завжди вчасний г╕сть».1
Греб╕нка регулярно в╕дв╕дував л╕тературн╕ салони М. Маркевича, А. Кра╓вського, В. Одо╓вського, П. Плетньова. У нього теж влаштовувались л╕тературн╕ вечори, на як╕ приходили Н. Кукольник, ╤. Пана╓в, В. Даль, В. Бенедиктов, В. Б╓л╕нський, П. ╢ршов.
╢жи ╢ндже╓вич, автор надзвичайно ц╕каво╖ книги про Тараса Шевченка «Укра╖нськ╕ ноч╕, або родов╕д ген╕я», переклад яко╖ укра╖нською мовою побачив св╕т у Канад╕ у 1980 роц╕, охарактеризував Греб╕нку так: «Греб╕нка под╕бно до Сошенка стояв оподаль в╕д пол╕тики. Його укра╖нський патр╕отизм мав ус╕ прикмети рег╕онального патр╕отизму. У в╕дношенн╕ до Рос╕╖ зайняв в╕н, як ╕ б╕льш╕сть укра╖нц╕в, замешканих у П╕вн╕чн╕й Пальм╕р╕ (а було ╖х багато), становище найглибшо╖ лояльност╕ ╕ нав╕ть п╕дрядност╕. Належав в╕н до так званих двомовних обивател╕в Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. Н╕коли не прийшло йому на думку ставити укра╖нську мову на перше м╕сце. Все ж таки в╕дносно укра╖нсько╖ л╕тератури в╕н мав велик╕ заслуги, хоча здеб╕льшого писав рос╕йською мовою».2
Стосунки м╕ж Греб╕нкою ╕ Шевченком були щир╕ ╕ людян╕, незважаючи на те, що на час ╖хнього знайомства Шевченко був кр╕паком, а Греб╕нка — в╕домим письменником. Греб╕нка, як т╕льки м╕г ╕ чим т╕льки м╕г, допомагав Шевченков╕. Будучи л╕тератором ╕ педагогом в одн╕й особ╕, в╕н допом╕г Тарасов╕ розширити горизонти ерудиц╕╖. В╕н давав йому для читання книги з творами Гоголя, Пушк╕на, Карамз╕на, Жуковського, а також в╕домих укра╖нських письменник╕в, таких, як ╤ван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський, Григор╕й Кв╕тка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Йосип Бодянський. Саме тод╕ Тарас Шевченко познайомився з «╤стор╕╓ю Малой Рос╕╖» Бантиша-Каменського ╕ з╕ зб╕ркою народних п╕сень Михайла Максимовича.
Через Греб╕нку Шевченко познайомився майже з ус╕ма з петербурзького л╕тературного середовища. У Греб╕нки збиралися: Язиков, Влад╕славл╓в, Струговщиков, Пана╓в, Даль, ╢ршов, Дмитро Григорович, Бенедиктов, Нестор Кукольник, в╕домий математик Михайло Остроградський. У Строговщикова в╕н познайомився з Володимиром Одо╓вським, Володимиром Сологубом. У Кукольника в╕н зустр╕вся з Грачем, Булгар╕ном, Чернишовим, Чижовим, Прокоповичем ╕ Каменським. У Греб╕нки Шевченко познайомився з представниками укра╖нсько╖ колон╕╖, що жили в Петербурз╕, – урядниками, оф╕церами, вчителями. Це були переважно потомки колишн╕х козацьких старшин, як╕ духом ╕ звичаями залишалися укра╖нськими патр╕отами. Деяк╕ з них, як Дзюб╕н, ╢зучевський, Троцина, Галузевський, Кандиба ╕ Сошельський залишалися в╕рними друзями Тараса до к╕нця його життя.
Через к╕лька м╕сяц╕в п╕сля зв╕льнення Шевченка з кр╕пацтва Греб╕нка писав до старого Основ’яненка у Харк╕в: «Маю тут земляка, який завзято склада╓ в╕рш╕. Коли щось напише, то воно таке, що т╕льки облизуватися й аплодувати! Подарував мен╕ дек╕лька чудових в╕рш╕в до мо╓╖ зб╕рки». В ╕ншому лист╕ в╕н написав: «Маю тут чудового пом╕чника – Шевченка. Молодець, г╕дний подиву…».
Греб╕нка був першим, хто прочитав Шевченков╕ в╕рш╕ ╕ вир╕шив ╖х опубл╕кувати. В╕н задумав також видавати щоквартально укра╖нський альманах.
Заохочений похвалами Греб╕нки, Тарас почав працювати над поемою «Катерина». За порадою Греб╕нки Тарас готував до друку сво╖ в╕рш╕. Частину мали друкувати в альманас╕ «Ласт╕вка», а частину – окремою книжкою. Водночас в╕н працював над сво╓ю ╕сторичною поемою «Гайдамаки», опрацьовував за новими джерелами в╕дпов╕дн╕ матер╕али. Допомагали йому Деубський ╕ Греб╕нка.
Греб╕нка хот╕в видавати укра╖нський альманах, також з ╕н╕ц╕ативи Кв╕тки з 1839 р. почати видавати укра╖нською мовою при «Отечественных записках» Ра╓вського, «Литературные прибавления», чотири книжки на р╕к. Будучи знайомим з Шевченковими творами, в╕н в захопленн╕ писав до Кв╕тки 18 листопада 1838 року: «╢ тут один земляк Шевченко, що то за завзятий писати в╕рш╕! Як що напише, так т╕льки цмокни та вдар руками об поли, в╕н дав мен╕ гарних стих╕в на зб╕рник».
На жаль, не вдалося Греб╕нц╕ тод╕ видати альманах ╕ Шевченков╕ твори в ньому, ╕ т╕льки завдяки знайомству Шевченка з Петром Мартосом в к╕нц╕ 1839 року, у 1840 роц╕ з’явився Шевченк╕в «Кобзар». Д╕яльну участь у виданн╕ «Кобзаря» брав ╕ ╢. Греб╕нка. В╕н особисто подав рукопис до Петербурзького цензурного ком╕тету. В цензурному ре╓стр╕ рукопис╕в, розглянутих 1840 р., зазначена дата надходження в цензуру – 7 березня, заголовок — «Кобзарь, малороссийские песни и стихотворения», к╕льк╕сть стор╕нок – 20. Також зазначено, що рукопис над╕йшов в╕д Греб╕нки. Цензором був Корсаков. Дата схвалення ╕ видач╕ рукопису з цензурного ком╕тету – 7 березня. Правда, в оф╕ц╕йному документ╕ П. Корсаков задн╕м числом поставив ╕ншу дату схвалення – 12 лютого 1840 року. Цю дату надруковано на зворот╕ титульного аркуша «Кобзаря». До «Кобзаря» 1840 р. ув╕йшли в╕с╕м твор╕в. Окрем╕ твори мали посвяти: «Перебендя» («╢. П. Греб╕нц╕»), «Катерина» («В. А. Жуковському. На згадку 22 кв╕тня 1838»), «Тополя («П. С. Петровськ╕й»), «╤ван П╕дкова» («В. ╤. Штернбергу»), «Тарасова н╕ч» («П. ╤. Мартосу»).
Частину тексту додано до «Кобзаря» вже п╕д час його друкування. П. Мартос у сво╖х спогадах розпов╕дав: «Последняя пьеса в «Кобзаре» (моего издания), — «Тарасова н╕ч». С нею было наиболее хлопот, чтобы привести ее в порядок. Печатание приближалось уже к концу, а она едва только поспела. Поскорее переписавши ее, я сам отправился к Корсакову, прося его подписать ее.
«Хорошо! – сказал он, — оставьте рукопись и дня через два пришлите за нею». – Нельзя, П[етр] А[лександрович], в типографии ожидают оригинала». – «Да мне теперь, право, некогда читать». – «Ничего, подпишите, не читавши; все же равно вы не знаете малороссийского языка». – «Как не знаю?» – сказал он обиженным тоном. – «Да почему же вы знаете малороссийский язык?» – «Как же! Я в 1824 году проезжал мимо Курской губернии». – «Конечно, этого достаточно, чтобы знать язык, и я прошу у вас извинения, что усомнился в вашем знании, но, ей-богу, мне некогда ждать; пожалуйста, подпишите скорее, повторяю, в типографии ожидают оригинала». – «А что, тут нет ничего такого?» – «Решительно нет!» Добрейший П[етр] А[лександрович] подписал; «Кобзарь» вышел».3
Оф╕ц╕йний дозв╕л на випуск «Кобзаря» з друкарн╕ в св╕т П. Корсаков дав 18 кв╕тня 1840 р., хоча перш╕ прим╕рники «Кобзаря» були виготовлен╕ не п╕зн╕ше 13 кв╕тня. Мартос подарував ╖х ╢. Греб╕нц╕, Н. Кукольнику, М. Прокоповичу та ╕ншим.
Першими читачами ще недрукованих ранн╕х твор╕в Шевченка були ╤. Сошенко та А. Мокрицький. У них обох були рукописи поета, а ╤. Сошенко збер╕гав ╖х до к╕нця свого життя.
Вже на той час Шевченко користувався популярн╕стю серед земляк╕в, як╕ збиралися в ╢. Греб╕нки. ╤. Пана╓в згадував: «В этот раз у Гребенки сошлось многочисленное общество и между прочим Шевченко, который уже начинал пользоваться большою популярностью между своими соотечественниками ..…После ужина все оживились еще более. Гребенка начал напевать малороссийские песни, а Шевченко подплясывал под свои родные звуки».
Греб╕нка дбав про духовний розвиток та л╕тературне становлення Шевченка ╕ най╕мов╕рн╕ше, що в╕н перший в╕дкрив Шевченка-поета.
Коли Греб╕нка почав видавати альманах «Ласт╕вка», то в╕н надрукував к╕лька ранн╕х твор╕в Шевченка: баладу «Причинна» та в╕рш╕ «В╕тре буйний, в╕тре буйний» ╕ «Тече вода в син╓ море». До к╕нця 1838 р. належить ум╕щена в «Ласт╕вц╕» елег╕я «На в╕чну пам’ять Котляревському». З написаних п╕зн╕ше твор╕в в альманас╕ надруковано перший розд╕л поеми «Гайдамаки». В коректур╕ ╢. Греб╕нка зробив таку прим╕тку: «Порадував нас тор╕к Шевченко «Кобзарем», а тепер знов написав поему «Гайдамаки». Гарна штука, дуже гарна, така смашна, мовляв, як у спас╕вку та у жаркий день п╕сля об╕да гарний кавун: ╕ ╖си, ╕ ще хочеться – ╕ чита╓ш, ╕ не од╕рвешся. Оце вам для прим╕ру з не╖ перша глава. А там дал╕ усе лучче й лучче. Штука я вам скажу!».4
З часом в╕дносини м╕ж Тарасом ╕ ╢вгеном значно пог╕ршились. Греб╕нка став чим раз, то б╕льше в╕рним слугою ╕мпер╕╖. В╕н клопотався про прихильн╕сть до двору, про в╕дзнаки. Одну ╕з сво╖х поем Греб╕нка присвятив царев╕. Усе це в╕дпихало Тараса в╕д Греб╕нки. Шевченко час в╕д часу бував на л╕тературних вечорах у Греб╕нки, однак тепер в╕н ставився до нього, як до доброго знайомого, а не приятеля.

В╕ктор ТАРАХАН,
зав╕дувач сектора науково-досл╕дного в╕дд╕лу культурно-осв╕тньо╖ роботи Шевченк╕вського нац╕онального запов╕дника у м. Канев╕

Т. Г. Шевченко. Портрет ╢. П. Греб╕нки.
Пап╕р, акварель. 1837 р.

(Продовження у наступному номер╕)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2014 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13304

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков