Версiя для друку Обговорити в форумi

Влітку я відпочивав на півострові Тарханкут у Західному Криму. Море було холодним, але розваг вистачало. Найцікавішою розвагою був політ на мотодельтаплані. Звичайно, я летів пасажиром. Мене припнули пасами до сидіння.
Висота польоту мотодельтаплана – 200-300 метрів. Швидкість – 80 кілометрів за годину, але залежить від напрямку і сили вітру.
Доки мотодельтаплан піднімався, я був спокійний. Я спокійно дивився з висоти на землю. Вона стала схожою на карту. Дороги ніби накреслені олівцем, квадратики будівель, на морі — крихітні кораблики… Але ось мотодельтаплан почав повертати. Він нахилився на 45 градусів. Я розумів, що нічого страшного немає. Тим більше, що я бачив, як мотодельтаплан пролітав над нашими головами щодня разів по 10 туди і назад. Але з лівого боку не було хоч якогось бильця, щоб спертись рукою. Прямо переді мною теж нічого не було.
Під час польоту в літаку ви перебуваєте в закритому приміщенні. Ви дивитеся в ілюмінатор, який теж затуляє вас від потоку повітря. А на мотодельтаплані відчуваєш свободу польоту. Пілот Володя вирівняв мотодельтаплан. Я відчув, що всі мої м’язи напружені. Скомандував тілу розслабитися. Але тут новий поворот. Таке відчуття, ніби сидиш на висоті кількасот метрів на стільці, під яким нічого немає, а він раптом починає перевертатися. Я фотографував. Але сидів напружений, доки колеса мотодельтаплана не торкнулися землі. Зате потім відчуваєш, яке це щастя — просто бути живим і просто ступати по землі. Тому, якщо ви маєте якісь проблеми, то я раджу вам поїхати в село Оленівку на Тарханкуті і політати на мотодельтаплані. Після польоту ви відчуєте, що всі ваші проблеми – це несуттєві дрібниці порівняно з щастям бути живим і йти по землі. Можливо, недовго, але таке відчуття буде. А воно варте польоту!

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
м. Ірпінь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 04.10.2013 > Тема "Крим - наш дім"