Версiя для друку Обговорити в форумi

Уже в десятий раз по смерті професора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, члена Національної спілки письменників України, відомого літературознавця, найпрацьовитішого тичинознавця Олександра Івановича Губаря в аудиторії його імені зібралися друзі, соратники, колеги, колишні його учні й нинішні студенти української філології, щоб вшанувати пам’ять великого будівничого мостів духовного єднання поміж братніми літературами і народами. В гарно облаштованій аудиторії, де висить портрет письменника та науковця, де розміщено стенди з основними віхами його життя та творчої діяльності, де велику стіну займають шафи з книгами його вже колишньої домашньої книгозбірні, присутні гості — письменники Валерій Басиров, Данило Кононенко, працівники Всеукраїнського інформаційно-культурного центру в Сімферополі на чолі з його генеральним директором Миколою Кузьміним, а також вдова письменника Майя Олександрівна Губар, якій невдовзі виповниться 80 років від дня народження.
Відкрив зібрання, присвячене пам’яті професора і письменника О. І. Губаря його колега, завідувач кафедри української літератури, професор і письменник Віктор Іванович Гуменюк.
Привітавши учасників зібрання, він коротко окреслив основні віхи життєвого і творчого шляху Олександра Івановича Губаря, зазначивши його неоціненний внесок у розвій сучасного літературознавства, зокрема в розділ тичинознавства, якому присвятив майже всю свою творчу і наукову працю.
Колишній студент професора Губаря, поет, перекладач і публіцист Данило Кононенко, який був у творчій дружбі з Олександром Івановичем понад сорок років, розповів про своє перше знайомство в 1962 році з тодішнім ще доцентом Кримського державного педагогічного інституту (нині — це університет), про благородні поривання Олександра Губаря допомагати молодим авторам торувати свій шлях у велику літературу.
Олександр Губар — один з перших досвідчених письменників, хто в зросійщеному Криму добрим, щирим словом допоміг тоді ще авторам-початківцям Дмитрові Шупті, Анатолію Логвиненку, Данилові Кононенку випустити свої поетичні збірки, радо вітав прихід молодих авторів в українську літературу Криму.
Тема сучасної кримської української літератури згодом стане наскрізною в подальшій творчій праці науковця і письменника О. І. Губаря. Він напише літературні портрети майже всіх українських письменників Криму і видасть їх окремими книгами: «Чорноморська хвиля», «Земле моя кримська», «Сучасні українські письменники Криму».
З поверненням у дев’яностих роках до Криму депортованого в 1944 році сталінським режимом кримськотатарського народу Олександр Губар захопиться вивченням кримськотатарської літератури, стане одним з ініціаторів видання українською та кримськотатарською мовами збірки творів Тараса Шевченка «Далекий і близький Шевченко» («Узакъ ве якъын»), написавши до неї аналітичну вступну статтю «Обнімітесь, брати мої…». Книга була схвально зустрінута широким читацьким загалом.
А про те, як готувалася ця книга до виходу в світ, розповів письменник і видавець, директор видавництва «Доля» Валерій Басиров.
До роботи над перекладами творів Т. Шевченка кримськотатарською мовою було залучено кращих перекладачів — поетів молодшого покоління Шакіра Селіма, Аблязіза Велієва, Юнуса Кандима… Окрім віршів, зробили переклади поем Великого Кобзаря «Катерина», «Кавказ», «І мертвим, і живим…».
Генеральний директор Всеукраїнського інформаційно-культурного центру (ВІКЦ) Микола Кузьмін високо поцінував передмову Олександра Губаря до цієї книги, зазначивши, що такі видання відіграють велику роль в духовному єднанні двох наших народів — українського і кримськотатарського, які пліч-о-пліч живуть і працюють на теренах Криму.
Вдова рано померлого кримськотатарського поета і перекладача Юнуса Кандима Сабріє-ханум, провідний редактор ВІКЦу, розповіла, як її чоловік працював над перекладами поем Тараса Шевченка, як він близько переймався долею українців, дуже схожою з долею його рідного кримськотатарського народу, депортованого навесні 1944 року з рідної землі. Сабріє-ханум прочитала вірш Т. Шевченка «Минають дні, минають ночі…» кримськотатарською мовою, переклад якого здійснив Юнус Кандим. Вірші Шевченка українською та кримськотатарською мовами читали й студентки з кримськотатарської філології.
А на завершення вечора-пам’яті професора і літературознавця, заслуженого діяча культури Автономної Республіки Крим, лауреата премії імені Степана Руданського Кримського республіканського фонду культури Олександра Івановича Губаря своїми спогадами про чоловіка поділилася вдова письменника Майя Олександрівна Губар.
…Минають роки, але пам’ять про благородну талановиту людину залишається в її вчинках і справах. За книгами професора і письменника О. І. Губаря студенти вишів та учні середніх шкіл вивчають тему: «Література рідного краю». Літературознавчі і публіцистичні статті Олександра Губаря, якими рясніють сторінки єдиної на теренах Криму україномовної газети «Кримська світлиця», чекають на своїх дослідників.

Все йде, усе минає,
У вічність поспіша.
Письменник — не вмирає,
Жива його душа.
Його жагуче слово
У книгах розквіта
І сяє веселково,
Як осінь золота.
Крізь кленів лист багряний
І айстр осінніх жар
Ваш образ ще прогляне,
Як сонце із-за хмар.
І нас не раз осяє
Усмішка — доброта,
Бо пам’ять — не вмирає,
Безсмертна і свята.
І хай життя минає,
За обрії біжить,
Письменник — не вмирає
Він в книгах буде жить! —

Цими віршованими рядками поета Данила Кононенка й завершився вечір пам’яті письменника і вченого Олександра Івановича Губаря.

Данило ТЯСМИНСЬКИЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2013 > Тема "Українці мої..."